Адже ж «не так», правда? Адже ж навіть палкі її прихильники відчувають якийсь не дуже зрозумілий дискомфорт, коли вона в своїх виступах публїчно, просто й відверто називає (часто конкретно й поіменно) неуками, дебілами, зрадниками або ворогами тих, кого інакше таки важко назвати, треба ще помекати й побекати, вибудовуючи в голові якийсь «пристойний» евфемізм. Згладити оту гостроту, яку помірковані українцї завжди сприймають як пекучу емоцїйну приправу й морщаться: «Ну нащо вона передає кутї меду, сама ж себе наражає на безнадїйний конфлїкт!»
Справдї, якщо людина обурюється, протестує або хоча б скаржиться на засилля росїйської мови й культури, на зневагу до української мови, історії, звичаїв – взагалї до української культури як, власне, вичерпної ознаки українського народу, – то реакцїя на такий протест у московських людей та наших спритненьких голохвастових завжди була й залишається незмінною: «Мужичьйо нєобразованноє!» або, в найгуманнїшій формі «Ну от навіщо знову розколювати суспільство? Так було гарно – і знову ця бандерівщина!» Така реакцїя окупанта вдосконалювалась столїттями й сьогоднї працює дуже ефективно.
Що робить Фаріон? Вона просто застосовує цю саму методику, але значно майстернїше, в зворотному напрямку. Уявіть собі зловмисника, який прийшов грабувати вас уночі й слїпить вам очі потужним лїхтарем. Він же ж вас не б’є, навіть не ображає. Просто забирає все, що хоче, а ви навіть подивитись не можете. І от раптом (ну уявіть собі!) з кожного кутка йому просто в очі віддзеркалюється його лїхтар, ще й посилюється належною оптикою – і слїпить уже його.
Саме це й робить Фаріон. Не малюйте собі і не сприймайте від «експертів» образ екзальтованої, неврівноваженої панї. Кожне її гостре слово, кожний зухвалий вчинок – нїякий не емоцїйний сплеск, а сто разів продуманий «дзеркальний» удар. Не соромитись, не вагатись, не боятись, а наступати. Не ви мене, а я вас зневажаю, бо ви того варті. Ваша сила в вашій великій кількостї й великій підлотї, а моя сила в правдї. Я йду на ви! І ще побачимо, кого буде більше…
Вона навчає українцїв цього бойового мистецтва. І тепер їй уже нїхто не завадить. Це мистецтво справдї загострює боротьбу до рівня війни – бо це й є війна. Але це війна, де загибель героя не виснажує, а подесятеряє сили його побратимів. Фаріон це знала, знала, що своєю смертю не вмре. Коли цю віру, це бойове мистецтво підхоплюють тисячі, то це найкращий передвісник перемоги.
Не тратьте час і сили на дискусїї та аналїзи. Просто читайте й слухайте оригінальні тексти Ірини Фаріон. Їх уже нїхто не вб’є – їх можна тільки забути. Або запам’ятати й дїтям пояснити.
Автор: Василь Триліс
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%84%d0%b5%d0%bd%d0%be%d0%bc%d0%b5%d0%bd-%d0%bd%d0%b5%d0%b7%d0%bd%d0%b8%d1%89%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%be%d1%81%d1%82%d1%96-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d1%97-%d0%bd/
ФЕНОМЕН НЕЗНИЩЕННОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ЛАРИСА МАРЧЕНКО
Відео : Юдейська карта в руках пyтiнa | Ірина Фаріон
