Рідні свята українців

У другій половині лютого (цього року тиждень з 16 – 22) відзначається давнє українське свято Колодій. Колодія величаймо – Весну зустрічаймо!

Цей час, у Природі, є радісними проводами Зими і прелюдією Весни.

Одне з тлумачень походження назви свята, вказує, що за прадавніми уявленнями Колодій – це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. З кожним весняним днем Сонце набирає ще більше сили і ще вище сходить на Небі, його тепло й енергія передаються і Природі, і людям, проганяючи зимовий холод. Відтак – «Коло діє», коло життя робить новий оберт.

Колодій символізує відродження життєвих сил людини і всієї Природи. Також це час примирення, злагоди і добра. Люди в цей час не бились, а навпаки намагались вирішити всі конфлікти, вибачитись та вибачити аби зустріти Весну у злагоді та мирі.

Один з обрядів свята це коловий танок навколо вербового колеса зі співом:

Кроковоє колесо, колесо

Вище тину стояло, стояло

А що воно виділо, виділо?

Чи бачило колесо, колесо

Звідки Весна летіла, летіла?

Там де Весна летіла, летіла

Там травиця зелена, зелена.

Святкування Колодія має суто національний зміст і в нього немає нічого спільного з мокшанською Масляною. “Масляна” – це мокшанські гуляння натовпу, які влаштовуються заради того, аби добряче наїстись і напитись перед довготривалим юдо-християнським постом та помірятись дурною силою.

Свято Колодій існувало в Україні ще з часів неоліту (Трипільської культури).

Колодій – давньоукраїнський Бог шлюбу та людської злагоди, опікун подружнього життя. Він оберігав молодих від нещастя і недуг, заохочував до продовження людського роду. Колодій нагадує молоді та їхнім батькам: «Не одружився єси, то колодку носи!».

Для українців з давніх часів шлюб був священним дійством, материнство і батьківство – почесним і обов’язковим, а також шанобливе ставлення до дівчини. Непорушним законом продовження роду ставало утворення нової родини і належна увага до виховання дітей. Тож, за усіма веселими розвагами і жартівливими дійствами веселого свята Колодія прихована глибока мораль і особливий виховний ритуал. Подружнє життя – це своєрідний культ праукраїнців, тому легковажити своїми обов’язками перед Нацією молоді не годиться.

Свято Колодія широко відзначалося на всіх теренах України аж до 30-х років XX ст. І хоча є деякі відмінності у його проведенні в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – прадавній український звичай і йому немає аналогів в інших народів.

Поетичне свято Колодія, багате образно – символічними дійствами, загадковими ритуалами, добрими побажаннями, щедрою гостиною, створили наші Пращури. Свято тривало цілий тиждень і супроводжувалося веселими піснями, запальними танцями, жартівливими діалогами та забавами.

Від Колодія вже починають співати веснянки. Але спочатку просять у матерів благословення. Господиня бере хліб на вишитому рушнику і говорить дівчатам:

– Хай вас рідні Боги благословлять і добрії люди! Благословляю вас веснянки співати, Землю звеселяти!

Колодій звершив свою справу – задав ритм і хід Весні. Дія його теплотворна і життєрадісна. Тиждень він повладарював і відходить, помирає.

Прадавній звичай наших Предків повертає нас до своїх коренів, учить добру, мудрості, злагоді, очищає душу, виводить за межі буденного, гнітючого, дарує радість і сонячну надію. Сподіваємося, що весна разом з календарними народними святами, які символізують не тільки зміни в Природі, а й перехід від темряви до світла, від зла до добра, від зневіри до оптимізму, і які, незважаючи на війни, пандемії та негаразди, ворожі навали, завжди відзначалися, – обов’язково принесе лад та злагоду українській Нації.

Збираємо по крупинці все втрачене впродовж віків, поступово відроджуємо і знайомимо широкий загал із забутими традиціями, очищуємо їх від невластивих українському буттю, нашарувань. Багата обрядова спадщина дає надію нашому народу вижити за будь-яких часів і підтвердити свою ідентичність. Адже культура і рідна мова – невмирущий фундамент нації

Автор: Radomyr Vovk

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%80%d1%96%d0%b4%d0%bd%d1%96-%d1%81%d0%b2%d1%8f%d1%82%d0%b0-%d0%b2-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d1%96-%d1%81%d0%b2%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%be%d0%bc%d1%83-%d1%82%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%b0-%d0%bf/

“Рідні свята в Колі Сварожому”, Тамара Пістун

Дітям України треба більше знати про своє праминуле, щоб ніхто не зміг нав’язати нам чужого, не властивого нашій генетичній пам’яті й нашій душі. Людину без пам’яті, без минулого легше зламати, підкорити. Людина без власної волі, без здатності думати й аналізувати безсила. Їй легше нав’язати різні догми, перетворити її свідомість на рабську. Душі предків їй не допоможуть, та й вона не кликатиме їх на допомогу, бо нічого не знає про них. Предки допомагають тим, хто про них пам’ятає. У цьому посібнику подано сценарії просвітницьких заходів, виховних годин, свят, конкурсів, що їх можна використати у навчально-виховному процесі впродовж усього року. Для організаторів шкільного дозвілля, класних керівників, студентів.