Вода в народній медицині має велике значення. За допомогою води, за народними уявленнями, лікували різні душевні та тілесні недуги, знімали наврочення.
Для цього над водою промовляли молитви та різні замовляння — від вроків, страхів, небажаних явищ, зокрема «ходіння духів», стукання, різних голосів та інших проявів, які в народній традиції пов’язували з істотами невидимого світу.
Замовленою водою знімали наврочення з людини, худоби та господарства. При знятті різних страхів, лікуванні душевних недуг, а також нетриманні сечі, особливо у дітей, використовували ритуали з розтопленим воском та оловом, які виливали у воду.
Для розпізнавання та зняття наврочення користувалися свіжим курячим яйцем. Під час «викачування» яйце проводили по тілу людини, її одягу або навіть по фотографії, якщо самої людини не було поруч. При цьому промовляли молитви та спеціальні замовляння.
Після завершення обряду яйце розбивали у склянку з попередньо набраною водою. За його виглядом намагалися визначити, чи є наврочення і яким воно є.
Широко використовували воду й для приготування ліків із різного зілля за народними рецептами.
Вода буває різною — і кожен її вид, за традиційними уявленнями, має своє призначення.
1. ОСВЯЧЕНА ВОДА
Освяченою водою називають воду, яку святять у свято Богині Дани, Водокресу, на 12-й день після Різдва Дажбожого. Це рухома дата, яка, за поданою традицією, припадає на період від 1 до 4 січня, залежно від року.
У цей час Сонце знаходиться найближче до Землі. В астрономії цей період називається перигелієм.
За народними уявленнями, у цей час від небесних світил на всі джерела води йде особливе випромінювання. Вода, набрана в цей період, нібито містить особливу енергію, відмінну від води, взятої до або після свята люнарної Богині Дани з того самого джерела.
Вважається, що ця енергія присутня в усіх джерелах води, оскільки над водою існує Божа благодать. Духи води, за цими уявленнями, допомагають у лікуванні, а небесні світила сприяють їхній силі.
Воду, набрану в цей час, зберігали роками, вважаючи, що вона не псується за умови правильного зберігання — у чистому та закритому посуді.
Для цього використовували скляний, дерев’яний або емальований посуд. Не рекомендували капроновий або металевий посуд, який може іржавіти.
Воду набирали після співу перших півнів, але до сходу Сонця, не раніше 3 години ночі.
Якщо воду набирав народний цілитель, він користувався трьома джерелами: трьома кранами, трьома криницями, трьома річками тощо.
Під час набору води промовляли різні народні молитви та звернення — до небесних зірок, Місяця, Землі, духів Землі та самої води.
Набрану воду , перед початком різних Обрядів потрібно було освятити. Робив це цілитель, вода освячується вогнем. Вважалося, що після цього вона набуває ще більшої магічної сили — невидимої для людського ока.
За народними віруваннями, нечисті духи тремтять і відступають від освяченої води, оскільки вона має «пам’ять» і зберігає те, що було над нею промовлено під час освячення.
2. СТРІТЕНСЬКА ВОДА
Так само, як і вода, набрана на свято Богині Дани, стрітенська вода, за народними віруваннями, має велику магічну та цілющу силу, перед якою відступають нечисті сили, під час лікування різних наврочень.
При цьому використовують різні лікувальні ритуали над водою.
Воду набирають на Стрітення, так само з трьох джерел, після співу півнів. Коли йдуть брати воду, дорогою ні з ким не розмовляють і не оглядаються.
Набираючи воду, промовляють над нею замовляння, після чого несуть її до жреця для посвячення.
Посвячену воду зберігають для лікування та виливання воску.
У практиці використовують три води. Основна — непочата вода, тобто вода, яку щодня набирають для лікування. Про неї йтиметься далі.
До неї додають по одній чайній ложці:
- води набраної на свято Богині Дани
- стрітенської води.
Отриману суміш використовують для лікування.
3. ВЕРБНА ВОДА
Воду набирають за попередніми правилами на Вербну неділю, вранці, також із трьох джерел. Вербна неділя -це за тиждень до Великодня Дажбожого, свято, яке святкується в першу неділю після весняного рівнодення.
За народною традицією, дорогою не повинні гавкати собаки, переходити дорогу кіт, або потворна, чи покалічена людина
У воду кладуть вербу для освячення. Поруч ставлять свічку — ту, яка горіла на Різдво, коли родина вечеряла після прочитаних молитов і Славлень рідним Богам.
Освяченою водою користуються в господарстві — для доброго врожаю та достатку, щоб городи добре родили, а поля давали хліб.
На цій воді пророщують насіння, яке потім висівають у ґрунт.
4. ЧЕТВЕРГОВА ВОДА
Воду беруть за вже відомими правилами — із трьох джерел — та освячують у четвер, який у традиції вважається чоловічим днем.
Якщо це неможливо, воду святять на Великдень разом із великодньою водою.
Четверговій воді приписують магічну силу, яка, за традиційними уявленнями, ще недостатньо вивчена і не до кінця зрозуміла.
Її використовують для лікування різних захворювань шкіри — разом із відповідними замовляннями.
Вважається також, що вона допомагає очищати житло, двір та стайню від різної «нечисті»: гадів, жаб, мишей і щурів.
З дерев, за допомогою відповідних заклинань та замовлянь, які знають знахарі, намагалися зганяти гусінь.
За традицією, деякі знахарі неохоче діляться такими знаннями, вважаючи їх своєю таємницею, яку вони можуть забрати із собою в небуття. Але кожен справжній знахар завжди має одного, чи кількох учнів, яким передає таємні знання, з відповідною Посвятою, та Переданням.
5. ВЕЛИКОДНЯ ВОДА
За вже відомими правилами воду беруть після співу півнів, але не пізніше сходу Сонця.
Воду освячують разом із медом, маком, пшеницею, просом та іншою їжею, яку святять цього дня волхви, жреці, або навчений найстарший в роду чоловік .
Цю воду використовують при знятті різних наврочень.
Нею кроплять людей і худобу під час окурювання різним зіллям. До зілля додають також шкаралупки від яєць, освячених на Великдень.
Воду використовують для захисту від різного лиха.
6. РУСАЛЬЧИНА ВОДА
Воду обов’язково набирають за тими самими правилами — із трьох джерел.
Переходячи від одного джерела до іншого, стежать, щоб не закрякав ворон. Дорогою не повинна зустрітися людина в чорному, а під час перенесення води не повинен загавкати пес.
Якщо вдається донести воду за дотримання всіх цих умов і переступити з нею поріг дому, це вважається доброю ознакою.
Деякі народні цілителі також збирають росу рушником, який прикрашав образ Берегині — покровительки жінок та дівчат.
Водою, або росою, зібраною на трьох полях, користуються, за народними віруваннями, для того, щоб вдало й своєчасно вийти заміж.
На цій воді ворожать. Вважається, що вона зміцнює подружнє життя та запобігає зрадам.
Над нею також промовляють різні замовляння та молитви під час магічних і лікувальних ритуалів.
7. СПАСІВСЬКА ВОДА
Нам уже відомий порядок набору води для освячення.
Воду беруть уранці, на сході Сонця, на свято Спаса.
Її освячують разом із фруктами, яблуками та деяким зіллям.
За народними уявленнями, ця вода містить особливу магічну енергію, яка притягує та зміцнює подружнє життя.
За допомогою спеціальних замовлянь знахарі готують цю воду та радять нею прати постільну білизну.
Яблука розрізають, сушать на Сонці, перетирають і додають до їжі разом із замовленою сіллю.
Вважається, що це сприяє миру та спокою в родині, оскільки яблуко символізує кохання, плодючість та пізнання одне одного.
Також збирають росу з різнотрав’я на трьох луках, використовуючи різні кольорові тканини — блакитну, жовту або оранжеву та зелену.
З кожної тканини зібрану росу поміщають у окрему посудину й не змішують між собою.
Воду освячують разом із зіллям на свято Спаса.
Цій воді приписують цілющі та захисні властивості. Її краплями доповнюють воду, над якою виливають віск або олово.
Також у ній гасять вугілля , для подальшого обмивання людини з метою зняття наврочення.
Використовують її і для худоби під час окурювання зіллям.
Цю воду також використовують у весільних обрядах
.
ВОДА, ЯКА ЛІКУЄ ДУШЕВНІ НЕДУГИ І ТІЛО ВІД НАВРОЧЕНЬ
Ми познайомилися з різними видами води, яку протягом року набирають, освячують, зберігають та використовують у народних лікувальних практиках.
Її застосовують, за традиційними уявленнями, при лікуванні зглазу, псування, пристріту, страху, небажання жити, нудьги, сонливості, для вигнання «нечистих» із людини та худоби, а також із житла.
Використовують воду під час різних ритуалів і замовлянь, при виливанні воску та олова, окропленні хворої людини зіллям тощо.
Різну воду зберігають в окремих посудинах із відповідними етикетками, щоб не плутати її призначення.
Для роботи народного цілителя потрібна також робоча вода, яку набирають на сході Сонця за вже відомими правилами. Її називають непочатою водою, оскільки першою її повинна набрати людина в чисту посудину, якою раніше не користувалися.
Така вода призначена лише для лікувальних процедур.
Воду беруть із джерел, придатних для пиття: чисту, без домішок.
Якщо немає можливості набрати воду з трьох джерел — наприклад, через проживання в місті або взимку, коли джерела замерзають, — воду набирають з одного джерела: з крана у квартирі або з колодязя.
Важливо, щоб це відбувалося до сходу Сонця і щоб ніхто до цього не набирав воду.
Під час лікування до неї додають невелику кількість освяченої води — великодньої, стрітенської тощо. Вибір води залежить від того, що саме лікують і за якою методикою.
ЛІКУВАННЯ СТИХІЄЮ ВОДИ ЗА ДОПОМОГОЮ ВАНН
У народній медицині для лікування використовують водні ванни з додаванням відварів і настоянок різного зілля.
Їх застосовують, за традиційними уявленнями, при різних душевних недугах, апатії, нервовому потрясінні, а також навроченні.
Методики лікування різні.
Наприклад:
- за допомогою молитов і замовлянь, одночасно вживаючи ліки та зілля, а перед сном приймаючи ванни;
- за магічним ритуалом позбавлення від душевних недуг — за допомогою молитов і замовлянь, приймаючи ванни вранці та ввечері;
- приймаючи ванни та ліки із зіллям, над якими читали молитви й замовляння.
За наведеним рецептурним описом, вода у ванні повинна бути теплою — приблизно 45 °C. До неї додають відвар лікарських рослин, настоянки або ароматичні олії.
У ванні перебувають від 20 хвилин до пів години.
Ванни можна приймати щовечора перед сном або через день.
Кількість необхідних процедур, за текстом, визначається індивідуально.
РЕЦЕПТИ ДЛЯ ВАНН
Для приготування відвару беруть 3–5 літрів води та відповідну суміш зілля.
Кип’ятити 10–15 хвилин, настоювати 1–2 години, після чого процідити й вилити відвар у воду для ванни.
Рецепт 1
- гілки верби — 200 г;
- собача кропива — 100 г;
- шишки хмелю — 100 г;
- трава материнки звичайної — 100 г;
- пшеничні висівки — 1 кг.
Рецепт 2
- кореневище синюхи блакитної;
- трава чебрецю — 50 г;
- шишки хмелю — 50 г;
- трава шавлії — 100 г.
Рецепт 3
- трава материнки (душиці);
- трава іван-чаю — 50 г;
- малина лісова, листя та гілки — 0,5 кг;
- гілки берези — 100 г.
Рецепт 4
- бруньки тополі чорної — 50 г;
- трава споришу — 100 г;
- гілки верби звичайної — 50 г;
- корінь валеріани — 50 г.
Примітка. У тексті також наведено рецепт для внутрішнього вживання:
- листя і квіти синюхи блакитної — 1 столова ложка;
- коробочки півонії після цвітіння — 1 чайна ложка.
Заварити в 0,5 л води, кип’ятити 2–3 хвилини, настоювати 3 години та процідити. Вживати рівними порціями 4 рази на день.
Рецепт 5
- пагони ожини — 300 г;
- гілки малини — 100 г;
- пшеничні або житні висівки — 1 кг;
- ромашка — 200 г;
- корінь валеріани — 50 г.
Залити 3 л води, варити 10 хвилин. Настоювати 2 години.
Рецепт 6
- стебла із зеленими колосками жита — 1 кг;
- синюха блакитна — 50 г;
- гілки або листя з мурашника — 50 г;
- листя або пагони ліщини — 100 г;
- водяна м’ята — 100 г.
Залити 3 л води. Кип’ятити 10–15 хвилин, настоювати 2 години.
Рецепт 7
- кріп городній (трава) — 200 г;
- квіти акації — 100 г;
- суцвіття пижма — 200 г;
- грицики — 100 г.
Залити 3 л води, кип’ятити 10–15 хвилин, настоювати 2 години та процідити.
Рецепт 8
- трава любистку — 200 г;
- синюха блакитна — 50 г;
- трава вовчуга колючого (стальник колючий) — 100 г;
- фіалник звичайний — 100 г;
- шишки хмелю — 50 г.
Варити 10–15 хвилин, настоювати 2 години та процідити.
Рецепт 9
- молоді гілки сосни або смереки — 300 г;
- м’ята водяна — 50 г;
- корінь валеріани — 50 г;
- стебла зеленого вівса — 300 г.
Залити 3–5 л води, варити 10–15 хвилин, настоювати 2 години та процідити.
Примітка. У тексті наведено також рецепт для внутрішнього вживання при навроченні та нервовому потрясінні:
- трава чорнобилю (полин звичайний) — 1 столова ложка;
- синюха блакитна — 1 чайна ложка;
- 1–2 коробочки півонії після цвітіння, без насіння;
- вода — 600 мл.
Кип’ятити 3 хвилини, настоювати 1 годину. Вживати по 1 столовій ложці 4–6 разів на день. Відвар зберігати в прохолодному місці.
Рецепт 10
- гілки молодої однорічної яблуні — 100 г;
- гілки смереки або сосни — 100 г;
- мертві бджоли (підмор) — 10 г;
- трава чебрецю — 100 г;
- лушпиння цибулі — 50 г;
- душиця (материнка) — 50 г;
- вода — 3–5 л.
Кип’ятити 10–15 хвилин, настоювати 2 години.
Примітка: наведені відвари розраховані на одну ванну.
Важливе редакторське уточнення
Перед початком лікування, те, що стосується внутрішнього вживання, неодмінно проконсуольтуйтесь з сімейним лікарем. Може таке бути, що в рецепті, наприклад, є рослина, яку не можна приймати коли хвора печінка. Тому потрібно ту рослину замінити іншою, яка не принесе шкоди хворому органу. Так само, готові суміші, настаянки, відвари варто перевірити один раз, на предмет алергічного впливу на Ваш організм. Лікар підкаже, як це зробити правильно.
Надзвичайно цінна книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%86%d1%96%d0%bb%d1%8e%d1%89%d0%b8%d0%b9-%d1%86%d0%b2%d1%96%d1%82/
Цілющий цвіт
Книга «Цілющий Цвіт» Василя Михайловича Рудого, більше відомого в колі Рідновірів як відун Рувит, у вигляді етнографічної повісті, в великій мірі автобіографічній, розкриває нам світогляд зцілительської родини Поділля, який є продовженням у сьогоденні традицій витокової Відичної Культури наших Предків. Обряди, слави, замовляння, зцілительська практика, викладені у книзі, є безцінним скарбом нашого Прадавнього Українського Роду, яким Василь Михайлович Рудий (відун Рувит), успадкувавший ці Знання по лінії своєї родини, щедро та щиро ділиться із нами.
