Польське бидло, на відміну від розумних поляків, називають УПА фашистами. Але жоден український чи польський історик не підтвердить, що УПА воювали в Польщі. УПА була національно -визвольним рухом українців і воювала на своїй, українській землі. . Поляки намагаються втрутитись у внутрішні справи українців, однак історично зафіксовано постать одіозного генерала польського походження, який воював на боці Гітлера. Броніслав Камінський (Bronisław Kamiński) Походження: Народився у Польщі (у родині поляка та німкені), ідентифікував себе як поляк і радянський колаборант.Звання: Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (з 1 серпня 1944 року).Роль у придушенні Варшавського!!! повстання: Командував штурмовою бригадою СС (більш відомою як РОНА — Російська визвольна народна армія), сформованою з радянських громадян. Його підрозділ діяв у районі Охота і відзначився нечуваною жорстокістю, грабежами та масовими вбивствами цивільного польського населення (втратив контроль над бійцями, після чого був розстріляний за наказом Гіммлера , який був шокований дикунським звірством польського фашиста
Ніяка Волинська не “трагедія” а вигнання зажерливих окупантів з рідної землі.
Трагедія це коли гинуть українці на своїй землі. А коли гине окупант, то це антиколоніальна війна. І ні з якого боку – не трагедія
А ось що поляки мають знати. Це те, про що їм не розкаже їхня брехлива пропаганда.
1. Міжвоєнний апартеїд та системний терор (1918–1939)
Польща отримала міжнародне визнання своїх східних кордонів (Галичина і Волинь) під чіткі гарантії Ліги Націй щодо забезпечення автономії та прав українців. Варшава цинічно розтоптала ці зобов’язання. Замість автономії українці отримали режим поліцейського терору та культурного етноциду.
Пацифікація (1930 рік): Це був не просто поліцейський рейд, це був акт державного тероризму проти власного населення. Регулярна армія та поліція оточували українські села, знищували майно, трощили читальні «Просвіти», розграбовували українські кооперативи та масово, до каліцтва, били селян, священників і вчителів. Мета — економічно та психологічно зламати український хребет у Галичині.
Концтабір Береза Картузька (1934–1939): Польська влада створила концентраційний табір спеціально для позасудового ув’язнення політичних опонентів, де головною мішенню стала українська інтелігенція та члени ОУН. Фізичні тортури, психологічне знищення, карцери і примусова праця — це була польська державна відповідь на українське прагнення до свободи.
Державний вандалізм на Холмщині (1938 рік): Операція з «ревіндикації». Польська держава руками військових (!) та адміністрації масово руйнувала православні українські церкви. За кілька місяців було знищено понад 120 храмів, багато з яких мали багатовікову історію. Це був відкритий, санкційований урядом етноцид і спроба насильницької католицизації та полонізації українського прикордоння.
Осадництво: Штучна демографічна інженерія. Варшава масово роздавала найкращі українські землі польським військовим ветеранам (осадникам) на Волині та в Галичині, створюючи озброєні колонії для розмивання українського етнічного масиву та придушення місцевого населення.
2. Криваві 40-ві: Симетричний терор, про який Варшава мовчить
У польському наративі Армія Крайова (АК) та Батальйони Хлопські — це лицарі без догани. Насправді ж ці формування залишили по собі кривавий слід із тисяч убитих українських жінок, дітей та старих. Вони знищували українські села з не меншою жорстокістю, ніж та, в якій вони звинувачують УПА.
Сагринь (березень 1944): Підрозділи АК та Батальйонів Хлопських оточили село Сагринь (Холмщина) і влаштували тотальну різню. Було вбито від 800 до понад 1200 українських цивільних. Людей розстрілювали, палили живцем у хатах і церкві. Це була спланована каральна акція.
Павлокома (березень 1945): Підрозділи колишньої АК під командуванням Ю. Бісса зігнали українське населення села Павлокома (Надсяння) до місцевої церкви, після чого чоловіків, жінок і дітей партіями виводили на цвинтар і розстрілювали. Загинуло 366 українців.
Пискоровичі, Верховина, Гораєць, Завадка Морохівська: Це десятки українських сіл, які були стерті з лиця землі польським підпіллям та офіційними комуністичними польськими військами.
У чому лицемірство? Коли гинули поляки — Варшава кричить про «геноцид». Коли гинули українці від рук поляків — польська історіографія сором’язливо називає це «акціями відплати» або «пацифікаційними операціями». Ми мусимо зламати цю підміну понять. Наші жертви — це не «супутні втрати», це наслідок польського шовінізму.
3. Державні етнічні чистки (1944–1947)
Кульмінацією польської антиукраїнської політики стало остаточне вирішення «українського питання» на території Закерзоння.
Депортації 1944–1946 років: Майже пів мільйона українців під дулами автоматів польського війська (за підтримки НКВС) були позбавлені майна, землі, батьківщини і вивезені в товарних вагонах до УРСР. Тих, хто відмовлявся, вбивали або палили їхні села.
Операція «Вісла» (1947): Офіційна етнічна чистка. Понад 140 тисяч лемків, бойків і надсянців, які дивом уникнули попередньої депортації, були жорстоко вирвані з рідної землі та розпорошені по північних і західних болотах Польщі.
Концтабір Явожно (1947–1949): Для тих українців, кого польська влада лише підозрювала в симпатіях до підпілля (включно зі священниками, жінками та дітьми), був відкритий табір Явожно — філія колишнього нацистського Аушвіцу. Через нього пройшло майже 4 тисячі українців. Катування, тиф, голод і страти. Це польський концтабір для українців після Другої світової війни.
Що ми маємо з цим робити?
Саме те, що робила УПА і Бандерівці.
Звертаюсь саме до розумних, грамотних і морально здорових поляків. Або ми шукаємо порозуміння, або Польща припинить своє існування. Ми знаємо нашу болючу історію і знаємо про те, що поллська держава завжди намагалась влізти в українські справи. Не треба дратувати українців, бо ваша шовіністична влада неправа і веде вашу країну в прірву.
А вкрадені землі потрібно повернути. Як пишеться у Відичному творі, трактаті Артхашастра, “Все, що не моральне і що створено обманним шляхом має бути ліквідовано”
Слава Україні!
Слава УПА !
Слава всім борцям за волю України!
Книгу для паттріотів України можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/oko-rodu-vidun-ruvyt/
ОКО РОДУ. ВІДУН РУВИТ
Спочатку було Слово. І слово було від Бога. І звернуто воно було до Дітей Божих які утворили спільноту з іменем Слов’яни. І спільнота ця — Рід Всевишній. І він проявом Єдиного Багатоправного Бога, і поселив Бог Рід дітей своїх на річці Божій, розселив між Дунаєм і Дністром, Дніпром і Доном, утворивши першу на Землі могутню цивілізацію, засновану на засадах Добра, Правди, Справедливості. І понесли Предки наші світло Мудрих Знань в усі краї — Європу і Азію, Африку і Америку, започаткувавши там нові цивілізації. І сягнула суперцивілізація, Родом нашим заснована, зоряних висот. І позаздрили славі і величі Роду слов’янського ниці варвари і духовні агресори, хитрістю та підкупом, олжею та підступом намагалися знищити відичні Знання і замулети джерела нашої світлої духовності, накинути на волелюбний народ зашморг рабської покори, зіштовхнути його в прірву темряви і мороку. І в певній мірі це їм вдалося, але повної перемоги вони не здобули і ніколи не здобудуть, бо живуть Мудрі Знання у глибинах пам’яті народної, у його традиціях і звичаях, казках і приказках, легендах і піснях, а ще — у вищому слові і нездоланному вмінні народних зцілителів і духовних провідників — Відунів і Волхвів. І житимуть ці Знання, допоки житиме наш народ, а народ житиме, поки в серцях і душах людей житиме непохитна віра в Рідних Богів.
