Українці, обдурені юдохристиянством, луплять в церквах різноманітних пархатів поклони до юдейських клоунів, яхве та ісуса, до роду ізраїлевого, сіонів, йорданів, єрусалимів, юдейських рибаків і запроданців і дивуються, що ніяких результатів нема і бути не може. Як можна молитись до чужого егрегора і сподіватись на отримання чогось в рідному, українському енергетичному полі? Щастя шукаймо в рідному магічному просторі і розуміймо, що рідні Боги дали нам голову, руки, мислення, працелюбність для того, щоб ми самі працювали над власним самоудосконаленням, дякуючи рідним Богам за те, що ми маємо. Все так ясно і зрозуміло, хочемо бути здоровими-робіть фіззарядку, більше рухаймось, не занурюймось надовго в негатив, спілкуймось з позитивними людьми. Хочемо мати здорових дітей-не куріть, не пийте спиртного, не вживайте наркотиків, любіть свою другу половину і буде Вам щастя. Боги знають все, що Вам потрібно, але нам дано свободу волі. Наприклад, любителям сварок з людьми не варто сподіватись, що поставлена в церкві свічка і пару гривень в попівську скарбничку зроблять Вас приємними іншим людям. Все, що ми робимо нам повертається. Думки теж матеріальні, а все, що має форму має душу. Звертайтесь за порадою і допомогою до українських Богів, так само, як звертаєтесь да батька і матері, дідуся і бабусі. Ми діти Богів і маємо бути достойними Їх.
Слава Рідним, українським Богам, вічним і незнищенним як Всесвіт!

Не називайте ви чужинця Богом

Стоять церкви, немов гриби отруйні,

Пархатий ангел Київ стереже…

Невже ми з вами — всі тупі і дурні,

Що як своє сприймаємо чуже?!

Невже ми не прозріли анітрохи?

Чи то вже рабства й чужини тавро,

Що сліпо віримо в чужого бога

І в те, що дасть він щастя і добро?

Не дасть, не дасть! Бо він же жид, ви ж — «гої»!

Та й зовсім він ніякий і не Бог.

Тож думайте своєю головою!

Чи мозок ваш зовсім уже усох?

Не називайте ви чужинця Богом!

Бог — наше слово, рідне, нечуже.

Вертайтеся до рідного порога,

Де Рідний Род оселю береже,

Де всі Боги єдині у Сварозі —

Дажбог, Стрибог, Мокоша і Перун,

Де Велес грає на сопілці й кобзі,

Торкаючись чарівних, срібних струн.

20.04.1998 р.

Автор: Ярун Мотронюк

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%b0-%d1%8f%d1%86%d0%b5%d0%bd%d0%ba/

Велесова Книга. Переклад Бориса Яценко

Найпрофесійніший переклад сучасною українською мовою.

«Велесова книга» – це народний епос, тобто збірка різноманітних творів, які були написані (чи записані) багато століть тому. Одного автора тут бути не може, оскільки усі ті історії, обряди, молитви та інші тексти записувались різними людьми і в різні часи. Якщо ви готові зануритись у прадавню історію, тоді пропонуємо читати  книгу «Велесова книга», народний епос українською мовою . Вважається, що це найперша пам’ятка української літератури, яка добре збереглась. А створена вона була ще до появи кирилиці. Велес є Богом творчості і скотарства у часи існування Київської Русі, і саме його іменем назвали цю книгу. Дослідники припускають, що написали її у 9-му столітті. Оригінальним матеріалом, на якому волхви записували тексти книги, були дерев’яні дощечки. Скільки їх могло бути тоді, невідомо, але до наших днів дійшло аж 38 штук. Це справжній скарб, який було знайдено у 1919 році на Харківщині. Сьогодні є можливість  замовити книгу «Велесова книга»   і можливість у сучасний спосіб торкнутись історії, дізнатись більше про походження слов’ян, їх побут і традиції, які існували у давнину. Це можливість краще пізнати самих себе.