Українські вчені здійснили прорив у розумінні духовних витоків європейської цивілізації.
Дослідник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Олександр Завалій реконструював релігійну систему трипільської культури, яка існувала на території сучасної України понад 6000 років тому. 5 грудня 2025 року його дисертаційна робота «Реконструкція релігійної системи трипільців та її структурних складових (за матеріалами Небелівського храму)» була представлена до захисту й викликала значний резонанс у науковому середовищі. Це дослідження кардинально змінює уявлення про духовний розвиток давньої Європи та підтверджує, що українські землі були колискою однієї з найдавніших релігійних традицій континенту.
Небелівський храм трипільської протоцивілізації – ключ до розуміння давньої релігії
Центром дослідження Олександра Завалія став Небелівський храм – одна з наймасштабніших культових споруд енеолітичної Європи, відкрита 2012 року біля села Небелівка Кіровоградської області. Ця монументальна споруда, побудована близько 4000 року до нашої ери, виявилася справжнім скарбом для розуміння релігійного світогляду перших європейських землеробів.
Небелівський храмовий комплекс площею 1200 м² з його унікальною двоповерховою конструкцією, вівтарними зонами та виокремленим центром для функціонування головного релігійного символу рослинного походження переконливо свідчить про значно складнішу й структуровану релігійну систему, ніж вважалося раніше.
Небелівський храм надав унікальну можливість для комплексного релігієзнавчого аналізу, оскільки на сьогодні це єдиний об’єкт такого масштабу та збереженості у всій енеолітичній Європі.
Наукові відкриття.
Встановлено що Трипільський храм – це особливо підібране природне місце у просторі та часі, яке споруджувалося в гармонії з космічними ритмами та навколишнім середовищем зі створенням потужних, всепроникаючих систем символів та архітектурних особливостей, комплекс яких надавав змогу пізнавати тривимірний Рік-Всесвіт та його священні еманації. Іншими словами, Трипільський храм гарантував видимий порядок у Всесвіті, що можна вважати чи не першим зафіксованим в історії релігій пізнанням Бога через почуття космічної реальності.
Найбільш значущим релігійним символом, який повторюється від планування трипільських мегапоселень до найменших ритуальних артефактів, визнано три концентричні кола – він умовно визначений як символ Всесвіту-Року. Саме цей тривимірний символ зображений на Небелівському диску – артефакті, який був відкритий у самому храмі й у процесі дослідження визнаний календарно-астрономічним інструментом для визначення ключових дат річного циклу. Іконографія календарного диска, яка відображає усвідомлення цілісності року, стала ключем до інтерпретації інших частин релігійної системи трипільців.
Планування трипільських поселень як втілення космологічного світогляду: представлені поселення з класичною трикільцевою структурою житлової забудови, де кожне коло символізує один із космологічних рівнів буття та поселення доповнені системою ритуальних земляних ровів, які повторюють ту ж триєдину структуру
Три кола з фрагменту Небелівського диску
Три кола з головного храмового вівтаря Небелівського храму
Три кола з фасаду моделі храму яка віднайшлася на поселенні Небелівка
Видимий шлях Сонця над горизонтом за рік
За висновком науковця, поняття трискладового Року-Всесвіту наближає нас до розуміння того, у якого Бога вірили стародавні землероби. «Якби ми назвали релігійне явище всепроникаючого та всеосяжного давньоземлеробського Року-Всесвіту Богом, у якому все включено й усе входить, то ми б наблизилися до його розуміння», – зазначив Олександр Завалій. У такій парадигмі Бог не є трансцендентною сутністю, що керує світом ззовні, а іманентно присутній у самому житті. Ритмічне входження людини в цикл Року – це, ймовірно, і був сам божественний акт.
Коли ж божественне перестає бути іманентним ритмом космосу й перетворюється на трансцендентного творця, людина втрачає органічний зв’язок із буттям. Вона більше не живе всередині божественного тіла Року, а стоїть перед Богом як окремий суб’єкт перед об’єктом. Час із циклічного стає лінійним, історія отримує початок і кінець, смерть перетворюється на катастрофу, що потребує подолання через обітницю іншого світу.
Зазначено, що в такий спосіб також може пояснюватися походження пізнішого християнського Бога в трьох іпостасях. Це можна інтерпретувати як трансформацію архаїчної тричастинної структури Року-Всесвіту, яка вже існувала в 4-му тисячолітті до нашої ери, у монотеїстичну парадигму трьох іпостасей єдиного Бога.
Календарні знання та астрономічні спостереження.
Серед найвидатніших знахідок Небелівського храму – так званий Небелівський диск, календарний артефакт, який підтверджує існування у трипільців розвиненої системи обчислення часу. Цей диск використовувався для точного визначення релігійних свят та проведення храмових ритуалів у ключові моменти астрономічного року.
Дисертаційне дослідження довело, що храм мав чітку орієнтацію за віссю схід-захід і був спроєктований з урахуванням циклів Сонця та Місяця. Під час рівнодень сонячне світло особливим чином освітлювало внутрішній простір храму, що символізувало священний шлюб Неба і Землі та відродження життя.
Підкреслено, що весь ранньоземлеробський сонячний календар з його чотирма акцентами на рівнодення та сонцестояння досі продовжує функціонувати через призму народження або воскресіння пізніших християнських персонажів: весняне рівнодення пов’язане пасхалією з воскресінням Христа; осіннє рівнодення пов’язане з Різдвом Пресвятої Богородиці за юліанським календарем, яке чітко припадає на 21 вересня, тобто на осіннє рівнодення. За християнським календарем у час, наближений до зимового сонцестояння, народжується Ісус, а в час літнього – Іоанн Хреститель. Таким чином, християнство запозичило архаїчний космологічний ритм, замінивши давньоземлеробські свята воскресіннями чи народженнями власних релігійних персонажів.
Ритуальні практики та храмові церемонії.
На основі археологічних даних вдалося реконструювати основні храмові ритуали трипільців. Серед них – щорічний обряд космічного оновлення під час весняного рівнодення, коли відтворювався первісний акт творення; ритуали запалення священного вогню на семи храмових вівтарях; обряди колективного споживання святкового хліба тощо.
Особливістю трипільської релігійної традиції було завершення життєвого циклу храму його ритуальним спаленням. Це символізувало завершення космічного циклу та готовність до нового відродження.
Головний релігійний символ храму.
Встановлено, що центральним релігійним символом Небелівського храму було священне Дерево – символізований образ Природи, яке, ймовірно, сприймалося як «дитя-творіння» сакралізованих еманацій небесного й земного початків. Ця космогонічна тріада відображає глибинну структуру трипільського релігійного світогляду. Священне Дерево як вісь світу (axis mundi) пронизує всю індоєвропейську міфологію і є універсальним символом людської цивілізації. Християнство успадкувало цей символ, трансформувавши його в Хрест – мертве дерево, позбавлене коріння і крони. Замість циклічного відродження – одноразова жертва. Замість іманентної присутності божественного в природі – трансцендентний акт спокути та провини.
Спадщина в українській культурі.
Дисертаційне дослідження виявило, що елементи трипільської релігії збереглися в українському фольклорі та етнокультурних традиціях. Від Трипілля бере початок світоглядна матриця, яка зумовила появу архетипних схем мислення, притаманних українському етносу.
Трипільські архетипи простежуються в традиційному житлобудуванні, особливостях інтер’єру українського житла, обрядовості та календарних святах. Навіть після прийняття християнства багато космологічних уявлень трипільського походження збереглися в народній культурі.
У світлі дисертаційного дослідження наводиться кілька конкретних прикладів, які можуть особливо яскраво ілюструвати культурну трансмісію від трипільців до українців.
По-перше, це символіка хреста, яка співвідноситься з жертвою. Це має чітке вираження у трипільських хрестоподібних вівтарях, у які були замуровані розбиті антропоморфні образи. Цей символ досі зберігає своє сакральне навантаження, однак уже через призму християнської семантики.
По-друге, культ релігійного Дерева. Ера Небелівського храму та трипільських мегапоселень проходила саме під цим священним символом. Досі українці зберігають його у просторі християнських храмів. До прикладу можна навести Храм Святої Софії – Премудрості Божої (м. Львів), де на стінописі під престолом зображено Дерево. До речі, тут же зображений рівнобічний хрест – храмовий ранньоземлеробський релігійний символ, якому на сьогодні щонайменше 6000 років.
По-третє, це велика нумінозність українців, пов’язана з календарними циклами рівнодень та сонцестоянь. На прикладі Небелівського храму доведено, що він був зорієнтований на точку входження Сонця в час рівнодення. Тобто з цим імовірно були пов’язані великі релігійні свята.
Світове значення наукового відкриття.
Російсько-українська війна привернула особливу увагу світової спільноти до трипільської спадщини та Небелівського храму. Тематика трипільської культури виходить на рівень широкої міжнародної громадськості, висвітлюється у швейцарських, німецьких та американських виданнях.
Це дослідження має принципове значення для розуміння духовних витоків європейської цивілізації. Воно доводить, що на території України понад 6000 років тому існувала розвинена релігійна система з власними храмами, священнослужителями, складною обрядовістю та глибокими космологічними знаннями.
Небелівський храм знаменує початок епохи культового будівництва храмових комплексів у Європі, а трипільська релігійна традиція посідає чільне місце серед духовних надбань людства. Українські землі, таким чином, виявляються не периферією, а одним із найважливіших осередків формування європейської релігійної свідомості.
З дисертацією Олександра Завалія «Реконструкція релігійної системи трипільців та її структурних складових (за матеріалами Небелівського храму)» можна ознайомитися на сайті Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Національної академії наук України. Кандидатська дисертація з присудженням наукового ступеня кандидата філософських наук (доктора філософії) Посилання: https://filosof.com.ua/zavalii_oleksandr_ivanovych
Книги шановного автора статті, науковця Олександра Завалія, які можна замовити тут:
НЕБЕЛІВСЬКИЙ ДИСК. ОЛЕКСАНДР ЗАВАЛІЙ https://sribnovit.com/product/nebelivs%ca%b9kyy_dysk_oleksandr_zavaliy/
Вперше таємниця “Небелівського диска” розгадана! “Небелівський диск” – стародавній артефакт, одна з найбільш інтригуючих археологічних згадок початку XXI ст., яка досьогодні повністю не була розгадана…
“ВСЕВИДЯЧЕ ОКО” У СЯЙВІ ТЕЛЬЦЯ – ОЛЕКСАНДР ЗАВАЛІЙ
https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d1%81%d0%b5%d0%b2%d0%b8%d0%b4%d1%8f%d1%87%d0%b5-%d0%be%d0%ba%d0%be-%d1%83-%d1%81%d1%8f%d0%b9%d0%b2%d1%96-%d1%82%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d1%86%d1%8f-%d0%be%d0%bb%d0%b5/
До сьогодні ніхто з нас навіть і не підозрював, що терени України та її стародавні мешканці можуть мати відношення до формування релігійного символу відомого в сучасному світі під назвою «Всевидяче око» або «Око провидіння». До того ж, чи міг собі хтось уявити, що наші далекі пращури споглядали означений релігійний символ в архаїчних храмових комплексах під час весняного рівнодення у сяйві Тельця? Зі сторінок видання перед вами відкриється захоплююча подорож до самих витоків символіко-алегоричної композиції «Всевидяче око». Видання базується на результаті наукової роботи Завалія О. під назвою «Дослідження символіко-алегоричної композиції «Всевидяче око» в контексті культурної спадщини Трипільської протоцивілізації та релігієзнавчого аналізу». Вперше робота була опублікована в США (29 червня 2022 р.) в авторитетному науковому виданні «Humanities and Social Sciences» (DOI: 10.11648/j.hss.20221003.23). По-науковому точно, але захоплююче і доступно автор розкриває хвилюючі таємниці найдавніших релігійних культів та етимологію символу «Ока».
