В християнстві нема хреста. Є Т-подібна перекладина.
Про християнський хрест
Для багатьох це буде дивиною, але в Римській імперії ніколи не використовувалося знаряддя страти у вигляді хреста. Для страти римляни використовували Т-подібну конструкцію (є ще версії варіантів про Х-подібну конструкцію і просто стовп). Давньогрецький письменник Лукіан у творі “Суд голосних букв над приголосними” пише про грецьку букву Тау (-Т-):
“Стогнуть люди та нарікають на свою долю і часто проклинають Кадма — за те, що він увів Тау в сім’ю букв: адже її зовнішній вигляд, як говорять, тирани взяли за взірець, її обриси наслідували, спорудивши з дерева таку ж Тау, щоб розпинати на ній людей! Від неї ж їх мерзенний винахід отримав і мерзенну свою назву.
І так, який же буде ваш присуд? Скількох смертей достойна Тау за всі свої злодіяння? Що ж до мене, то я вважаю можливим і справедливим обмежитися для Тау одним покаранням: Тау вже у самій зовнішності своїй несе заслужену кару: вона, Тау, створила σταυρός, а люди в честь неї назвали його “с-тау-рос”!”
Ми навмисне назву знаряддя страти подали в грецькому оригіналі, оскільки через сильний вплив християнської традиції слово σταυρός, зазвичай, перекладають як “хрест”. Проте цим словом могли позначати ще й стовп, жердину, стовбур тощо. У давньогрецьких дохристиянських письмових пам’ятках слово σταυρός ніколи не використовувалося для позначення хреста. Навіть деякі ранні християни, як, наприклад, теолог Тертуліан, вважали, що знаряддя страти, на якому помер Ісус Христос, було у вигляді 19 букви грецької абетки Тау.
Не всі ранні християни шанували хрест, як символ своєї релігії. Про це можна судити, наприклад, з твору раннього християнського апологета Мінуція Фелікса “Октавій, XXIX”:
“Ми не шануємо хрестів і не бажаємо їх. Це ви [язичники], маючи дерев’яних богів, шануєте і дерев’яні хрести як приладдя ваших богів.”
Шведський християнський богослов Гуннар Самуельсон вважає, що легенда розіп’яття Ісуса Христа на хресті ґрунтується лише на традиції християнської церкви і на художніх ілюстраціях, а не на античних текстах. Вчений з цього приводу відзначає:
“Це основна проблема. Тексти носять емоційно-описовий характер, але не містять тієї точної інформації, яку ми, християни, іноді хочемо бачити”. “Якщо ви буде шукати тексти, які зображують акт прибивання людей до хреста, ви їх просто не знайдете”.
Вочевидь, хрест був запозичений християнами з давніших релігій і введений у їх перекази, отримавши при тому й відповідний наратив. В основі християнства — криптосолярний культ, можливо, саме тому хрест, один з головних символів Бога Сонця древніх, став і головним символом християнської релігії.
P. S. На світлині робота Конрада Віца. Crucifixus. 1444 р. Як видимо, що ж все-таки розп’яття Христоса інколи все одно зображували на Т-подібній конструкції.
Автор: Велеслав Шипіт.
Від редакції.
Прочитавши поезію Івана Франка, Христос і хрест, чітко розуміємо, що це абсолютно різні поняття,протилежні одне одному.
З вершин і низин
Excelsior!
Христос і хрест
Іван Франко
Серед поля край дороги
Стародавній хрест стоїть,
А на нім Христос розп’ятий
Висів тож від давніх літ.
Та з часом прогнили гвозді,
Вітер хрест розхолітав,
І Христос, вгорі розп’ятий,
Із хреста на землю впав.
Тут сейчас трава висока,
Що росла вокруг хреста,
Радісно в свої обійми,
М’яко приняла Христа.
Подорожники й фіалки,
Що там пахли з-між трави,
Звились, мов вінець любові,
У Христа край голови.
На живім природи лоні,
Змитий з крові, ран і сльоз,
Серед запаху і цвітів
Сумирно спочив Христос.
Та якісь побожні руки
Спать йому там не дали
І, хрестячись, з-поміж цвітів
Знов угору підняли.
Та, нових не мавши гвоздів,
Щоб прибити знов Христа,
Хоч з соломи перевеслом
Прив’язали до хреста.
Так побожні пересуди,
Бачачи за наших днів,
Як з старого древа смерті,
Із почитання богів,
З диму жертв, з тьми церемоній,
Із обмани, крові й сльоз –
Словом, як з хреста старого
Сходить між людей Христос,
І як, ставши чоловіком,
Ближчий, вищий нам стає,
І святим приміром своїм
Нас до вольності веде, –
Силуються понад людськість
Будь-що-будь піднять Христа
І хоч брехні перевеслом
Прив’язати до хреста.
1880
Література, яку можна замовити тут:
https://sribnovit.com/product/maha-vira-lev-sylenko/
МАГА ВІРА. ЛЕВ СИЛЕНКО.
«Мага Віра» — фундаментальна праця українського філософа Лева Силенка (США) — лідера руху за утвердження серед українців Рідної Української Національної Віри. Книга видана українською мовою у Нью-Йорку 1979 року на 1427-ми сторінках. Написанню великої праці передували численні багаторічні поїздки Силенка тими країнами й краями, де мешкали «стародавні українські племена» оріїв, пелазгів, укрів (Індія, Іран, Палестина, Мала Азія, Італія, Греція, Західна Європа та ін.).«Мага Віра» — праця енциклопедична, багатопланова й широкомасштабна за змістом, проста й доступна за формою.Язичницьку (сонцепоклонницьку) українську національну віру автор подає в контексті історії України з найдавніших часів до наших днів. На широкому історіографічному, архівному та археологічному матеріалі розповідається про утворення і розвиток на степових обширах від Прикарпаття до Дніпра країни Орачів — Стародавньої Оріани, що є першоназвою України (V—IV тис. до н. е.).Автор доводить, що саме Україна-Оріана є колискою людської цивілізації (тут начебто вперше приручено коня, винайдено колесо і плуг, прокладено першу борозну, спечено першу хлібину, тут складено першу у світі — «трипільську» — абетку). Численними фактами Силенко стверджує відому наукову концепцію про те, що Оріана-Україна є Праматір’ю всіх індоєвропейських народів, а давня українська мова (санскрит) — є основою, першоджерелом всіх індоєвропейських мов
