Автор: Фрідріх Нітше

Найгірше — це те, що походить від слабості. Найшкідливіше — це жалість до всіх невдах і слабосилих — ХРИСТИЯНСТВО.

Християнство називають релігією жалоби, а жалісливість суперечить закону розвитку, зако­ну відбору. Воно підтримує все те, що повинно загинути, воно стає на захист засуджених жит­тям; підтримуючи в житті все безталанне, воно робить саме життя сумним.

Якщо в усіх шляхетних зразках моралі жа­лість вважається слабістю, то в християнській «моралі» — доброчесністю. Арістотель, як відо­мо, вбачав у жалісливості хворобливий і небез­печний стан. Немає нічого більш нездорового се­ред нашої нездорової сучасності від християнсь­кої жалісливості.

Християнин — це тип домашньої тварини, тварини отари, хворої тварини. Християнство оголосило нищівну війну вищому типу людини, воно відмовилося від усіх основних інстинктів цього типу: сильна людина зробилася непотріб­ною людиною, людиною, від якої всі відцура­лися. Християнство зіпсувало розум духовно- сильних натур: воно навчило відчувати вищі ду­ховні цінності як гріховні.

Доки християнський жрець, цей оббріхувач, отруйник і заперечник життя за покликанням, буде вважатися людиною вищого типу, — не бу­де відповіді на питання: що є істина. Коли сві­домий захисник заперечення життя є оборонцем істини, то цим істина ставиться догори ногами.

Колись кожен Бог представляв свій народ, могутність народу, душу народу: тепер «Бог* — приватна особа, космополіт Божество занепаду стає богом слабких. Самі себе вони називають не «слабкими», а «добрими». Створюючи свого бога «добрим», слабкі позбавляють Богів своїх поневолювачів та Богів інших сильних і гордих народів добрих якостей; вони помщаються їм, перетворюючи їх в чортів, дияволів (добрий Бог, як і Чорт—творіння занепаду).

Народ, який ще вірить в самого себе, має та­кож і СВОГО ВЛАСНОГО БОГА. В ньому він шанує умови, завдяки яким він піднявся, — свою шляхетність. Хто багатий, той хоче давати; гордий народ потребує Бога, щоб жертвувати.

Релігія за таких обставин є відбиттям, вираженням вдячності. Народ, який вдячний за своє існування, для вираження вдячності потребує власного Бога. Такий Бог повинен мати силу приносити як користь, так і шкоду, бути другом або ворогом… Протиприродна кастрація Бога в тільки «бога добра» була б зовсім небажаною,— в злому Богові люди мають потребу нарівні з добрим.

Звичайно, якщо народ гине, якщо він відчуває, що остаточно зникає його віра в майбутнє, йо­го надія на свободу, якщо покора рабська починає входити в його свідомість, то і Бог повинен також змінитися: він радить «душевний мир», «душевний спокій», утримання від ненависті, обережність, «любов до ворога» понад «любов до друга», понад любов до рідних.

«Не противтесь злому. Коли хтось тебе вда­рить у праву щоку, — підстав йому й ліву. А хто хоче забрати твою сорочку, — віддай йому і плаща». (Матвія, 5, 39-40). «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто вас ненавидить, моліть­ся за тих, хто вас переслідує». (Матвія, 5, 43- ,44).

«Коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ласка?» (Луки, 6, 32).

Християнство є смертельна ворожнеча до господарів землі, до «знатних». І поруч з тим приховане, таємне змагання з ними за віру. Християнство — це ненависть до розуму, гордості, мужності, свободи; воно — ненависть до радості почуттів, до радості взагалі. В Християнстві інстинкти підлеглих і гноблених виступають на перший план: саме низькі стани шукають в ньому спасіння. Тіло в християнстві зневажаєть­ся. Гігієна відкидається як плотскість.

Першим заходом християн після вигнання маврів було — закриття суспільних лазень (бань); церква відкидає навіть охайність, чистоплотність. Християнство — це жорстокість до себе і до інших, ненависть до інакомислячих, во­ля до переслідувань. Дієта тут пристосована до того, щоб сприяти хворобливим явищам, подра­знювати нерви.

Не всякий може зробитися християнином; в християнство не «навертаються». — для цього потрібно зробитися хворим. Як можна любити релігію, яка вчить зневажати тіло, яка з недостатнього харчування зробила «заслугу», яка бо­реться із здоровим, як з ворогом, як з дияволом.

Нам довелося перевчатися. В усьому ми зробилися скромнішими; ми більше не виводимо людину з «духу», з «Бога», ми відсунули її в ряд тварин. Ми вважаємо людину найсильнішою 

твариною, тому що вона хитріша за всіх (тварин), — наслідком цього е її духовність. Ми стверджуємо, що людина — це найневдаліша тва­рина, найхворобливіша тварина, яка ухилилася від своїх інстинктів найнебезпечнішим для себе чином.

Ні мораль, ні релігія не стикаються в християнстві ні з якою точкою дійсності. «Царство Боже», – «Страшний суд», «вічне життя» — це світ чистих фікцій. Після того, як поняття «ПРИ­РОДА» почали протиставляти поняттю «БОГ», слово «природний» зробилося синонімом слова «недостойний», «негідний». Корінь всього цього світу фікцій лежить в ненависті до природнього, до дійсності. І цим все пояснюється. Причини від­мовитися від дійсності, оббрехати її, е лише у тих, то від неї страждає. Але страждати від дійсності — це означає бути невдалою дійсніс­тю… Християнське поняття бога, — БОГ ХВО­РИХ розумово відсталих—одне з найспотвореніших розумінь Бога, які тільки існували на зем­лі; це бог, який оголошує війну життю; приро­ді, .волі до життя!

«Ніхто двом панам служити не може… Не можете служити Богові- і Земному Добробуту. Не журіться про своє життя, про завтрашній день — 

що будете їсти і пити, ні про тіло своє, — у що зодягнетеся». (Матвія, б, 24-25, 34).

Я розповідаю правдиву історію християнства. Вже саме слово «християнство» є непорозумін­ням, — по-суті, був тільки один «християнин» і то був розіп’ятий на «хресті». Те, що з цього моменту почало називатися «євангелією», було вже протилежністю його життя: «дурною віст­кою». «Християнським» може бути лише таке життя, яким жив Ісус, в дійсності ж зовсім не було християн. «Християни» протягом двох тися­чоліть завжди говорили про «віру», а діяли від­повідно до інстинктів.

Учні Ісус а були далекі від того, щоб вибачити «смерть» свого вчителя, — це було б по-євангельському, — або віддати себе на таку, чи більш жорстокішу страту з ніжним і лагідним серцем. Але випливло на поверхню зовсім не євангельсь­ке почуття—почуття помсти до тих, хто розіп’яв Ісуса. На передній план знову вийшло популяр­не чекання Месії: «Ісус прийде, щоб судити своїх ворогів».

«Не судіть.’» — говорять християни, але самі відправляють в пекло все, що стоїть у них на шляху. Мораль: кожне слово, яке виходить з вуст «першого християнина» — БРЕХНЯ, всі його, цінність і мета шкідливі; той, кого він Ненавидить, те, що він ненавидить — саме це і має справжню цінність. «Вищий стан», який християнство нав’язало людству як цінність по­над усі цінності, — це психо-хворобливі фор­ми. Церква зарахувала до рангу святих лише божевільних або великих дурисвітів: «царство боже для злиденних духом».

Потрібно тільки прочитати будь-якого християнського агітатора, наприклад, святого Августина, щоб зрозуміти, які неохайні потвори випов­зли тоді на поверхню. Між нами кажучи: ЦЕ НЕ МУЖЧИНИ; якщо їслам зневажає христи­янство, то він в тисячу разів правий: — пере­думова Ісламу — мужчини. Добре роблять, коли, читаючи Новий Заповіт, надягають рукавиці. Даремно я шукав у ньому хоча б одну привабливу рису: там немає нічо­го, що можна було б назвати вільним, добрим, відвертим, чесним. Людяність не зробила тут жодного кроку. В Новому Заповіті тільки дурні інстинкти: суцільне боягузтво, суцільне заплю­щення очей і самообман. Усяка книга видаєть­ся поряднішою, якщо її читати після Нового Заповіту!

Світ, в який нас веде Євангелія — світ бідних, хворих і жебраків. Мені соромно згадати догму про «непорочне зачаття»; цим Євангелія зганьбила саме зачаття. І ось постала абсурдна про­блема: як міг Бог допустити розіп’яття «свого сина»? і маленька община відповіла: Бог віддав свого сина собі в жертву для спокутування людських гріхів. А апостол Павло з усім на­хабством рабина проголосив: «Якщо Христос не воскрес, то віра наша марна» (І Коріфн, 15, І4).

Я запевняю, що серед багатьох книжок, які я прочитав, Євангелія я читав з великими труднощами, вони цінні, як свідоцтво вже не­стримної корупції всередині перших християнсь­ких общин. Читаючи ці Євангелії, необхідно бу­ти якомога обережним: за кожним словом чека­ють несподіванки і труднощі. Остерігайтеся ба­чити тут щось більше, як мову знаків, привід до притчі, жодне слово тут не повинно сприйма­тися буквально…

Біблія взагалі знаходиться поза всякими по­рівняннями. Щоб не загубитися тут зовсім, необ­хідно, перш за все, пам’ятати, що ти знаходиш­ся серед жидів (юдеїв). Християнин € юдей другого, навіть третього ступеня. Християнин — це жид, тільки більш вільного віросповідання, він не може обрізатися.

Юдеї — це найдивакуватіший народ світо­вої історії і, одночасно, найбільш фатальний на­род у світовій історії: своїми подальшими впливами вони настільки спотворили людство, що ще й тепер християнин може почувати се­бе аитиюдеєм, не розуміючи того, що він є ло­гічним продовженням юдаїзму. Нова поведінка, але не нова віра! Християнство можливо зрозуміти лише у зв’язку з тим грунтом, на якому воно виросло,— воно не є рухом, яке було б вороже юдейському інстинкту, воно — його послідовний розвиток, «спасіння йде від юдеїв» (Івана, 4, 22).

Спочатку «Бог» (Ісус) знав тільки свій «виб­раний народ». Тоді він, як і його народ, пішов на чужину, почав «мандрувати», доки не «перетягнув» на свій бік половину землі. Але він — великий космополіт, так і залишився ЮДЕЄМ, він залишився «богом» усіх темних кутків і місць.

Коли християнство відірвалося від первинно­го грунту, тобто найнижчих станів, покидьків античного світу, коли воно, вийшовши на по­шуки влади, опинилося серед інших народів, йо­му знадобилися їхні поняття й оцінки, щоб па­нувати над ними. Засіб для цього — зробити їх хворими. Християнство знищувало античну культуру, пізніше воно знищило культуру інших релігій (національних)…

З поширенням християнства серед широких мас, воно вбирало в себе вчення і обряди всіх підземних культів Римської імперії, всю без­глуздість хворого розуму.

Павло просто викреслив вчора і позавчора християнства, він вигадав історію першого хрис­тиянства, навіть більше: він ще раз спотворив історію Ізраїля, перетворивши її в передісторію для своєї справи: усі пророки ніби говорили про «спасителя». Церква пізніше спотворила навіть історію людства, перетворивши її в передісто­рію християнства..»

Запанував той вид релігії, якому вже Епікур оголосив війну в його зародковій формі. Не з язичництвом боровся Епікур, а з усім прихова­ним християнством. Але ось з’явився апостол Павло, вічний жид. Він вгадав, як з допомогою маленького сектанського християнського руху можна запалити «світову пожежу» в стороні від юдейства, що за допомогою символу «Бог на хресті» можна захопити під одну жахливу, по­творну владу все, що лежить внизу, всю спад­щину анархічної пропаганди…

Отруту вчення «всі рівні» християнство посія­ло грунтовно і, якщо віра в «право більшості» робить революції і буде їх робити, то, безсум­нівно, це християнство, християнське розуміння цінностей, які кожна революція тільки перетво­рює “у кров і злочини!

Кого більш за все я ненавиджу серед теперіш­ньої наволочі, так це наволоч соціалістичну, апостолів жебраків, які роблять людину заздрі­ною… Анархіст і християнин — це плоди одного кореня. їхня мета. їхні інстинкти ведуть тільки до руїни, докази цього положення можна вичитати з історії.

ВСІ ДУРНІ ХРИСТИЯНСЬКІ інстинкти СИДЯТЬ ЩЕ В НАС! Одним з таких нещасть, яким церква вперше збагатила людство, було— «рівність душ перед Богом», ця фальш, як ви­бухова речовина в думках, яка завершилася нарешті революцією, сучасною ідеєю і принци­пом занепаду всього суспільного порядку, — та­кий християнський динаміт, потойбічність як воля до заперечення всякої реальності, хрест як знак належності до підземної змови проти здо­ров’я, краси, успіху, сміливості духу, проти ду­шевної доброти, проти дійсності, проти самого життя.

Ось мій вирок: я засуджую християнство, я висуваю проти християнської церкви найстраш­ніше з усіх звинувачень, які тільки будь-коли проголошували обвинувачувачі, християнство — ЦЕ НАЙБІЛЬШЕ З УСІХ МОЖЛИВИХ СПО­ТВОРЕНЬ! Християнська церква нічого не за­лишила незайманим, до чого б не доторкнулася — все спотворила. Вона знецінила всяку цін­ність, усяку істину перетворила в «брехню», в «неправду», все чесне в «підлість». Християнсь­ка церква жила бідами, нещастями, лихом, злиднями, вона їх створювала, щоб себе увіч­нити.

Це вічне звинувачення проти християнства я хочу написати на всіх стінах, де тільки воно є. Я називаю християнство єдиним великим прок­ляттям, єдиною великою внутрішньою «порчою» (зіпсуттям), — я називаю його єдиною ганеб­ною плямою на обличчі людства!

Всесвітньо-історичною тупістю всіх, хто переслідував християн було те, що переслідувачі надавали справі своїх суперників вигляд поваж­ності, наділяючи цю справу сяйвом мучеництва смерть мучеників була великим нещастям в історії: ці смерті приваблювали… І навіть сьо­годні досить лише застосувати жорстокість у переслідуванні, щоб надати поважного імені найнікчемнішому сектанству… тим більше тому, яке своїх «мучеників» підносить до рангу свя­тих.

Переоцінка християнських «цінностей», — це намагання наблизити перемогу протилежних» шляхетних цінностей,

Це була б перемога, якої нині домагаюсь ли­ше я один. Але й досі жінка стоїть на колінах перед ПОМИЛКОЮ тому, що її обдурили, ска­завши, що хтось за неї був розіп’ятий на хресті.

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%bc%d0%be%d1%8f-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%be%d1%82%d1%8c%d0%b1%d0%b0-%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d1%80-%d0%b0%d0%b4%d0%be%d0%bb%d1%8c%d1%84-%d0%b3%d1%96%d1%82%d0%bb%d0%b5%d1%80/

МОЯ БОРОТЬБА . АВТОР: АДОЛЬФ ГІТЛЕР.

Чому напівеврей Гітлер ненавидів евреїв, але успішно з ними співпрацював?

Чи знаєте Ви, що ось такі діячі націонал-соціалістичної Німеччини: Адольф Гітлер, Ганс Франк, Альфред Розенберг, Рейнхард Гейдріх, Адольф Ейхман були наполовину євреями?

Ще про особистого лікаря фюрера Мореля, який колов вождя Німеччини наркотиками (про що свідчать фотографії в книзі -дослідженні Хеннеке Карделя “Адольф Гітлер – засновник Ізраїлю”), факти про широку співпрацю сіоністів та органів безпеки ІІІ Рейху з метою створення єврейської держави в Палестині, факти про фінансування NSDAP жи2івськими банкірами західних країн,про близько 150 000 евреїв, які воювали на боці Гітлера у 2 світовій війні, деякі з яких були нагородженні Лицарськими хрестами? Справжнє прізвище Гітлера Шикльгрубер. Його батько Алоіс Гідлер(1837—1903) крім того є двоюрідним дідом Адольфа Гітлера, по лінії матері. 6 січня1876 року, коли йому було вже 39 років, він вперше підписався , як Гітлер. Це слово виникло через помилку священика, в книзі реєстрацій народження.Ви скажете, а навіщо це українцям? Справа в тому, що історії повторюються. В Німеччині юдейська верхівка Рейху і багаті промисловці активно підтримали прихід Адольфа Гітлера до влади. Вони знали про страшну дитячу травму майбутнього фюрера. 21 грудня 1907 померла його мама, яку відмовився лікувати лікар-еврей. 8-річний хлопчик, який дуже любив свою маму люто зненавидів еврейство, хоч сам був наполовину юдеєм. Головною ціллю світового сіонізму було створення держави і постать неврівноваженого і легко маніпульованого Гітлера була для цього ідеальна. Поставивши з допомогою грошей і оточення Адольфа в залежність, використовуючи його слабості, жагу до влади, а також з допомогою наркотиків еврейська мафія швидко домоглася : втягування Німеччини у війну і активного винищення своїх ворогів як всередині країни, так і в бувшому радянському союзі. Тобто реалізувався план, який німецькі евреї озвучили в 1936 році, оголосивши війну німцям. Друге. Були смертельно налякані евреї в Европі і всьому світі, що дало можливість посилити пропаганду переїзду в майбутню юдейську країну, де всі вони будуть захищені. Третє. перетворивши Гітлера на обмежено дієздатного, фактично керуючи Рейхом , юдеї круто нажилися на військових поставках і змогли максимально винищити арійські народи і нарешті , після війни таки створити ізраїль на землях Палестини.

Що відбувається зараз і чому нас вчить ця історія? Сценарій пробують повторити. В московії маніпульований і давно недієздатний путін, а вірніше його двійники служать юдеям підкидними дурнями, всі рішення приймаються не ними, але всі прикриваються кремлівським карапузом. Війна з Україною-це дуже великий бізнес і проштовхування своїх інтересів. Юдей соловьев енд компані в московії проти України, а юдей коломойський-і ще цілий кагал проти московії. Плюс засоби масової інформації, телеканали в їхніх руках накручують істерію, не даючи можливості війні припинитись, шляхом повернення забамбулених московитів у свої болота. Сотні тисяч вбитих і покалічених в Україні і в московії для них в радість, менше буде антисемітів. Хтось із політиків сказав, що якщо ізолювати юдеїв від влади, то всі війни негайно припиняться. Методи в Німеччині кодла і в московії абсолютно ідентичні, їхні цілі зрозумілі, їх показали хануки в різних містах України ,та нахабне проштовхування закону про продаж української землі.

Думаю, що книга Адольфа Гітлера ” Моя боротьба” буде корисна тим, хто хоче зрозуміти методи юдейства і зможе перешкодити племені паразитів в захопленні України.

Замовити книгу в перекладі українською мовою можна також  за телефоном 099 544 77 01.

До уваги замовників книг!

Якщо система сайту вимагає від Вас зайву інформацію, наприклад домашню адресу, чи ще якусь приватну інформацію, то просимо  телефонувати 099 544 77 01 для оформлення замовлення. Також замовити книги можна по Вайберу, за цим самим номером: 099 544 77 01. Неодмінно пишіть , чи на Укрпошту Вам надсилати книги, тоді вказуйте Ваш індекс, чи на Нову пошту, тоді вказуйте номер відділення. Фактично вся інформація, яка нам необхідна для відправки Вам книг така:

Ваше прізвище та ім’я, Ваш номер телефону, назва населеного пункту, де Ви живете, область та район, Укр, чи Нова пошта, перелік книг, які Вас цікавлять.

Успіхів Вам!