Купайло та Марена — це головні міфічні персонажі та обрядові опудала центрального свята літнього сонцестояння (Купала). Вони втілюють два протилежні, але нерозривні начала Всесвіту: вогонь і воду, життя та смерть, чоловіче й жіноче.

Символіка образів

Купайло (Купало): Бог літнього сонця, земних плодів, вогню, кохання та шлюбу. Він уособлює сонячну чоловічу енергію на піку свого розквіту. Його обрядове опудало робили з соломи, гілок дерева та прикрашали стрічками.
Марена (Мара): Богиня в’янення, зими, води та смерті. У купальському контексті вона символізує жіноче водне начало. Її опудало робили з гілок верби, чорноклену або соломи, одягали у дівочу сорочку та квітчали вінками.

Обрядова суть свята: Священний шлюб

Головний сенс купальської ночі — це Священний шлюб Вогню (Купайла) та Води (Марени). Тільки через поєднання цих двох стихій можливе дозрівання врожаю та продовження життя на землі.

Створення пари: Дівчата виготовляли Марену, а хлопці — Купайла. Опудала ставили поруч біля священного вогнища.
Ритуальне суперництво: Навколо них розгорталася гра: дівчата охороняли Марену, а хлопці намагалися її викрасти або розламати.
Знищення опудал: Наприкінці свята обидва опудала ритуально знищували. Купайла зазвичай спалювали на вогнищі (віддавали вогню), а Марену топили у річці або розривали й розкидали по полю (віддавали воді та землі).

Магічний зміст ритуалу

Циклічність часу: Знищення Марени та Купайла — це магічний запуск нового природного циклу. Сонце після сонцестояння починає «вмирати» (день зменшується), а природа готується до осені.
Запліднення землі: Утоплення Марени у воді чи розкидання її залишків по нивах мало забезпечити землю вологою та дати багатий урожай.

Даремно українці шукають цвіт папороті 7 липня…

Їм не знайти ту квітку доти, доки вони не зрозуміють, у який саме спосіб було спотворене прадавнє свято Купайла, замулено його магічне значення створенням неіснуючого образу Івана Купала. Через відставання ортодоксального церковного календаря це свято відкинуто на більш як два тижні від літнього сонцестояння, чим зведено до нуля магічну силу купальського свята. Шукайте, довірливі і ошукані українці, цвіт папороті 7 липня — вам його не знайти ніколи. Чарівна вимріяна квітка щастя цвіте лише в найкоротшу ніч — з 20 на 21 червня, коли б’є Перун. І ні в яку другу. Така легенда. Лікувальні властивості рослин, зібраних у Купальську ніч, набагато вищі. Шкода, що немало українців не звертають на ці «дрібниці» уваги, продовжуючи святкувати Купайла 7 липня, тим самим свідомо чи несвідомо перешкоджаючи поверненню своєї історичної Пам’яті, Рідної Віри. І чим раніше ми зрозуміємо, що на чужій історії і вірі не збудувати своєї держави, що тільки повернення до рідних джерел дає нації силу, тим швидше Україна вийде з манівців бездержавності на шлях дійсного Державотворення.

Зображення рідних Богів. Замовити можна тут: https://sribnovit.com/product/%d0%ba%d0%be%d0%bc%d0%bf%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%82-%d0%bf%d0%bb%d0%b0%d0%ba%d0%b0%d1%82%d1%96%d0%b2-%d1%80%d1%96%d0%b4%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%b0%d0%b2%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2%d0%bd%d0%b0/