Від Рідної Мови — до Рідної Віри — до Божого
«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову»
— Ліна Костенко
Знову думка покличе до бою з гидкою потворою…
— Я не скривджу тебе, моя мово, брудним матюком…
Цей двобій, присягаюсь тобі, гідним чином упораю,
Як не словом міцним, так доб’ю, врешті-решт, кулаком.
Мова вчила мене та була по життю добрим вісником,
Кількість добрих людей домінує і у наші часи…Коли доля приносить пісень із полиновим присмаком…
…………………………………………………………………………………………………………………………………
— Так взивають до мене у снах тих людей голоси.
Ви озвіться, верніться, люди, до Кола Сварожого,
Щоб звернутися міг за обрядом до Рідних Богів…
Підкажіть мені шлях цей, до Рідної Віри, до Божого,
Щоб зростала Душа та пристала Святих берегів.
Наше славне минуле згадаймо, як жити й радіти!
Колись синам бабуся говорила,
Вже батько мій переказав й мені:
«Зв’яжись із дурником… — вже будуть два дурила,
Зійдись з лайном… — утопишся в лайні.
— Тримайся Роду славних Прадідів,
Не вір попам та в гуманізм жидів!»
Володимир Оболонець
