Історія знає лише два варіанти дій, коли Державі бракувало воїнів для війська 

Що робити Україні?
Подаємо нижче цікаву розвідку про те – що робили різні народи та країни, коли у них не вистачало військових для війни.

Деякі приклади є доволі повчальними:
КОЛИ ДЕРЖАВІ БРАКУВАЛО ВОЇНІВ

Історія знає лише два варіанти дій.
Багато хто бачить єдиний шанс ЗСУ в переході на стандарти полку “АЗОВ” у плані підготовки, дисципліни та взаємостосунків між командирами і підлеглими, які нагадують “бойове братерство”
Кожна держава рано чи пізно стикається з моментом, коли війна виснажує ресурси. І тоді влада стоїть перед вибором: або зміцнити народ — або зламати його.
Мудрі держави робили ставку на людей. Вони:

підтримували селян і міщан, бо це їхня мобілізаційна основа;
зменшували податки, щоб люди могли вижити й вистояти;
звільняли воїнів від поборів;
вкладали в зброю, фортеці;
робили чесні правила: захищаєш державу — держава захищає тебе.

Так діяли Рим у критичні періоди, Русь, Візантія, Швеція у XVII столітті.

Сильна армія завжди починалася з порядку і поваги до власного народу.

РИМ у КРИТИЧНІ ПЕРІОДИ

Після поразки при Каннах (216 р. до н. е.), коли Ганнібал знищив до 50–70 тисяч римлян, у Римі стало бракувати воїнів.
Тоді Сенат запропонував рабам стати воїнами за мотивацію отримання статусу вільної людини (не громадянина).

РУСЬ за ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО
Після походів на хазар і печенігів Володимир стикнувся з браком регулярного війська.
Тоді він:

створив великий постійний загін дружинників,
платив їм платню сріблом,
забезпечував їх озброєнням і спорядженням.
збудував цілу систему фортифікацій.

Це був проєкт професійної сили для оборони.

ВІЗАНТІЯ під час арабських і болгарських набігів
Після катастрофи в битві при Єрмакі (636) та арабського наступу імперія втрачала воїнів.
Тоді Візантія:

реорганізувала армію у “феми” — військово-адміністративні округи;
кожній родині воїна давали землю за службу;
армія стала територіальною, швидкою і численною.
звільняла «стратіотів» (воїнів) від частини податків;
підтримувала їхні господарства — щоб вони могли служити.

Це дозволило утримати боєздатність протягом кількох століть і врятувало імперію від розвалу.

ШВЕЦІЯ XVII століття — реформа Густава II Адольфа.
Після тривалих війн Швеція відчувала гострий брак солдатів.
Король Густав II Адольф запровадив систему «індельта», яка стала однією з найефективніших у Європі.
Її суть:

кожна громада утримувала солдата;
йому надавали будинок і землю;
держава забезпечувала зброєю, амуніцією та навчанням;
громади були зацікавлені в тому, щоб їхній солдат був добре підготовлений.

Паралельно держава:

зменшила натуральні побори,
підтримала фермерів — основу продовольчої безпеки.

Це дозволило утримувати війну десятиліттями.
НЕМУДРІ держави діяли навпаки.
Коли бракувало воїнів, вони:

вичавлювали з населення останнє,
перетворювали мобілізацію на корупційний ринок,
тягнули до війська всіх підряд — без логіки і стратегії,
руйнували довіру, яка є основою обороноздатності.

Історія має дуже чіткі приклади:
РИМ у період занепаду (III–V століття).
Коли імперія виснажилась, Рим:

почав масово набирати у війська варварів, часто полонених;
роздавав звання за лояльність, а не за службу;
перестав забезпечувати солдатів;
піднімались численні бунти легіонів;
населення тікало від податків і рекрутства.

Саме у цей період легіони вже не були римською армією.

Це була сукупність приватних угрупувань, які билися за владу.

Імперія зникла.

МОСКОВІЯ часів опричнини і Смути (з 1565 до 1613 року).
Після голоду, неврожаю і політичного хаосу влада:

силоміць гнала селян у військо,
здійснювала рекрутські облави,
збирала непосильні податки,
не платила війську, яке почало грабувати своїх же.

Населення повстало, люди масово тікали на околиці.

Результат — період глибокої політичної, економічної та соціальної кризи під назвою Смута, польські, шведські та козацькі війська зайшли туди без спротиву.

І лише народне ополчення під проводом Мініна і Пожарського змогло зберегти ту державу.

ОСМАНСЬКА імперія XIX століття.
Під тиском поразок Османи:

жорстко силоміць рекрутували селян,
запускали корупційні “відкупи” від служби,
знищили корпус яничарів (1826), але не створили нової професійної армії,
не могли забезпечити солдатів — ті жили грабунком.

Армія розсипалась, населення повставало, Османська імперія втрачала одну за одною провінції.

РІЧ Посполита (XVIII століття).
Польсько-литовська держава могла виставляти 100–150 тисяч воїнів, але:

шляхта блокувала податки через liberum veto — армію просто не фінансували;
корупція роз’їдала мобілізацію: за гроші можна було уникнути служби;
селяни не мали ні стимулу, ні захисту.
Річ Посполита збанкрутіла, бо з населення вимивали останнє.

Результат — втрата держави, поразки й поділи 1772–1795 років.

Не народ був слабкий — державна система була гнила до кістки.

Польська картина “Станчик”: це блазень, він розкрив депешу з поля вирішальної битви і вже знає, що Польщі — кінець, але цього ще не знають вельможі, які веселяться в сусідній кімнаті
ВИСНОВОК
Щоб мати армію – мало просто «набрати людей». Потрібно мати державу, яка не виснажує своїх, а створює умови, в яких люди хочуть її захищати.
Бо сила держави – це сила довіри між владою і народом.

Анатолій Герасимчук

Джерело: https://radiotrek.rv.ua/news/istoriya-znaie-lishe-dva-varianti-diy-koli-derzhavi-brakuvalo-voyiniv-dlya-viyska-foto_355620.html

Книга, яка допоможе перемогти кацапню у цій війні: https://sribnovit.com/product/%d0%bc%d0%b5%d1%87-%d0%b0%d1%80%d0%b5%d1%8f/

Меч Арея.

Меч Арея на захисті Русі-України

Українець мусить здобути собі свободу, і нехай здохне і розсиплеться на порох клята московія! Мусить добути своє визволення з рабства національного та політичного.

1. У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.
2. Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.
3. Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.
4. Настане час, і не словами будемо з’ясовувати суть – Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.Щоб мати авторитет — треба мати силу! В житті народів рішає закон сили й боротьби.
5. Найбільші зусилля і жертви — це лише наш обов’язок супроти минулих і майбутніх поколінь.
6. Хай згинуть наші імена, щоб тільки жила вічно українська нація!
7. Меч революції є политий кров’ю її ворогів і катів народу, але освячений жертвами та прапором великої ідеї.