Ви юні! Ви зараз кипучі, вам все дається просто і легко. Ви на життя дивитесь, як на дивну казку.
Якщо ж не засієтесь мудрістю, глибинним поняттям і розумінням людського буття, весь час будете сухим листком перекидатися всіма вітрами. У вас буде складне, безрадісне життя, бо ви свого часу не ввібрали необхідне: силу мудрості. Говорю, про це з вами, бо пройшов цей шлях. Я дуже потребував цього Слова, цієї думки у ваш вік. Аби воно мене трапилось раніше наскільки б пройшла, по іншому моя життєва дорога! Аде дякую Долі й за те, що зі мною відбулося.
На сьогодні звертатися до вас мене змусила Любов до життя, Любов до рідного Слова. Не просто любов, а розуміння, що то за сила, яка то зброя – оте слово. Почав замислюватись над кожною фразою, над кожним словом, і подумав—якщо забрати мову в людини, що буде? Уявіть, що ми не можемо говорити, і хто ми? Ми люди? Ні! Ми в кліп ока стаємо якимось створінням, саме так, бо навіть тварини мають свою мову і спілкуються між собою.
Немає мови, цього дива, цієї сили – немає людини. Бо мова була нам дана, напевне, так як і життя, якоюсь субстанцією, створилося дивною силою. Нам ще не дано цього зрозуміти, чи ми, як твердять учені, зліпилися з молекули, чи створили нас мудрі сили. Але мова, Слово, впало до людської свідомості, і людина стала людиною. Що ж то таке – Сила Слова? Давайте над цим подумаємо разом.
На сьогодні в природі немає жодної помилки. От я запитував у вчених: скільки наука своїми засобами знайшла цих помилок? Відповідь коротка: жодної!
Тоді постає друге питання: а що зробила Людина для природи? В основному, тільки шкоду, порушуючи природні процеси, додаючи непотріб в навколишнє середовище.
Задумайтесь над цим, будуйте своє життя так, щоб ви цієї шкоди не збільшили. Бо вам жити в цьому світі, а по вас будуть жити ваші діти, яким мусите будувати дивну і прекрасну дорогу.
Уявіть собі кран, з нього тече вода. А потім хлюпнула мазута якась, тоді бензин, потім знову вода. Що ви п’єте? Воду? Ні, ви п’єте нечистоти. Запам’ятайте кожен: вуста ваші, це ваш кран, з якого мусить витікати божественна сила: чисте, красиве слово. Не говоріть поганих слів, не творіть дурних вчинків. Бо таким чином ви руйнуєте найсвятіше – Слово. Ви руйнуєте самих себе, перетворюєтесь в непотрібне, неправдиве джерело.
На сьогодні багато, що неправдиве, несправжнє. Одяг на нас – синтетичний, неправдивий. Страву їмо неправдиву, штучну. Засмічуємо себе неправдивими думками. Неправдиві закони. Важко відшукати Правду. Не дарма і в піснях і в казках, легендах неодноразово подається образи Правди-Кривди, їх одвічне протистояння в людській свідомості і повсякденні.
Сьогодні людам найважче врівноважити в свідомості і в житті Правда-Неправда, Добро-Зло, Сила Слова і думки.
І все це падає вам на плечі, наша юнь палка, наше майбутнє – оце найтяжче і найскладніше завдання, яке мусите вирішити ви, найдорожче в світі, зерня майбутньої людини, що корінням вросте в рідну земля, а верховіттям сягає небесного Дива.
На всі питання є відповіді, як уже говорилось, у казках, у піснях, думках, легендах, що творили й залишали нам наші рідні пращури, мудреці.
Зараз я вам заспіваю пісню, яку намагаюся співати на кожній зустрічі, зрозумійте силу слова і пісні цієї. Її любив і співав великий Тарас, перебуваючи в неволі і опирався перед злими силами саме пісенним народним духом. Я почав дошукуватись сили у цій пісні. Вона мені завжди подобалась, але я не вникав глибоко. Чому? А коли задумався, зрозумів глибинну суть: не можна кидати свій пракорінь! Вас життя буде так мордувати, крутити вами, щоб ви кидали рідну свою землю і йшли не закордоння, як уже скільки мільйонів наших людей. І назад не вертаються…
Вони вже стали часткою чужих народів, чужої землі, вони прислуговують всім, але не своїй рідній матері. І все це творилося над нашою рідною землею століттями, якщо не тисячоліттями.
А сили Слова і Пісні боялись владні структури найбільше. Не дарма із цієї пісні слова “скоротили” вилучили саму суть, лишивши сумну картинку-плач. Нехай ці слова закарбуються у вашій свідомості і доторкнуть найсокровеннішого-божественної суті кожної особистості.
Запам’ятайте це: ви герої своєї казки, тримайтесь свого кореня і не піддавайтесь на спокуси, які на вас будуть більше й більше сипатися з різних сторін.
Співаю вам пісню в первісному варіанті. Допомогли відновити викинуті Слова слухачі, старші люди, які несли в своїй генетичний пам’яті ці скарби.
Автор Василь Литвин.
Ой, у полі билинонька (співає кобзар Василь Литвин)
Книгу “УКРАЇНСЬКА МОВА – МОВА ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ” можна замовити тут.