Історія України-Рутенії відома світу, і незважаючи на всі потуги і намагання Москви знищити справжні знання про Україну, їй це не вдалося.Казимир Делямар (1869 рік)Джерело: rusukraine.com, www.manioc.orgЧим завжди славилася Московія, так це тим, що століттями знищувала всі згадки про Україну, її культуру, її історії. Знищувалися не тільки літературні пам’ятники самої України, а й книги, видані за її межами. Книги, які явно вказують на фальшивість досконалої Московської країни, яка вкрала нашу історію.Одним з авторів, котрі викривали Російську Імперію, був француз Казимир Делямар (Casimir Delamarre), книги якого Москва скуповувала і нищила в міру сил і можливостей.У 1869 році Казимир Делямар писав: В Європі існує народ, забутий істориками народ русинів (le peuple Ruthene) 12,5 мільйонів якого живуть під російським царем, а 2,5 млн під Австро-Угорською монархією. Народ цей такий же численний, як і народ Іспанії, втричі більше чехів і рівний за кількістю всім підданим корони Св.Стефана. Цей народ існує, має свою історію.Виживання у громадян України в крові. Вони пізнали безліч бід, відведених людству, але зуміли вижити. Світова фінансова криза цьому підтвердження. Почуття впевненості ховається в розумінні однієї простої істини: якщо раптом щось трапиться, українці візьмуть в руки лопати, сапи та граблі, щоб вирощувати на своїх дачах картоплю і виживати в найголодншіу зиму, – писав Казимир Делямар в 1869 році.Казимир Делямар (1797-1870) фігура у нас досить невідома, на жаль. Адже цей французький політик, власник банку, сенатор, редактор впливового журналу La Patrie і близький друг французького імператора Наполеона III прославився тим, що вніс до французького сенату петицію про українське питання, яку пізніше видав під назвою “Забутий історією п’ятнадцятимільйонний європейський народ”. У ній він першим з іноземців звернув увагу на повністю сфальсифікований зміст історії Російської Імперії, який досліджувався на той момент в школах і ліцеях Франції.Він стверджував, що університетська спільнота помилково змішує два різні народи – рутенів (русинів) і московитів – в один – русів (росіян).Казимир Делямар підкреслював, що Московія та Україна – це різні країни: не плутайте Русь (Rous) з Росією (Russie), створеною набагато пізніше.Саме він, спеціально для того, щоб уникнути плутанини, використовував для назви України терміни Рутенія (Ruthenie) і Рутенський (Ruthene).Також він першим підняв на державному рівні питання про захист українського народу, який з останньої чверті XVIII століття знаходився під гнітом Московського царя і в XIX столітті був уже майже повністю забутий в країнах Європи.Делямар не приховував своїх антиросійських поглядів і дві його праці – “Множина замість однини і панславізм, знищений у принципі”, яка вийшла в 1868 році, а також “Що таке росіяни? Етнографічне дослідження за працею Вікеснеля”, від 1871 року – пряме тому підтвердження.Варто зазначити, що прізвище Делямара не дуже відоме в Україні і сьогодні. А вже про те, що його праці можна було знайти і прочитати в Російській Імперії або в її продовженні – СРСР і думати годі. Ім’я його настільки старанно замовчувалося, що інформації про нього ви не знайдете ні в одному російсько-радянському довіднику, ні в енциклопедії. Його ім’я і роботи здобули популярність у нас лише тільки після здобуття Україною незалежності. І першу згадку про нього і про його твори ви можете зустріти в праці В. Січинського “Іноземці про Україну”, яка вийшла в 1992 році в Києві.Цю роботу категорично рекомендується прочитати і тим, хто захоплюється історією України, і тим, хто вивчає історію професійно. Робота Делямара дасть вам можливість переосмислити історію нашої країхни XIX-XX століть, а широким масам громадян України дасть можливість проаналізувати помилки історичного минулого, а також уникнути багатьох хибних висновків у майбутньому.Петиція до Сенату Імперії з вимогою реформувати викладання історіїПане голово, панове сенатори.Існує величезна імперія, що простягається на пів-Європи і третину Азії, яка загрожує одночасно Австрії, Туреччині, Персії, Індії та Китаю. Цією Імперією, яка постійно збільшується, є Російська Імперія.Російська Імперія складається з мозаїки народів, більшість з яких страждає від гніту, і була вона сформована шляхом завоювання одним з цих народів всіх інших.Московити – народ-завойовник, а що стосується інших народів, то перелік їх був би нескінченним, тому обмежимося тим, що назвемо рутенів, литовців і поляків, про яких піде мова в цій петиції.У Франції ми робимо серйозну за своїми наслідками помилку, вважаючи, що Російська Імперія є єдиним цілим. Навпаки, багатоманітність є її правилом. І ця багатоманітність проглядається навіть з актів діяльності її уряду.Коли Росія вступає у відносини з Європою, то стверджує, що вона є Слов’янською і навіть Європейською державою, а її суверен величає себе Імператором Росії.Коли ж вона звертається до Азії, каже, що Росія – туранська країна, тобто татарська і азіатська, і її автократ називає себе Білим царем.Звідки ж така нещирість?Причина такої нещирості в тому, що в Російській Імперії зустрічаються одночасно слов’янські народи з боку Європи і туранські народи з боку Азії, а також в тому, що по обидва боки від Росії в абсолютно протилежних напрямках залишаються ще не завойованими Росією як слов’янські, так і туранські народи. І оскільки, кожному з них треба представитися братом, для того щоб втертися в довіру, Росія і простягає їм свою руку дружби.Але де саме в цій імперії проходить лінія розділу між цими двома протилежними елементами, тобто лінія, яка відокремлює європейську цивілізацію від азіатської цивілізації? З якого боку ця лінія ставить московитів, народ, який заснував імперію і керує нею?Словом, ким є московити – слов’янами чи туранцями?Петербурзький уряд зацікавлений в тому, щоб московитів вважали слов’янами, а тому проводить в цьому напрямку цілу наукову кампанію, використовуючи науку, яка є потужною політичною зброєю в руках Імперії.Саме тому європейські вчені розділилися: деякі з них, ошукані вмілим набором історичної брехні, схиляються до ідеї слов’янізму московитів, інші ж, навпаки, вважають, що московити є тартарами, як за своїм походженням, так і за своїми інстинктами, хоч і говорять однією зі слов’янських мов, якою є російська.Політичні наслідки цієї наукової полеміки важливі: якщо московити не є слов’янами і якщо їхня цивілізація та звичаї суттєво відрізняються від звичаїв слов’ян, ними завойованих, то, за законом, вони втрачають будь-яке право на свої володіння, оскільки в цьому випадку вони стають поневолювачами слов’ян.Ставка цієї дискусії, як бачимо, дуже велика, тому зрозуміло, чому російська історична наука гарячково шукає зручні їм відповіді. Але уважне вивчення історії народів, які розмовляють слов’янськими мовами, зможе нам дати правильну відповідь, тому що дозволить чітко розмежувати їх.Однак, ось уже десять років, як це вивчення слов’янських народів повністю запущене і для викладання історії в державних установах зовсім не використовуються дослідження прекрасних і видатних вчених, які відкрили в історичній науці цілий новий горизонт.Таким чином, мета моєї заяви просити Сенат, щоб він своїм високим почином домігся включення в офіційну програму викладання історії в закладах середньої класичної освіти основних моментів з історії народів, які розмовляють слов’янськими мовами, і найбільш характерних для кожного з них аспектів.Це доповнення має мати величезне значення, оскільки це змусило б університети та ліцеї відмовитися, від свого сьогоднішнього панславістського викладання історії, яке є наслідком штучного об’єднання під родовим іменем Русі (Russes) багатьох народів, складових Російської імперії. Абсолютно так само, як недавно Сенат відмовився, завдяки нашій ініціативі, від панславістської назви кафедри слов’янських мов і літератури в Колеж де Франс.Так само як шість місяців тому ми публічно визнали Законодавчим корпусом чисельність народів, які розмовляють слов’янськими мовами; так само і сьогодні ми спробуємо переконати Сенат в необхідності перераховувати ці народи і відокремлювати їх один від одного в процесі викладання історії.Вчора нами була визнана чисельність цих народів, і настав час приступити до їх переліку.Оскільки безпідставне об’єднання в так звану спільність багатьох народів, які розмовляють слов’янськими мовами, прямо на руку панславізму, який є нічим іншим, як тим же штучним об’єднанням.Зрештою, все це відбувається на наших очах. Ми спостерігаємо, як університетська освіта змішує два по суті різних народи з явно протилежними культурами та історичними традиціями.Цими двома народами є московити і рутенці, змішані в загальній назві руси (Russes).Живучи між Московією і, власне кажучи, Польщею, рутенці (українці), до яких одних раніше відносилася назви руси (Russes) і русини (Russiens), були поневолені в минулому столітті московитами. І народ завойовник сам на себе поширив ім’я поневоленого ним народу, перш за все для того, щоб надати собі уявні права на володіння ним.Саме тому необхідно розуміти, що слова руси (Russes) і московити, які сьогодні видаються нам синонімами, насправді є абсолютно різними.Що ця навмисна плутанина дозволила московитам поглинути навіть саму історію рутенів, немов пізній політичний акт здатний впливати на історію попередніх епох.

Автор: Kondratyev Anatoliy

Література, яку можна замовити тут:

Або за телефоном 099 544 7701

ТРИПІЛЬСЬКІ КРИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ. АВТОР: СТАНІСЛАВ ГУБЕРНАЧУК

Автор книги-фаховий філолог, розкриває походження предковічних тем українських народних пісень: культу Сонця, Космічного Ладу, походження Світу, культу Предків, поетизацію Жінки, та ін.  Порівнюючи  давні твори, записані Аріями в Відичних працях з українськими піснями, автор виявив дивовижну, неймовірну тотожність сюжетів і сенсів  Книга захоплює з перших слів довершеністю, вишуканістю, поетичністю, чим справедливо славиться Українська Мова і створений від неї Відичний Санскрит.

ШЛЯХ У НЕВИМОВНЕ. АВТОР: ВАСИЛЬ ЧУМАЧЕНКО.

Запорожці… У кого при цьому слові не калатало серце і не здіймалася тепла хвиля у грудях? Воїни, які втілювали у своїй особі все те найкраще, що було притаманне українському народу. Невтомну волю та спрагу до свободи. Непідкупну щирість та спрямованість до правди-істини, за яку гідні були стояти на смерть. Серед загартованих у нескінченних битвах запорожців були і такі, що своїм знанням життя та військової справи виділялися навіть серед них. Це були воїни-кріри або характерники, як звали їх у Запорозькому війську. Про те, що вдалося взнати про їхнє життя, і піде в нас подальша розмова.

ВЕЛЕСОВА КНИГА. ПЕРЕКЛАД БОРИСА ЯЦЕНКА

Велесова Книга, на відміну від Біблії, описує життя і героїчну боротьбу наших слов`янських Предків та славлення наших Рідних Богів. Вона виховує пошану до Предків, Рідної Землі та Рідної Мови. Велесова книга – сенсаційна знахідка ХХ століття. Здається неймовірним, що письмена дохристиянської України-Русі зримо входять в наше життя і свідомість, що далекі Предки звертаються до нас дещо незвичною, але все ж знайомою мовою, прагнучи передати свій досвід тривоги, надії прислухайтесь до них і ви відчуєте їхню щирість і вас зміцнить їхня сміливість, огорне їхня мудрість. І зникне безодня століть, що розділяє нас, бо ми один народ, бо найважливішою для предків була єдність. Вона перемогла інертність і сумніви, відкинула в небуття всіх ворогів, що зазіхали на нашу землю. І це є предметом нашої гордості, наша національна ідентифікація, бо утриматися на найкращих чорноземах світу міг лише народ-воїн, народ-трудівник, який завжди був готовий відірватися від ріллі і взятися за мечі.

Кількість сторінок: 330
Мова видання: українська
Рік видання: 2001
Обкладинка: тверда

КОЗАЦЬКІ БУВАЛЬЩИНИ – ПАВЛО БРАНИЦЬКИЙ

Поема Козацькі бувальщини із циклу історичних поем для дітей різного віку з метою популяризації історії України та зокрема часів козацтва.

СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ

СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ. НАУКОВЕ ВИДАННЯ – Вінниця: Видавництво-друкарня «Діло» ФОП Рогальська І.О.,  © Босий О.Г., 2011.- 212 с.Обкладинка м’яка.

Рецензенти: академік АН України, доктор історичних наук Г.А.Скрипник; доктор історичних наук В.К.Борисенко; доктор історичних наук С.С.Парсамов

Людина з прадавніх часів живе у світі ритуалів і символів. Вони до сьогодні зберегли архаїчні уявлення про модель Світу, життя і смерть, добро і зло, що є однією з основ традиційної культури українців. Автор досліджує проблему походження, міфологічного змісту та закономірностей функціонування предметних символів – продуктів ткацтва у звичаєво- обрядовій сфері українських жінок, якими здавна опікувалась Богиня Мокоша, покровителька жіночих ремесел, володарка Нитки Життя і Долі. На обширному етнографічному матеріалі розкривається специфіка магічної практики українців, зокрема народних засобів і прийомів ворожби, знахарства, гадань; пояснюється психологічний механізм традиційних магічних обрядів, які передбачають спілкування людини з «надприродним» (дух, магічна сила, мана), розкривається міфологічна семантика виробів ткацтва: рушників, поясів, ниток, магічних вузлів та ін.

БЛИСКАВИЦЯ ПЕРУНОВА

Горностаева Мирослава. Блискавиця Перунова. Трилогія. Вінниця, ФОП Данилюк В.Г., 2011 р., 424 с. М’яка обкладинка, стандартний формат. Книга нова. Можлива доставка Укрпошою або Новою Поштою.

Повість «Блискавиця Перунова» переносить нас в одинадцяте століття… Вже віддалилися у минуле трагедійні часи, коли були повержені Боги Русі, вже позабули люди давню віру та призвичаїлись до нових порядків. Слабкість перемогла силу, а неміч розуму – мудрість Предків… Але ще теплиться надія повернути силу Давніх Богів в серці столітнього волхва Далебора, який доглядає збережене святилище Перуна на острові Хорсиця. Ще зеленіє остання жива гілка тисячолітнього Прадуба… Волхву Далебору пощастило – він знайшов учня, якому може передати найбільший спадок свого життя – вагу пам’яти пращурів та вояцьке вміння. Хлопчик-сирота, якому волхв дав ім’я Вогнедар, вивчився на воїна і жерця, присвятивши своє життя Богу Перуну. Та одного дня волхв Далебор приймає рішення повернутися у стольний Київ на поклик про допомогу від князя Всеслава, що нині перебуває у в’язниці. На Київ насувається ворожа орда степовиків. Якщо допомогти киянам відбити навалу, а Всеславу стати Князем Київським – з’являється шанс воскресити Віру Предків. Разом із Далебором вирушає до Києва і його учень, який дізнається, що в Києві служить тисяцьким чоловік на прізвище Борич. Той самий зрадник, що колись привів дружинників князя Ізяслава до лісового селища язичників Боричів і здійснив криваве хрещення, під час якого загинув увесь рід Вогнедара-Сяйвіра. Що далі станеться – відають лише Боги…

СИН СОНЦЯ

Роман «Син Сонця» оповідає про ті прадавні часи, коли арії володіли Індією. Сюжет його взято з давньоіндійського епосу «Магабгарата».Названий син сути – візничого Радгея, знайдений прийомними батьками на березі Ганги, понад усе прагне стати кшатрієм-воїном. За своє вояцьке вміння, виняткову чесність і шалену відвагу він вдостоюється покровительства принца Гастінапуру Дурьйодгани, котрий не тільки визнає знайду воїном, але і надає йому князівський титул. Та настав час, коли володар Гастінапуру мусить виступити на захист своїх володінь від ображених ним кровних родичів. Князь Карна Вайкартана (так бо нині звуть молодого воїна Радгею) присягнув принцу у вічній вірності, і дотримує слова, хоча йому доводиться битися проти власних братів по матері, один з яких є славетним воїном Арджуною. Та найстрашнішим ворогом Карни, сина арійського Бога Сонця, є все ж таки не Арджуна, а Крішна, втілене темношкіре Божество дравідійської Індії…

ЕНЕЇДА. ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Козаку і чорт не брат!
Шукаємо паралелі української минувшини з античною.
Є думка, що насправді цей твір – це добре законспірована реальна українська історія!
А на рахунок земних справ:
як бачимо лопата була основним інструментом військових і в античні часи.
Класика українського гумору з улюбленими всіма найкращими малюнками Анатолія Базилевича.

Малюнки з новою кольоровою палітрою.