Хто не знає своєї історії, той не має майбутнього. Ми часто чуємо цей вислів, але, на жаль, до глибокого вивчення історії свого народу, більшість так і не береться. На цьому фоні, величезну роль відіграють письменники, які в художній формі, цікаво та дуже реалістично розповідають про події давно минулих днів. Автори, які можуть зацікавити читача настільки, щоб хотілося потім взяти підручник і дізнатися ще більше.
Василь Шкляр є унікальним письменником сучасності, той рідкісний випадок, коли слава знайшла творця ще за його життя.
Він отримав безліч нагород: «Золоте перо», «Золотий Бабай», «Коронація слова», «Спіраль століть», Всеукраїнську літературну премію імені Василя Симоненка, «Золотий мамай». А, наприклад, від Національної премії України імені Тараса Шевченка, В.Шкляр навіть відмовився, в знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти та науки відомого українофоба Дмитра Табачника.
Шкляр прославився своєю категоричною націоналістичною позицією, він не готовий навіть романи свої перекладати російською мовою. Завжди акцентує увагу, що в його сім’ї завжди і всі розмовляли виключно українською.
В нього є безліч творів на різну тематику, але найбільшу популярність здобули історичні романи.
Сам автор каже, що в свій час зацікавився своїм родом. Він не застав в живих жодного зі своїх дідусів. А про одного з них в сім’ї навіть говорити боялись. Як з’ясувалося згодом, він був старшиною в УНР, очолював повстанський рух.
В 20-х роках ХХ ст. Україна палала повстаннями, Холодний Яр, Поділля, Криворіжжя, Дніпропетровщина. Радянська влада називала це «бандитизмом». Прочитавши роман Горліса-Горського, «Холодний яр», В.Шкляр чи не вперше усвідомив, наскільки серйозний і масштабний рух це був. Це настільки вразило, що після цього він почав працювати над книгою, яку назвав «книгою свого життя».
«Чорний ворон. Залишенець».
Історія про життя та кохання холодноярського отамана, що організував боротьбу проти більшовиків у 1920-х. Книга одразу стала бестселером, і відіграла надзвичайно важливу суспільно-політичну роль. В ній речі названі своїми іменами, відверто говориться про українсько-російську війну і самих росіян визначено як окупантів. Там немає місця евфемізмам і політичній коректності. І саме це спричинило суперечки та бурхливе обговорення роману у наших політичних діячів. Адже, на жаль, в багатьох досі живе комплекс меншовартості, дух колоніального малоросійства.
Дуже радимо всім, хто хоче дізнатися більше про історію свого краю, ознайомитися з книгами, які обов’язково змусять Вас із гордістю та пошаною згадувати своїх предків: