Ранній ранок. Із-за високої могили повільно викочується червоний диск Сонця, заливаючи світлом пожовклий, висушений степ, порізаний ярами, вибалками, тінями високих поодиноких дерев, в яких ще живуть ранкові сутінки і звідки витікає ранковий туман, що стелиться низько при землі та намагається приховати від сонячних променів залишки зелені по низинам, зрошуючи її холодною росою… По-за могилою пасмо туману повільно сповзає з русла річки, де вода майже припинила свою течію і ховається невеликими озерами в очеретах, кущах верболозу, за старими вербами, що вже гублять своє покручене листя в тиху гладь; перетікає з озера в озеро ледь чутними потічками, що шепочуть свої чари, наводячи ману на невеличких порогах, зблискуючи грою світла поміж кам’яних брил… Раптом, ніби нізвідки, з’являється невеликий табун коней і сторожко підходить до води. Коні прядуть вухами, роздивляються берег, заходять у воду, п’ють, раз за разом піднімаючи голови і гублячи краплі води в рідкий туман, що стелиться по самій воді. В кожній краплі відбивається синє небо, зелений схил берега, пожовклий стерник високого горба, яскравий зблиск сонячного променя і твоя увага падає з тими краплями в сріблясту оманливу тишу, погляд мчить до такої самої уваги непорушного самозаглибленого споглядання тебе самого з поверхні синього, з мереживом, сплетеного з невагомих біло-сірих пасм, що повільно линуть, народжуючись в тому відбитому небі і, протігшись над власною тінню нечутним привидом, зникають в тому синьому небі… Падаєш в очікуванні зіткнення, сплеску, хвилі, і вже ніби дотягнувся спраглими губами до жаданої чистоти, як сприйняття уповільнюється, крапля падає, породжуючи ще одну маленьку краплю, що вилітає з водної поверхні і повільно падає знов, хвильки поволі розбігаються, танучи і зникаючи, а ти ще летиш, спостерігаючи порушений спокій неба, і, коли все знов заспокоюється, ти бачиш синє небо, зелений берег, пожовклий стерник, давню могилу, кам’яну «бабу» і… свої сині очі на її сірому, невиразному обличчі і твій погляд далі летить через завмерлий, повільний, ніби нерухомий простір, де рухається лиш твоя увага… Ти торкаєшся свого тіла, відчуваєш його тепло, одяг, шкіряні ремені на торсі, розгорнуту книгу, що тримаєш руками на животі і, ніби, знаєш, читаєш, що в ній написано; відкриваєш очі і твій погляд дивиться на тебе з очей дикого жеребця, що, вигнувши шию, стиха хропучи, роздуває ніздрі, принюхуючись в сторожкому, напруженому очікуванні, до твого, щойно народженого дихання… І враз світ рушає в стрімкому стрибку, коли твоє тіло злітає, вчепившись руками за гриву, на спину несамовитого, ошалілого, немов скаженого, коня, що з гучним хропінням стає дибки, кидаючи скуйовджену, сплутану реп’яхами, гриву тобі в обличчя, і раптом стрибає вгору з вихилясом, кидаючи задом і намагаючись вхопити вишкіреними зубами тебе за ногу! Та твоє тіло ніби зливається, зростається з плоттю цієї шаленої, могутньої, дикої сили, що смердить і в’їдається їдким, пекучим потом в  твою шкіру, ніби сплавляючи в єдине ціле дві волі, дві сили, два життя в одне… Жеребець мчить, вириваючи копитами землю разом з залишками сухої трави; терпкий, гіркуватий запах степу б’є тобі в ніздрі і вітер неба перегортає в тобі сторінки твоєї Сили, що народжується в цій відчайдушній напрузі живої плоті, що стугонить ударами серця-крові в твоїх жилах спрагою життя, інстинктом перемоги над своїм страхом і слабкістю непевної душі, непоборним наміром плідника-духу стати найкращим, найсильнішим, щоб лишити своє сім’я cеред зірок полум’ям життєдайного вогню. Радість Сили вибухає в тобі усвідомленням перемоги над самим собою і в тому шаленому бігу вітер піднімає твої руки догори, наповнює легені запаморочливим захватом, огортає серце порухом-крицею Вістря Духу, охоплює, наповнює тіло жагучим відчуттям свободи і виривається з горла, з самого дна єства, з найпотаємніших куточків неусвідомлених бажань, снів, прагнень, видінь, фантазій, стрімко протяжною хвилею-криком ствердження Перемоги! Солодко терпким, пронизливо чистим щастям, ейфорією польоту! Летиш птахом-гуком далеко вперед, невідворотною силою, гострим списом, досконалим наміром, точною думкою, незбагненою волею Бога, пронизуючи серця людей спалахом щойно добутої миті буття, породжуючи віру і славу… І там, де пролетів, там, де охопив своєю жагою простір, зеленіє трава, зелене, щойно народжене, листя пахне терпкою свіжою смолою, ясніє погляд, розквітає усмішка, чути сміх дітей, стара баба на осонні сидить спершись на ціпок і згадує свою молодість… А за хатою чути дзвін сталі: молодий чоловік біля горна кує собі шаблю з того шматка Вістря Духу, що ти згубив–посіяв над його хатою, в його очах горить твій вогонь, ще гарячійший і палкіший, ніж вогонь горна, і там кується ще одна незборима Сила, вільний Дух радісної Свободи. Він жалить свою руку гострим вістрям і краплі крові стікають по блискучій поверхні досконалої зброї – то твоя кров! Твоя жага Перемоги! Спрага Волі! – Гаряча, пекуча, їдка, смертоносна і така солодка…

Ти дивишся Синім Небом з дзеркального вістря  в очі собі, ніби сині озера-очі, в яких відбиваються далекі зірки, наша пам’ять і наше майбутнє. Майбутнє, що дзвенить на кінчику твого списа, біжить по лезу твоєї шаблі, стікає в долоню краплею чистої Роси і розквітає червоним квітом папороті в твоєму диханні, чистому диханні Бога, що є ти…

Відпущений жеребець п’є воду з сірого туману, що стелиться над озером останніми хвилями, сторожко піднімає голову і краплі падають у синє небо, і там вже сяє велика Зірка, Магата, наша зірка, нашого часу, нашого Духу і нашого життя! Ти також стоїш поряд , набираєш повні долоні того Синього Неба, в якому палає вогонь і п’єш до самозабуття – який солодкий смак щойно здобутої Свободи!

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8-%d0%bd%d0%b0%d0%bf%d0%b8%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b0-%d1%83-v-%d1%81%d1%82-%d0%b4%d0%be-%d0%bd%d0%b0%d1%88%d0%be/

Історія України, написана у V ст. до нашої ери Геродотом

Читач має змогу ознайомитися з неупередженим пере­кладом «Історії Геродота», в якому виправлені основні не­точності та свідомі перекручення фальшивих істориків, і поринути в прадавні часи Скитії, поглянувши на скитів очами очевидця тих подій. Примітки пояснять старі назви земель, країн, народів, міст і рік. Також в них проведений аналіз походження скитів, їх культури, звичаїв, мови та писемності. Відкрийте для себе багато нового про коріння укра­їнського народу, його славні традиції в землеробстві та військовій справі