На перший погляд знищення Росією власного супутника прямим ракетним ударом з Землі, засвічування та жорстка (поки що дипломатична) реакція США і НАТО щодо військових приготувань РФ навколо кордонів України, візит глави ЦРУ до Москви, запуск США у квітні 2021 р. надважкої ракети Delta IV Heavy і ракетні випробування Росії на полігоні Сари-Шаган в Казахстані ніяк не пов’язані.
Однак, це не так…
Управління зі зв’язків з громадськістю космічного командування США на базі Космічних сил в штаті Колорадо повідомило, що Росія випробувала протисупутникову ракету прямого удару 15 листопада 2021 року. Вона знищила старий радянський супутник «Космос-1408» (прикметно, що це супутник РТР розробки КБ “Південне”, що виготовлявся Південним машинобудівним заводом в Дніпропетровську. Дякую, Олексій Їжак за звернення уваги на символізм вибору об’єкта атаки). Основний зміст повідомлення зводиться до того, що уламки, створені російським ударом нестимуть загрозу для діяльності в космічному просторі протягом наступних років, піддаючи ризику супутники та космічні місії, і така поведінка просто безвідповідальна.
У Москві підтвердили факт випробування. “Мы действительно испытали успешно перспективную систему. Она ювелирно поразила старый спутник. Никакой угрозы для космической деятельности образовавшиеся фрагменты не представляют”, – заявив міністр оборони РФ С. Шойгу.
Тепер про те, чого сторони не повідомили і не повідомлять у своїх офіційних заявах та коментарях.
Росіяни не повідомили, яку «перспективну систему» вони випробували. Аналіз їхньої активності у цьому напрямку протягом останніх років дозволяє зробити припущення, що це був пуск ракети 14A042 («Нудоль») в рамках новітньої системи ПРО А-235. Особливість – вона може працювати по космічним цілям, тобто є не тільки протиракетною, але й протисупутниковою зброєю. (Звісно, можна пригадати, що США мають цілий арсенал засобів ПРО, які можуть «діставати» супутники: GDMB (комплекс наземного базування), Aegis Ballistic Missile Defense System з корабельними ракетами SM-3, мобільний комплекс тактичної ПРО THAAD.)
Чому так сполохались в США? Тому що це були не зовсім випробування. Практично це було демонстративне бойове застосування новітнього різновиду зброї, яке може дещо переважати за своїми характеристиками наявне у США. Однак, суть не тільки в змаганні ТТХ різних ракетних систем.
Тепер поглянемо на згаданий мною запуск 26 квітня 2021 року надважкої ракети Delta IV Heavy з авіабази Ванденберг в Каліфорнії. Вона відправила на орбіту секретний супутник КН-11-18 Kennan Національного управління військово-космічної розвідки США вагою 19 тон (!). Його оптика з головним дзеркалом 2,4 м в діаметрі дозволяє отримувати зображення поверхні Землі з дозвільною здатністю до 15 см (!) на пікселі. Він поповнив американське орбітальне угрупування такого типу супутників до п’яти одиниць. Погляньте диво запуску унікальної ракети-носія, лінк у першому коментарі.
Новий супутник має на борту своєрідний телескоп «Хабл» на орбіті, який дозволяє заглянути майже будь-куди, зробити фото й передати його відразу на Землю. Тому супутники цієї серії ще називають «замкóвим отвором», через який можна побачити потаємне, навіть якщо його намагаються ретельно приховати.
В цей же день, в іншому регіоні земної кулі, на полігоні Сари-Шаган (мовою роспропаганди):
«26 апреля произошло событие, чрезвычайно осложнившее вашингтонским ястребам возможность реализации их агрессивных планов в отношении России: выполненный боевыми расчетами Военно-космических сил Российской Федерации на полигоне Сары-Шаган (Республика Казахстан) успешный пуск ракеты А-235 «Нудоль» – боевого элемента перспективной отечественной противоракетной и противокосмической системы».
Практично це було завершення серії випробувань. За іншими даними з російських джерел “в 2020 году серия испытательных пусков А-235 закончилась, и через год — она полностью в строю”. Отже, удар по супутнику вже був практичним застосуванням комплексу. Так, росіяни знищили власний супутник, але при цьому показали «кузькіну мать» американцям – можемо діставати усе, що є на орбіті до 600 з гаком км (саме десь на цій орбіті знаходився знищений «Космос-1408»). Чому саме зараз, чому не потримати в секреті свої нові спроможності та тримати в невизначеності і невіданні більш могутнього, але боязкого, противника, якими є США?
Припускаю, що Путіна-Шойгу-Патрушева надзвичайно розізлило як американці засвітили приховані й ретельно замасковані (як вони вважали) приготування до бліцкригу проти України, який мав би розпочатися невдовзі після завершення прискореної (що вони вважали за можливе) сертифікації та запуску в експлуатацію «Північного потоку-2» і припинення транзиту газу до ЄС через Україну. Цим викриттям військових приготувань Росії США зривають план-графік Кремля з силового відновлення СРСР до 100-річниці його утворення, яка буде відзначатися 2022 року.
А засвітити російські приготування США вдалося за допомогою супутникового угруповання Національного управління військово-космічної розвідки і зокрема, за допомогою всевидячого ока останнього з серії КН-11. Звісно, що з 15-см роздільною здатністю важко буде розрізнити, що тримає в руках офіцер ЗС РФ – ПМ, АПС чи “Удав”. А це й не потрібно. Зате добре видно, що танки Т-72 на залізничних платформах обладнані «антиджевеліновою парасолькою». І стає зрозумілим, що переміщати їх можуть тільки в одному напрямку – наступ на Україну, і з однією метою – для ведення бойових дій в Україні.
Хоча насправді американські супутники бачать не тільки в оптичному діапазоні. І не обов’язково це мають бути супутники військово-космічної розвідки. Знімки, які були опубліковані в американських ЗМІ були зроблені комерційними супутниками. Про їх роздільну здатність можна судити по цьому знімку з Кабульського аеропорту під час літньої хаотичної евакуації звідти втікачів від талібів.
Справа в тім, що управління військової розвідки США (National Reconnaissance Office) має з 2019 року доступ до даних комерційних платформ BlackSky Global, Maxar Technologies та Planet. Наприклад, Planet використовує своє угруповання з приблизно 200 (!) супутників для отримання понад 3 мільйонів (!) зображень поверхні Землі щоденно (!).
Звісно, що США не будуть демонструвати знімки зроблені КН-11-18, достатньо показати те, що бачить супутник Maxar. Що й було зроблено через американські ЗМІ. Ну а глава ЦРУ У. Бернс, очевидно, мав під час візиту до Москви ще більш вагомі аргументи нищівного характеру. Ймовірно, США поділились цією інформацією з союзниками і вона була настільки переконливою, що навіть, висловлюючись словами Т. Шевченка, «раби, підніжки, грязь Москви» в Парижі та Берліні не стали вигороджувати Путіна, а навпаки – зробили різкі заяви.
Тому звідси виплеск кремлівської люті у вигляді знищення власного супутника. Послання Кремля Білому дому читається легко – не лізьте на наші одвірки, бо наступного разу отримаєте в «око» (КН-11-18), він в зоні ураження нашої найновітнішої протисупутникової системи. Те, що лютування в Москві продовжуються підтверджує і сьогоднішнє повідомлення: «В четверг в Минобороны РФ сообщили, что гиперзвуковая ракета “Циркон”, пуск которой выполнен с фрегата Северного флота “Адмирал Горшков”, поразила морскую цель в Белом море прямым попаданием. Глава Минобороны РФ Сергей Шойгу доложил президенту России Владимиру Путину об успешной стрельбе…». Ну а Лавров за підсумками колегії МЗС за участі Путіна заявив, що в «отношениях с западными странами накапливается очень конфликтный потенциал, прежде всего потому, что Запад категорически не хочет вести дела на равноправной взаимовыгодной основе, не хочет искать баланса интересов». Очевидно, що за «балансом інтересів» по-російськи стоїть згода США, НАТО та ЄС на захоплення України та аншлюс Білорусі.
Отже, Росія не збирається зупинятися в пошуку «балансу інтересів». Кремль просто виявився спійманий на гарячому США, тому лютує. А отже потрібні не реактивні, а превентивні і асиметричні дії з боку західних партнерів України. Не чергове поповнення списку осіб, яким заборонено в’їзд до ЄС та США, а удар по щупальцях російського нафтогазового спрута. Необхідно провести розслідування діяльності низки дочірніх компаній «Газпрому» та «Роснефті» на території ЄС на предмет дотримання законодавства ЄС. Припинення проекту «Північного потоку-2» є в котре необхідним кроком, який вже не раз ставав на порядок денний – і в контексті агресії проти України, справ отруєння Скрипалів в Британії та Еміліана Гебрєва в Болгарії, підриву складу боєприпасів у Чехії, отруєння і арешту Навального, репресій на окупованих територіях Криму та Донбасу, кібер-атаки на Colonial Pipeline, цінової ескалації на газовому ринку ЄС, організації атаки ЄС мігрантами на польській ділянці кордону ЄС та Союзної держави Росії і Білорусі.
П. С. В США теж нервують. Недаремно. Адже в РФ завершуються випробування ще однієї ракети для системи А-235 – для високоорбітального перехоплення. Вона може уражати супутники вже на висотах до 750 км, а це означає, що майже усі розвідувальні супутники США та інших країн НАТО будуть в зоні ураження. І чим більше доходів буде отримувати путінський режим з європейського енергоринку, тим швидше наростатиме арсенал його зброї та агресивність. Час діяти. В тому числі українській дипломатії, передусім, в конгресі США.
Автор: Michael Gonchar
Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq
Книги, які можна замовити тут:
ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ. ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ.
Фундаментальна «Історія запорізьких козаків» у трьох томах (СПб, 1892,1895,1897) стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого, розпочатої іще в студентські роки. Безпосередній намір написати цей твір виник у Яворницького 1889 p., після видання двотомної праці «Запоріжжя у залишках старовини й переказах народу». Для її створення Дмитро Іванович використав такі фундаментальні видання документів як «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», «Памятники, изданные временной комиссией», власні збірники, численні публікації окремих пам’яток і документів. Велику увагу присвятив історик наративним джерелам, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем. Особливою пошаною автора користуються літописи й хроніки давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш суттєвим джерелом «Історії запорізьких козаків» були неопу-бліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Широко залучив автор до свого твору й праці своїх попередників — Г. Міллера, С. Соловйова, М. Маркевича, О. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича й десятків інших. Велику групу джерел, які використав Д. І. Яворницький, становили матеріальні пам’ятки музейних і приватних колекцій, значний археологічний матеріал, здобутий під час численних експедицій. Величезного значення (особливо це помітно в першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічним дослідженням регіону Запоріжжя, вивченню його топографії, топонімії, гідрографії, географії, ботаніки, зоології. Десятки разів обійшов він пішки всі землі Запорізьких вольностей, дослідив усі Січі, кілька разів ламав руки й ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану — і все задля того, щоб відчути й збагнути героїчний дух історії, донести її до читача.
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ. ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК.
У лицарському поклоні перед портретом українського козака, що експонується в Музеї Історії сільського господарства Волині, шанобливо схилив голову гість з далекої Японії – Шихан Масахіко Танака. Що змусило знаменитого спортсмена (чорний пояс 8-й DAN) стати на коліїю перед образом січовика?
Відповідь на це та ряд інших запитань дає книга. Хто такі козаки? Які їх звичаї і обряди? Яке було їх військове і бойове мистецтво? Йдеться не тільки про виховання й підготовку козака-воїна та відродження його в незалежній Україні, а й особливої касти – характерників. Автор аргументовано доводить, що «козак – не пияк».
Розкриваються утаємничені сторінки козаччини, чого немає у поважних узагальнюючих виданнях з історії України. Книга відрізняється розкутістю думок, оригінальністю поглядів, цікавістю викладу і стане добрим помічником не лише для учнів і студентів, викладачів-істориків, а й для широкого кола читачів, хто забажає «вичавити із себе раба».
Так як з відродженням козацтва – відродиться і Україна
ДІТЯМ ПРО КОЗАКІВ. КАЛЯНДРУК ТАРАС
Тарас Каляндрук розповів про те, чому нову книгу він вирішив писати для дітей: саме їм особливо потрібно знати нашу справжню історію, її захоплюючі й героїчні сторінки. Молодь у наш час дуже потребує хороших прикладів, їй потрібні герої для наслідування. В той же час телебачення, кіно та й віртуальний світ комп’ютерів заповнюють японські ніндзя й самураї, американські ковбої, російські спецназівці. Козаки в цьому морі якось відійшли на задній план. А в них сучасному воїнові є чому повчитися. Адже козаки були чудовими розвідниками-пластунами, блискуче володіли різноманітними бойовими прийомами, мали багатющі традиції і звичаї, втілювали в собі кращі риси нашого народу.Видання розраховане на дітей шкільного віку, батьків та всіх хто цікавиться історією та особливо історією козаків. Найважливішим для козаків в бою було вміння блискавично вирішувати, виходячи з найнесподіваніших ситуацій. А якою ж була культура українського козацтва? Шанувалися військові традиції та звичаї? Та чи існувала спеціальна психофізична підготовка козаків? Книга пропонує відповіді на ці питання та доповнює її цікавою історією про характерників та пластунів.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ЗА ГЕРОДОТОМ
Читач має змогу ознайомитися з неупередженим перекладом «Історії Геродота», в якому виправлені основні неточності та свідомі перекручення фальшивих істориків, і поринути в прадавні часи Скитії, поглянувши на скитів очима очевидця тих подій.
Примітки пояснять старі назви земель, країн, народів, міст і рік. Також в них проведений аналіз походження скитів, їх культури, звичаїв, мови та писемності.
Відкривайте для себе багато нового про коріння українського народу, його славні традиції в землеробстві та військовій справі
ОПИС УКРАЇНИ. ГІЙОМ ЛЕВАССЕР ДЕ БОПЛАН
В книзі відомого мандрівника, архітектора та картографа подано безцінні відомості про тогочасну Україну, що після розпаду Київської Русі потрапила до складу Королівства Польського. Цінність поданого матеріалу значно зростає, коли сприймаєш оповідь очевидця і сучасника, який крім всього іншого був іноземцем, не зацікавленим у викривленні реалій того часу. Також важливим аргументом на користь поданого матеріалу є час написання (1648р.) і дата першої публікації книги (1652р.) т-до 1716 року, що знаменував собою час тотальної фальсифікації Московією минулого Русі.