У прадавньому слов’янському календарі Перунів день святкували 20 липня (за сучасним стилем — 2 серпня, що згодом у народній традиції злилося з християнським Днем пророка Іллі). Це був центральний літній обряд, який знаменував завершення сезону дощів, початок жнив та збір врожаю. За дослідженнями етнографів, свято мало виражений мілітарний, аграрний та общинний характер.

Нижче наведено детальний етнографічний опис головних ритуалів, дійств та заборон цього дня.

1. Сакральне місце та Живий Вогонь

Святкування ніколи не проводилося у випадковому місці. Громада на чолі з волхвами збиралася на капіщах або в пралісах біля великих старих дубів — священних дерев Перуна.

Добування вогню: Головним елементом дійства було розпалювання ритуального багаття. Вогонь добували виключно прадавнім способом — тертям дерева об дерево. Таке полум’я називали «живим вогнем».
Паливо: Для багаття використовували висушені дубові дрова. Розпорядники вогнища суворо стежили, щоб воно не згасло до повного завершення обрядів.

2. Військові ритуали та присяга воїнів

Оскільки Перун вважався покровителем князівської дружини, зброї та воїнства, значна частина свята належала чоловікам.

Освячення зброї: Воїни розкладали біля підніжжя ідола або дуба свої мечі, щити, списи та сокири. Волхви окроплювали зброю джерельною водою та обкурювали травами, закликаючи на неї міць небесного вогню.
Посвята в ратники: Молоді хлопці, які досягли відповідного віку, проходили випробування силою та приймали військову присягу на вірність Роду і Вітчизні.
Поминання предків: Обов’язково згадували воїнів, які загинули в боях за рідну землю, виголошуючи їм Славу.

3. Обрядова їжа та Братчина

Перунів день супроводжувався масовим бенкетом — братчиною, на яку їжу зносили всім селом.

Головні страви: Обов’язково готували свіжий обрядовий сир та варили спільне пиво (це вважалося улюбленими стравами Громовержця).
Ритуальне м’ясо: За етнографічними даними, на загальному багатті запікали м’ясо жертовного бика, вепра (кабана) або півня, яке потім порівну ділили між усіма присутніми для отримання сили Бога.

4. Очищення водою та Діва Вогню

Попри грізний статус Бога, свято мало естетичні жіночі елементи:

Дубові вінки: Дівчата виплітали вінки з дубового листя і клали їх на голови чоловікам і воїнам як символ міцного здоров’я та незламності. В давні часи такий вінок мав право одягнути лише той воїн, який вбив хоча б одного ворога.
Діва Вогню (Додола): Розпорядницею свята обирали наймолодшу та найвродливішу незаміжню дівчину громади. Вона тримала чашу з водою, зібраною з дев’яти різних криниць. Цєю водою вона окроплювала людей та землю, просячи у неба благословення на врожай та очищення від зла.

5. Суворі заборони: «Сердитий день»

У народі цей день вважався небезпечним через можливий гнів Бога, тому діяли жорсткі табу:

Заборона на працю: Категорично заборонялося працювати на землі, орати, жати, копати чи будувати. Вірили, що порушника Перун може покарати ударом блискавки, а його поле — спопелити або побити градом.
Тварини в хаті: Домашню худобу цього дня не виганяли на пасовища, а собак та котів не пускали до оселі. За повір’ям, рятуючись від стріл Перуна, злі духи (нечисть) намагалися сховатися, перетворюючись на тварин.
Новий одяг: На свято не можна було приходити в старому чи брудному вбранні. За тиждень до події жінки шили або готували новий чистий одяг (найчастіше вишиванки) для всієї родини

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%D0%BC%D0%B5%D1%87-%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%8F/

Меч Арея на захисті Русі-України

Українець мусить здобути собі свободу, і нехай здохне і розсиплеться на порох клята московія! Мусить добути своє визволення з рабства національного та політичного.

У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.
Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.
Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.
Настане час, і не словами будемо з’ясовувати суть – Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.Щоб мати авторитет — треба мати силу! В житті народів рішає закон сили й боротьби.
Найбільші зусилля і жертви — це лише наш обов’язок супроти минулих і майбутніх поколінь.
Хай згинуть наші імена, щоб тільки жила вічно українська нація!
Меч революції є политий кров’ю її ворогів і катів народу, але освячений жертвами та прапором великої ідеї.