Luda Vesper
Вірити в святість біблії, це все одно, що вірити в невинність старої, жидівської проститутки
Люди взагалі замислюються, кого вони славлять?
“На даний час наукове співтовариство не визнає Біблію історично точним документом, як і достовірним кодексом моральної поведінки. А деякі тексти з психопатологічними та сексопатологічними явищами ставить під сумнів так звану «святість» текстів Біблії[10], немов «Божественне одкровення» (ґвалтування доньок Лота Бут.19:1-8; інцест Бут.19:33-35; людські жертвоприношення Суд.11:30-39; викрадення жінок у сексуальне рабство в ім’я яхве Чис.31:35; знущання над слугами Вих.21:20-21; інструкція бога святого як пограбувати міста та красти дітей з жінками Второзак.20:10-14; вбивство дітей в ім’я бога єдиного Ісуса Нав.6:20-26 та 1 кн. Царств 15:3 з Второзак.2:33-34, Числа 31:17 й ін.[11]); навіть перекладачі-переписувачі пізніше багато місць первинних текстів біблії навмисно спотворювали з-за присутніх збочень (наприклад, в Бут.24:2 Авраам вимагав від слуги принести богові присягу поклавши руку на його геніталії, пеніс[7] — пізніше записане як «ятра», «чресла», «стегно» тощо; теж саме збочення у біблійного Йосипа — Бут.47:29 і т. д.). Часто особисті думки юдейських переписувачів Біблії про національно-релігійну виключність й зверхність євреїв-юдеїв видаються немов «думки й слова бога»[12][13], проголошується агресивний експансіонізм і антигуманізм з використанням релігії[14]; а компіляція джерел[7] в біблії з фактами знищування джерел інформації попередніх розвинених цивілізацій (див. Спалення книг) свідчить про амбіційні претензії одного дикого народу (примітивного племені скотарів)[7] посісти чільне місце в світі за рахунок інших народів, навмисне утруднення встановити правдивість минувщини всього людства на Землі.”
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/sotvorennia-svitu-ivan-franko/
СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО
Цей твір написаний Іваном Франком наприкінці 1904 року й надрукований ним в «Новім Громадськім Голосі» в першій половині 1905 року дуже обмеженим тиражем – близько 500 примірників. В своїй праці автор насмілився дати критику на загальноприйнятий погляд на давню історію Світу, що опирається на жидівський «Ветхий завіт». У значній частині гебрейських книг Бог подається богом самих тільки жидів; він велить їм без пощади вбивати людей іншої національності і дуже гостро застерігає їх, щоб не піддавалися богам всіх інших народів. Вчитуючись пильно в ті «святі» жидівські книги, люди побачили далі між ними численні суперечності. В одній книзі про якусь річ говориться так, а в другій про ту саму річ – інакше. Де ж, власне, та Богом об’явлена правда? Поява книжечки викликала в суспільстві велике сум’яття. Попи загули, як гніздо шершнів, а старші наші «інтелігенти» вважали за відповідне дотримуватися гробової мовчанки щодо «страшної» книжечки – й за всяку ціну не пустити її в руки гімназійної молоді. Вкінці ж – попи дійшли до «спасенної» здогадки збутися «ворога» за одним махом: «тихесенько, без гомону» вони викупили весь невеликий наклад надрукованих примірників – й спалили їх… А на захист болюче покривдженого письменника ніхто не відважився підняти голос. Уцілів єдиний примірник, який Іван Франко передав як подарунок професору Сушку. Дякуючи цьому подарунку маємо щастя прочитати цю унікальну працю.
Це видання в твердій палітурці.
