Юрій-Ярун МОТРОНЮК
(з поетичної збірки «Струмені серця»)
До Дива
Боже яскравого неба!
Всесвіту першопочатку!
Нині звертаюсь до тебе,
Пращуре наш і Прабатьку.
Диве, дай нашому краю
Миру й блакитного неба.
Більшого я не благаю,
Боже великий, у тебе.
31.03.1992 р.
До Стрибога.
Твої вітри потужні відвертали
Від руських воїв смертоносні стріли
І звістки радісні й сумні носили
Про радість перемог чи сум з ріки Каяли.
По всьому світу попіл ти розвіяв,
Чорнобильський, отруйний, смертоносний,
Нас рятував у час цей доленосний,
Нищівну смерть знешкодив і розсіяв.
Рятуй, Стрибоже, нас у злі години
І знось все зле на наших ворогів,
Щоб кривдити ніхто нас не посмів
І радощі неси для України!
17.05.1996 р.
До Рода
Славний Боже, красний Роде,
Ти творець мого народу.
Помагай в тяжку годину
Рятувати Україну!
27.03.1992 р.
До Сварога
Ти запалив Вогонь любові,
Кувати зброю нас навчив,
Ти людям дав свій дар чудовий
Праукраїну боронив.
І наконечники й сулиці,
Ножі, сокири і мечі —
Твоя, Свароже, грізна криця
Вдень боронила і вночі.
О любий Боже України,
Допоможи своїм Вогнем,
Адже ти бачиш, знову гинем.
Рятуй нас знов своїм мечем.
Допоможи кувати зброю
На наших лютих ворогів,
Таку, щоб з нами вже до бою
З них жоден стати не посмів.
Безкарно щоб на Україну
Чужинці не прийшли з мечем.
Хай знають — їх Сварог зустріне
Своїм палаючим вогнем!
9.04.1992 р.
До Сварога
Боже вогню небесного,
Яскравого неба
І Всесвіту безмежного,
Звертаюсь до Тебе:
Допоможи Україні
Прірву обминути,
Розкуватися, звільнитись
Та рабство забути.
Щоб вернула Україна
Древню Русі славу.
Щоб скінчилася руїна
Й мали ми державу.
Щоб господарями були
В своїй власній хаті,
Рідні звичаї вернули,
Щоб були багаті.
Щоб було все українське
В нашій Україні,
Щоб забулося чужинське
Довіку віднині.
14.06.1996 р.
До Дажбога
Ти податель тепла й животворної сили,
Ти, наш Боже пресвітлий, жаданий і милий.
Ти приносиш палаючі промені сонця
І освітлюєш в кожній оселі віконця.
О Дажбоже, поглянь як змаліли онуки,
Збайдужіли серця, опустилися руки,
Як своє все вони занедбали й зганьбили,
Як від світу чужого здрібніли, позбавлені сили.
Відігрій, освіти їх спустошені душі,
Хай злотисте тепло їх огорне й зворушить.
Розкажи їм, заблудшим, чиї вони діти
І навчи їх, Дажбоже, Вкраїну любити.
14. 04. 1992 р.
До Перуна
Перуне могутній і грізний,
Метав ти громи й блискавиці.
Від кроків твоїх залізних
Тремтіли заморські столиці.
Подобу твою як знамено
Дружини в похід носили
І в битвах жорстоких, шалених
Вона додавала сили.
Тремтіли лукаві ромеї
І золото щедро давали,
І, зломлені міццю твоєю,
Всі голови низько схиляли.
І ширилась буйная слава
Про непереможність Перуна,
І квітла слов’янська держава,
Прадавня і вічно юна.
Перуне, великий наш Боже,
Ти бачиш що сталося з нами…
Плебеями жити не гоже —
Були ж ми колись панами.
Ти сили нам дай громової,
Могутності й величі духу!
Нащадки ж ми славних тих воїв,
І мусим здолати цю скруту.
Згуртуй нас в єдину дружину —
Сварожі полки залізні,
Пошли ворогам України
Палаючі стріли грізні.
О, дай нам завзяття й відваги
Образ ворогам не прощати,
Невтомності дай нам, наснаги
З руїни Вітчизну підняти.
Щоб ми подолали руїну
Й вернули утрачену славу,
Щоб ми відродили Вкраїну —
Велику і сильну державу.
13. 04. 1992 р.
До Велеса
Ти охоронець таємниць Буття.
Тобі підвладні таємниці Нави.
Ти батько наш і оборонець Яви,
Дай гідність нам й достойнеє життя!
Поетам дай натхнення вогняне.
Щоб слово без облуди було, чисте,
Правдиве, тверде, вірне і вогнисте,
Щоб було світле, сонячне, ясне;
Щоб кликало людей за Правду в бій,
Щоб українців-русичів єднало,
Щоб дух чужинський з душ повимітало,
Щоб устрій був в державі рідний, свій!
5.02.2007 р.
До Арея
Арею безстрашний, до нас повернись,
На нас, на нащадків своїх подивись.
Як мало впізнаєш ти схожих на тих,
Хоробрих та мужніх тих воїв своїх.
Побачиш не воїв, а ницих рабів.
З них кожен від ляку закляк, онімів.
Чужинськая мова і віра чужа…
Їх душі облудні поїла іржа.
В ярмі віковічнім родились раби.
Чужинцям схиляли покірно лоби.
Готові проклясти все рідне, своє
За хліба шматок, що чужинець дає. —
Шматок того хліба, що сіяли ми.
Чи ж можем назватись сьогодні людьми?
Не Руссю — Вкраїною нас тепер звуть,
А перше наймення ми встигли забуть.
І ймення і славу украли у нас,
То ж як нас впізнаєш, Арею, в цей час?
Арею безстрашний, до нас повернись
І в душі лякливі ти знов оселись.
Серця дай левині і в заячу кров
Сміливості влий нам. Облудну любов
І страх наш ти вирви із наших сердець,
Щоб з ворогом кожний міг стати на герць,
Щоб люті тремтіли від нас вороги,
Щоб нас поважали усі навкруги!
23.03.1992 р.
До Полеля
Полелю мудрий і прекрасний,
Ти світло в душі нам пролий
І розум дай нам добрий, ясний
Для здійснення сміливих мрій.
Поглянь на нас, які ми кволі:
У своїй хаті мов чужі,
З чиїхось рук все ждемо волі,
Серця лукаві, у іржі.
Пошли нам щастя і уміння,
Талантів від твоїх щедрот,
Щоб зупинити розпад, тління,
Щоб був єдиним наш народ.
Полелю юний і прекрасний,
Ти світлодайний, осяйний,
Нам сили дай, дай розум ясний
Для здійснення сміливих мрій.
7.04.1992 р.
До Лади
Ладо, Богине кохана,
Ладо, Богине кохання,
Ладо, життя початку,
Всесвіту й ладу теж.
Ти, що для всіх жадана,
Ти, що все знаєш зарання,
Ти, що людей єднаєш,
Щастя даєш без меж;
Єдності дай Україні,
Згинуть не дай сиротині!
Дай справедливого ладу,
Радощів, щастя нам дай!
Людям пошли єднання,
Пристрасті, ласки, кохання!
Дай нам розумну пораду
І порятуй рідний край!
3.04.1992 р.
До Дани
Незрівнянна красунне,
Непорочная Діво,
Мати всього живого
І суворий суддя,
Будь для нас невблаганна,
Але будь справедлива.
Не прощай нам нічого —
Дай лише гідне життя!
Дай дівчатам від себе
Ти небесної вроди
І палкого кохання,
Дай стрімкої жаги.
Юнакам дай сміливість
І думки благородні,
І зухвалі бажання,
І міцної снаги.
3.04.1992 р.
До Прії-Прісі
Ніжність і вірне кохання,
Приязнь, палкі бажання,
Радість душі велику
Людям приносила ти.
Дай нам жагучі жадання,
Дай нам любові палання,
Радощів дай нам без ліку,
Чистої мрії й мети.
19.04.1992 р.
До Рожаниць
Рожаниці, близнята-дівиці,
Ви не звикли без діла сидіти…
І без вас, двоєдині сестриці,
На цей світ не народяться діти.
Породіллям полегкість даєте,
Опікунки життя нового.
Ви з них жодну не обминете,
Не залишите в муках нікого.
Погамуйте їм тяжкії муки,
Заспокойте їх, щастя пошліте,
Прикладіть свої лагідні руки
Щоб здорові родилися діти.
30.03.1992 р.
До Берегині
Берегине, Берегине,
Наша любая Богине!
Вийти з скрути поможи,
Україну збережи!
27.03.1992 р.
До Світовида
О, Світовиде! Святовите!
Над Україною витай!
Очисть серця, іржею вкриті,
І наші душі осявай!
Відкрий невидиме, таємне,
І мудрість наша хай зросте.
О, хай несе нам все приємне
Те Твоє Світло Золоте!
О, Слава, Боже, Тобі Слава!
Що розум наш ще не потух,
Що є мета — своя держава!
Є Світовид — Святий наш Дух!
18.08.2008 р.
Література, яку можна замовити тут:
ТРИПІЛЬСЬКІ КРИЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ. АВТОР: СТАНІСЛАВ ГУБЕРНАЧУК
Автор книги-фаховий філолог, розкриває походження предковічних тем українських народних пісень: культу Сонця, Космічного Ладу, походження Світу, культу Предків, поетизацію Жінки, та ін. Порівнюючи давні твори, записані Аріями в Відичних працях з українськими піснями, автор виявив дивовижну, неймовірну тотожність сюжетів і сенсів Книга захоплює з перших слів довершеністю, вишуканістю, поетичністю, чим справедливо славиться Українська Мова і створений від неї Відичний Санскрит.
ШЛЯХ У НЕВИМОВНЕ. АВТОР: ВАСИЛЬ ЧУМАЧЕНКО.
Запорожці… У кого при цьому слові не калатало серце і не здіймалася тепла хвиля у грудях? Воїни, які втілювали у своїй особі все те найкраще, що було притаманне українському народу. Невтомну волю та спрагу до свободи. Непідкупну щирість та спрямованість до правди-істини, за яку гідні були стояти на смерть. Серед загартованих у нескінченних битвах запорожців були і такі, що своїм знанням життя та військової справи виділялися навіть серед них. Це були воїни-кріри або характерники, як звали їх у Запорозькому війську. Про те, що вдалося взнати про їхнє життя, і піде в нас подальша розмова.
ВЕЛЕСОВА КНИГА. ПЕРЕКЛАД БОРИСА ЯЦЕНКА
Велесова Книга, на відміну від Біблії, описує життя і героїчну боротьбу наших слов`янських Предків та славлення наших Рідних Богів. Вона виховує пошану до Предків, Рідної Землі та Рідної Мови. Велесова книга – сенсаційна знахідка ХХ століття. Здається неймовірним, що письмена дохристиянської України-Русі зримо входять в наше життя і свідомість, що далекі Предки звертаються до нас дещо незвичною, але все ж знайомою мовою, прагнучи передати свій досвід тривоги, надії прислухайтесь до них і ви відчуєте їхню щирість і вас зміцнить їхня сміливість, огорне їхня мудрість. І зникне безодня століть, що розділяє нас, бо ми один народ, бо найважливішою для предків була єдність. Вона перемогла інертність і сумніви, відкинула в небуття всіх ворогів, що зазіхали на нашу землю. І це є предметом нашої гордості, наша національна ідентифікація, бо утриматися на найкращих чорноземах світу міг лише народ-воїн, народ-трудівник, який завжди був готовий відірватися від ріллі і взятися за мечі.
Кількість сторінок: 330
Мова видання: українська
Рік видання: 2001
Обкладинка: тверда
КОЗАЦЬКІ БУВАЛЬЩИНИ – ПАВЛО БРАНИЦЬКИЙ
Поема Козацькі бувальщини із циклу історичних поем для дітей різного віку з метою популяризації історії України та зокрема часів козацтва.
СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ
СВЯЩЕННЕ РЕМЕСЛО МОКОШІ. НАУКОВЕ ВИДАННЯ – Вінниця: Видавництво-друкарня «Діло» ФОП Рогальська І.О., © Босий О.Г., 2011.- 212 с.Обкладинка м’яка.
Рецензенти: академік АН України, доктор історичних наук Г.А.Скрипник; доктор історичних наук В.К.Борисенко; доктор історичних наук С.С.Парсамов
Людина з прадавніх часів живе у світі ритуалів і символів. Вони до сьогодні зберегли архаїчні уявлення про модель Світу, життя і смерть, добро і зло, що є однією з основ традиційної культури українців. Автор досліджує проблему походження, міфологічного змісту та закономірностей функціонування предметних символів – продуктів ткацтва у звичаєво- обрядовій сфері українських жінок, якими здавна опікувалась Богиня Мокоша, покровителька жіночих ремесел, володарка Нитки Життя і Долі. На обширному етнографічному матеріалі розкривається специфіка магічної практики українців, зокрема народних засобів і прийомів ворожби, знахарства, гадань; пояснюється психологічний механізм традиційних магічних обрядів, які передбачають спілкування людини з «надприродним» (дух, магічна сила, мана), розкривається міфологічна семантика виробів ткацтва: рушників, поясів, ниток, магічних вузлів та ін.
БЛИСКАВИЦЯ ПЕРУНОВА
Горностаева Мирослава. Блискавиця Перунова. Трилогія. Вінниця, ФОП Данилюк В.Г., 2011 р., 424 с. М’яка обкладинка, стандартний формат. Книга нова. Можлива доставка Укрпошою або Новою Поштою.
Повість «Блискавиця Перунова» переносить нас в одинадцяте століття… Вже віддалилися у минуле трагедійні часи, коли були повержені Боги Русі, вже позабули люди давню віру та призвичаїлись до нових порядків. Слабкість перемогла силу, а неміч розуму – мудрість Предків… Але ще теплиться надія повернути силу Давніх Богів в серці столітнього волхва Далебора, який доглядає збережене святилище Перуна на острові Хорсиця. Ще зеленіє остання жива гілка тисячолітнього Прадуба… Волхву Далебору пощастило – він знайшов учня, якому може передати найбільший спадок свого життя – вагу пам’яти пращурів та вояцьке вміння. Хлопчик-сирота, якому волхв дав ім’я Вогнедар, вивчився на воїна і жерця, присвятивши своє життя Богу Перуну. Та одного дня волхв Далебор приймає рішення повернутися у стольний Київ на поклик про допомогу від князя Всеслава, що нині перебуває у в’язниці. На Київ насувається ворожа орда степовиків. Якщо допомогти киянам відбити навалу, а Всеславу стати Князем Київським – з’являється шанс воскресити Віру Предків. Разом із Далебором вирушає до Києва і його учень, який дізнається, що в Києві служить тисяцьким чоловік на прізвище Борич. Той самий зрадник, що колись привів дружинників князя Ізяслава до лісового селища язичників Боричів і здійснив криваве хрещення, під час якого загинув увесь рід Вогнедара-Сяйвіра. Що далі станеться – відають лише Боги…
СИН СОНЦЯ
Роман «Син Сонця» оповідає про ті прадавні часи, коли арії володіли Індією. Сюжет його взято з давньоіндійського епосу «Магабгарата».Названий син сути – візничого Радгея, знайдений прийомними батьками на березі Ганги, понад усе прагне стати кшатрієм-воїном. За своє вояцьке вміння, виняткову чесність і шалену відвагу він вдостоюється покровительства принца Гастінапуру Дурьйодгани, котрий не тільки визнає знайду воїном, але і надає йому князівський титул. Та настав час, коли володар Гастінапуру мусить виступити на захист своїх володінь від ображених ним кровних родичів. Князь Карна Вайкартана (так бо нині звуть молодого воїна Радгею) присягнув принцу у вічній вірності, і дотримує слова, хоча йому доводиться битися проти власних братів по матері, один з яких є славетним воїном Арджуною. Та найстрашнішим ворогом Карни, сина арійського Бога Сонця, є все ж таки не Арджуна, а Крішна, втілене темношкіре Божество дравідійської Індії…
ЕНЕЇДА. ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
Козаку і чорт не брат!
Шукаємо паралелі української минувшини з античною.
Є думка, що насправді цей твір – це добре законспірована реальна українська історія!
А на рахунок земних справ:
як бачимо лопата була основним інструментом військових і в античні часи.
Класика українського гумору з улюбленими всіма найкращими малюнками Анатолія Базилевича.
Малюнки з новою кольоровою палітрою.
