Чому “совок” так боявся показувати україномовну версію “За двома зайцями”?

Перший варіант фільму «За двома зайцями» насправді зняли українською мовою. Потім була зроблена російська озвучка, а україномовний варіант радянська влада майже весь знищила.

Про це йдеться на Facebook-сторінці спільноти «Історія та сучасність. Україна єдина»:

В свої 20 з невеликим років, вже маючи диплом кінотехніка, я рік пропрацював у звукоцеху кіностудії ім. Довженка.

Це було ще в СРСР, за Брежнєва.

Тоді ще не було побутових відеомагнітофонів і тому, коли хтось з режисерів хотів подивитися свій старий фільм, то робилося це так : Він приходив до монтажного цеху, домовлявся з якоюсь з монтажниць, щоби та наступного дня, ніби-то для потреб фільму котрий вона монтувала, замовила 2 години проекції (наприклад, у одному з двох маленьких кінозалів на БАМі – на 3 і 4-му поверхах монтажного цеху).

З сейфу кіностудії (так називається склад, де зберегаються копії всіх фільмів що знимала кіностудія) приносили ЯУФ-и з кінострічкою потрібного фільму, і у “кінозалі” (фактичто розімром з велику кімнату) дивилися кіно.

Раз, прийшов на кіностудію, тоді вже пенсіонер, режисер Іванов. Сказав, що хоче подивитися своє кіно. Це було десь за рік до його смерти.

Так вийшло, що на той час, я, хоча вже до того багато чув про це кіно, але сам його ще так і не бачив ні разу (чому саме – тут несуттєво).

Тож, домовимшись з хлопцями, що ці дві години мене ніхто шукати не буде, а як що, то для начальства вони щось вигадають і відразу мене покличуть, я підійшов до Іванова і напросився подивитися це кіно разом з ним.
Отож, сіли ми поряд, і дивилися цей фільм лише удвох. Іванов коментував і розповідав.

Як він старався змонтувати так, щобі звук з’єднував кадри під час монтажного переходу (коли дзеленчання металевах ланцюгів перетікало в удари Голохвастова, коли каркання круків продовжується дзвонами Андріївської церкви).

Як він шкодував, що в російській озвучці у багатьох епізодах повністю знищено гру слів на кшталт протиставлення українського “у мене приємний день” російському канцеляризму “у мєня пріёмный дєнь”.

Як радянська редактура відрізала вже знятий ним кінець фільму: Сьогоднішні фінальні кадри, коли побиті Голохвастов з компанією падають на бруківку і потім, йдучи від камери з піснею віходять з кадру, насправді мали бути не останніми.

Вони мали продовжуватися тим, що камера піднімалася і глядач бачив, що Голохвастов і решта попадають у сучасний, вже радянській Київ і починають залицятися до вже радянських дівчат.

Як за це начальство режисера зненавиділо, заявивши, що в радянському союзі таких як Голохвастов бути не може, бо то “пєрєжиток капіталізма” і побачивши в фільмі натяки на себе, тому що багато з них впізнали у бажавших стати савсємрусскімі Сірках Голохвостому і Проні, пародію на себе.

Про те, що перший (оригинальний варіант) фільму “За двома зайцями” насправді було знято українською мовою.
Надрукували невелику кількість копій, бо планували показувати тільки в Україні. А вже потім, коли раптом народ масово повалив на те кіно, була зроблена додаткова озвучка ще й російськоою мовою.

В СРСР влада думала, що знищила всі копії українською (тоді в Київі знищили не тільки українську версію, але і кольорову копію і на студії Довженка була тільки чорно-біла, а кольорова була лише в Москві – на телебаченні і в Госфільмофонді в Білих Стовпах).

Але не так давно, на складі Маріупольської бази кінопрокату, випадково знайшли одну укромовну копію (вже пошарпану, “третьої категорії”). Віктор Іванов цього не дочекався.

Відреставрували, пару разів показали по ТБ, вона є на ютубі, але чомусь на телеканалах і досі крутять лише російськомовну копію цього фільму. У чому різниця, запитаєте?

Язьік нєімєєт значєнія?

У цьому конкретному випадку, якраз мова має принципове значення для сприняття цього фільму таким, як його задумано авторами, а не таким, яким його простою заміною мови на язьік спотворила, виконуючи і перевиконуючи настанови Москви з подальшої русифікації України за принципом – “Коли у Москві стрижуть нігті, у Києві рублять пальці”, радянська цензура.

У результаті маємо:

  • Коли цей фільм дивляться російською, то глядач сприймає його так :

— всі нормальні, позитивні персонажі (мешканці київського Подолу) російскомовні, розмовляють нормальною російською, і на іх тлі, тільки смішні негативні дурнуваті персонажі – Проня і Голохвастов і Сєркови розмовляють хохлоподобним суржиком (іспорчєнньім русскім язьіком) і цим ілюструють собою деградацію нормального пріродного русского кієвляніна у бік українства.

— Якщо дивитися цей фільм українською, то картина діаметрально інша:

  • всі нормальні, позитивні персонажі (мешканці київського Подолу) нормально україномовні, і на цьому тли, лише смішні пародійно-негативні, недолугі у своїх спробах помоскалення, Проня, Голохвастов і Сєркови, виділяються серед решти українців своїм кацапоподібним суржиком (зіпсутою українською мовою).

Російською цей фільм напевно вже всі бачили.

А ось він українською.

Подивіться і порівняйте самі: https://www.youtube.com/watch?v=fikW83jU5kA&t=1s

Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Книги, які можна замовити тут:

ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ. ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ.

Фундаментальна «Історія запорізьких козаків» у трьох томах (СПб, 1892,1895,1897) стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого, розпочатої іще в студентські роки. Безпосередній намір написати цей твір виник у Яворницького 1889 p., після видання двотомної праці «Запоріжжя у залишках старовини й переказах народу». Для її створення Дмитро Іванович використав такі фундаментальні видання документів як «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», «Памятники, изданные временной комиссией», власні збірники, численні публікації окремих пам’яток і документів. Велику увагу присвятив історик наративним джерелам, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем. Особливою пошаною автора користуються літописи й хроніки давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш суттєвим джерелом «Історії запорізьких козаків» були неопу-бліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Широко залучив автор до свого твору й праці своїх попередників — Г. Міллера, С. Соловйова, М. Маркевича, О. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича й десятків інших. Велику групу джерел, які використав Д. І. Яворницький, становили матеріальні пам’ятки музейних і приватних колекцій, значний археологічний матеріал, здобутий під час численних експедицій. Величезного значення (особливо це помітно в першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічним дослідженням регіону Запоріжжя, вивченню його топографії, топонімії, гідрографії, географії, ботаніки, зоології. Десятки разів обійшов він пішки всі землі Запорізьких вольностей, дослідив усі Січі, кілька разів ламав руки й ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану — і все задля того, щоб відчути й збагнути героїчний дух історії, донести її до читача.

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ. ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК.

У лицарському поклоні перед портретом українського козака, що експонується в Музеї Історії сільського господарства Волині, шанобливо схилив голову гість з далекої Японії – Шихан Масахіко Танака. Що змусило знаменитого спортсмена (чорний пояс 8-й DAN) стати на коліїю перед образом січовика?

Відповідь на це та ряд інших запитань дає книга. Хто такі козаки? Які їх звичаї і обряди? Яке було їх військове і бойове мистецтво? Йдеться не тільки про виховання й підготовку козака-воїна та відродження його в незалежній Україні, а й особливої касти – характерників. Автор аргументовано доводить, що «козак – не пияк».

Розкриваються утаємничені сторінки козаччини, чого немає у поважних узагальнюючих виданнях з історії України. Книга відрізняється розкутістю думок, оригінальністю поглядів, цікавістю викладу і стане добрим помічником не лише для учнів і студентів, викладачів-істориків, а й для широкого кола читачів, хто забажає «вичавити із себе раба».

Так як з відродженням козацтва – відродиться і Україна

ДІТЯМ ПРО КОЗАКІВ. КАЛЯНДРУК ТАРАС

Тарас Каляндрук розповів про те, чому нову книгу він вирішив писати для дітей: саме їм особливо потрібно знати нашу справжню історію, її захоплюючі й героїчні сторінки. Молодь у наш час дуже потребує хороших прикладів, їй потрібні герої для наслідування. В той же час телебачення, кіно та й віртуальний світ комп’ютерів заповнюють японські ніндзя й самураї, американські ковбої, російські спецназівці. Козаки в цьому морі якось відійшли на задній план. А в них сучасному воїнові є чому повчитися. Адже козаки були чудовими розвідниками-пластунами, блискуче володіли різноманітними бойовими прийомами, мали багатющі традиції і звичаї, втілювали в собі кращі риси нашого народу.Видання розраховане на дітей шкільного віку, батьків та всіх хто цікавиться історією та особливо історією козаків. Найважливішим для козаків в бою було вміння блискавично вирішувати, виходячи з найнесподіваніших ситуацій. А якою ж була культура українського козацтва? Шанувалися військові традиції та звичаї? Та чи існувала спеціальна психофізична підготовка козаків? Книга пропонує відповіді на ці питання та доповнює її цікавою історією про характерників та пластунів.  

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ЗА ГЕРОДОТОМ

Читач має змогу ознайомитися з неупередженим перекладом «Історії Геродота», в якому виправлені основні неточності та свідомі перекручення фальшивих істориків, і поринути в прадавні часи Скитії, поглянувши на скитів очима очевидця тих подій.
Примітки пояснять старі назви земель, країн, народів, міст і рік. Також в них проведений аналіз походження скитів, їх культури, звичаїв, мови та писемності.
Відкривайте для себе багато нового про коріння українського народу, його славні традиції в землеробстві та військовій справі

ОПИС УКРАЇНИ. ГІЙОМ ЛЕВАССЕР ДЕ БОПЛАН

В книзі відомого мандрівника, архітектора та картографа подано безцінні відомості про тогочасну Україну, що після розпаду Київської Русі потрапила до складу Королівства Польського. Цінність поданого матеріалу значно зростає, коли сприймаєш оповідь очевидця і сучасника, який крім всього іншого був іноземцем, не зацікавленим у викривленні реалій того часу. Також важливим аргументом на користь поданого матеріалу є час написання (1648р.) і дата першої публікації книги (1652р.) т-до 1716 року, що знаменував собою час тотальної фальсифікації Московією минулого Русі.

Більше унікальних книг можна знайти тут: https://www.sribnovit.com/shop/

One Comment

  1. ВолодиМИР

    Мова Силу Радості Життя несе, то й нищили її, бо хочуть щоби всі рабами були!!!
    ВСЕ буде добре!!! 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap