Друзі! Ось уже й осінь за вікном. Час подумати про виготовлення Дідуха та Павуки до Родздва. Хто хоче самостійно це зробити, але не вміє або ж нема матеріалу, звертайтесь – допоможемо і майстер класом, і порадами, і колосками, і соломкою. Декілька слів про важливість виготовлення Дідуха – одної з важливих правічних духовних святинь українців. Чому правічному – адже саме з внесення Дідуха до оселі та встановлення його у головному, святочному місці у хаті (на покутті – «у Раю») починається свято Родздва, яке символізує ПОЧАТОК ПОЧАТКІВ – народження Світу і Світла. Вдумаймось у глибину цих слів. Ось призначення ДІДУХА! Недарма відома дослідниця української минувшини Саннікова Л.П., вічна їй СЛАВА і ПАМ’ЯТЬ, стверджує, що спершу Дідух робили з очерету, потім – з квітів, і лише з виникненням землеробства він набув практично сучасного вигляду. За Звичаєм Предків покровителем Роду, усіх Душ тих, хто відійшов від родини в зоряне царство (у Вирій) і хто єднає та здійснює зв’язок Предків з нащадками, є Дідух. Аналогії цьому немає в світовій міфології. Ось чому Дідух був, є і завжди буде найголовнішим символом на Родздв’яних Святах українців. Дідух є уособленням, втіленням вічності Роду, його духовною основою… Недарма його його називали ще й “Сніп-РАЙ”. Приходять цієї божественної ночі Душі Дідів-Прадідів і вселяються в Сніп-Дідух, що велично стоїть на покутті. Будуть невидимо їсти Божеську їжу: кутю з медом та маком, узвар і все те, що дають Вода і Земля в рослинному царстві… Господарі вітатимуть найдорожчих і найкращих гостей… А страв буде тринадцять – саме стільки днів святкується Родздво, бо стільки днів творився Світ (в християнстві замінено на 12 – по числу учнів Христоса). Після Святої Вечері залишаються на столі і кутя з узваром, і ложки, і вода на вікні, бо Душі Дідів-Опікунів Роду-Родини знову зберуться і сядуть за Святу Вечерю разом з Богом-Творцем. Для чого нам потрібен Дідух? Заторкну лише декілька головних, як на мене, моментів. Оскільки свято Родздва є одним з головних свят року, а Дідух неодмінним і надзвичайно важливим атрибутом обрядовості свята, то, очевидно, він, поряд з іншими обрядами та атрибутами Свята, суттєво впливав на формування світогляду людини, закладав основи її духовності, моралі, совісті. Українські Родздв’яні містерії, які зберігаються і здійснюються донині, вийшли з глибин часу та народної мудрості, охоплюють всі ланки життя – родинні, громадські, національні – і є, по суті, частиною сутності української душі, української національної ідеї, яку ніяк не можуть знайти сучасні політики. Це ті Звичаї, які об’єднують окремих людей в одну цілісність – націю. Це та духовність народу, що “наказує без наказу” дітям однієї спільноти сідати на СВЯТВЕЧІР за один стіл з Духами Предків, з самим Богом до Святої Вечері. Проходять віки, тисячоліття та не змінюється і залишається вічною ця Свята урочистість! Споконвіку український народ шанував свій Рід, своїх пращурів. Більше того, священним обов`язком кожного члена родини було поіменно знати до сьомого коліна всіх своїх Предків, тому що їх Душі постійно контактують з родиною, допомагають в господарстві, сприяють родючості нив, оберігають збіжжя від пожеж, градобою, стежать за добробутом, затишком, ладом і спокоєм у родині. Тому споконвіку чотири рази на рік влаштовують сімейну “вечерю для Дідів”. Для неї готують спеціальну обрядову страву – кутю (коливо) – їжу Богів-Предків. І неодмінним учасником цих урочистостей завжди був Дідух.Відомо, що будь-яке порушення у житті звичаєвих вимог – Божих законів – передбачає невідворотне покарання за це. В залежності від порушення, кара може прийти у будь-який момент. Людині надається можливість виправити свою помилку, але коли вона не спромоглася цього зробити, то це порушення має бути виправленим протягом семи колін Роду (так зване «родове зло»). Часом, коли помирає немовля, можна почути: воно ще ж не встигло нагрішити на цій Землі, чому ж його забрав Бог? А воно просто сьоме коліно Роду, відповідальне за гріхи своїх далеких Предків, які не зуміли виправити ці гріхи за увесь попередній час. Тому той, хто не знав свій Рід до сьомого коліна, за Звичаєм, вважався ущербним і не мав навіть права продовжувати Рід (женитися або ж виходити заміж). Адже саме ці знання несли інформацію щодо конкретних фактів порушення Звичаю окремими особами Роду. Ця інформація, в той же час, спонукала до виправлення (нейтралізації) нащадками цього родового зла протягом семи колін. Тобто, якщо зараз родовід використовується, в основному, для висвітлення слави та тяглості Роду, то раніше, як на нашу думку, ці знання забезпечували можливість виправлення (відпрацювання) нащадками отих порушень Звичаю – «родового зла», яких припустилися їхні Предки. Термін «відпрацювання» (на відміну від «вимолювання», «каяття», чи «відкуплення гріхів» у християнстві) свідчить про те, що тільки конкретними діями можна було виправити колишні порушення Звичаю. А ще казали: хто знає сім колін Роду свого – у того до старості не болять і не випадають зуби…Я особисто не тільки чув розповіді про це, але й зустрічав таких людей. Тобто родовід колись (на відміну від сьогоднішнього) виконував досить важливі життєві практичні функції, чому так і оберігався.Сім колін Роду – це 128 дідусів і бабусь (без братів і сестер). Коли бачиш за собою таку кількість найрідніших тобі людей, знаєш їх, відчуваєш їх підтримку, то набагато впевненіше почуваєш себе на Землі. Зараз мало хто з нас знає, на жаль, свій Рід до сьомого коліна. Відомі і причини, які призвели до такого стану. Але якщо осягнути значення цієї звичаєвої вимоги та зробити прості кроки щодо відновлення цих Знань, то вже наші онуки і правнуки зможуть повернути собі цей одвічний Звичай та користуватися тими могутніми перевагами, які він надає.Присутність Дідуха привносила в родину святочність, затишок і врочистість. Оскільки вважалося, що душі Предків постійно підтримують зв’язок з родиною, через Дідуха здійснювався духовний зв’язок між предками і нащадками. Якщо господарі дотримувались Звичаю – поважали старших, берегли пам’ять свого родоводу, шанувалися між собою, передавали у спадок духовні обереги, – то Духи Предків, освячені поважним Дідухом, оберігали родину від злих і нечистих сил, стежили, щоб у родині постійно був лад і спокій, допомагали у господарській діяльності, сприяли родючості нив. Якщо хтось не дотримувався Звичаю, – вони могли і покарати. Можна тільки пошкодувати, що на сьогодні втрачено величезну кількість знань щодо світоглядного значення Дідуха у Звичаєвості нашого народу. Повернення цих Звичаїв сприятиме відродженню українського розуміння сутності Бога, сутності життя та його чеснот – ДУХОВНОСТІ НАРОДУ, чого найбільше не вистачає нам сьогодні. Буду вдячний за будь-які додаткові відомості щодо сутності та значення Дідуха – відродження цих знань тільки нещодавно почалося і пошук триває.Дідух мав стояти на покуті від Родздва до Новоліття. З цього “Дідуха” на НОВОЛІТТЯ діти вимолотять зерно, яке буде змішане з посівим насінням і потім посіяно. Висіваючи зерно, вважалося, що Дух Поля випускається на Землю. Саме це надавало врожаю животворної цілющої сили. Саме в цей час, на Новоліття, душі померлих полишали родину і відправлялися на своє постійне місце. Тому Дідух, як бачимо, протягом цілого року виконував визначну світоглядно-обрядову роль, зберігаючи одвічні Звичаї, забезпечуючи неперервність хліборобських традицій, неперервність Роду, єднаючи давні покоління з сучасними, тобто життя на цій Землі.Саме у цьому полягає сенс щорічного виготовлення Дідуха. Шкода, що не розуміючи цього, деякі українці зберігають Дідух протягом декількох років, перетворюючи тим самим його на звичайну хатню прикрасу, хоч і називаючи його при цьому оберегом. Так, безумовно, зручніше, але при цьому втрачається головна світоглядна сутність Дідуха. Тобто, як майже завжди, поверховність зручності перемагає глибинність сутності.Цікаво спостерігати за реакцією людей, які несподівано (на виставці, в транспорті, на базарі тощо) побачать Дідух. Ця реакція – фотофіксація стану духовності нашого суспільства. Зі свого досвіду, наприклад, стверджую, що переважна більшість людей майже не помічають його. Деяка незначна частина своїм байдужим поглядом практично оцінюють Дідух тільки як мистецький витвір і не більше. І лише деякі (дуже рідко чоловіки, частіше жінки, але що тішить – найчастіше діти) проявляють щиру цікавість та захоплення. І дуже часто це люди, які вперше бачать Дідух, тобто щось пригадують на рівні підсвідомості. Ви б бачили, як загоряються очі у дітей, як світлішають їх обличчя, коли вони несподівано побачать Дідуха. І це дає надію на повернення нашої одвічної Святині на своє почесне, Богом визначене місце – Душу кожної Людини та Покуть у кожній хаті.Отже, запрошуємо до співпраці щодо повернення Дідуха на почесне місце в нашому житті (майстер-клас, поради, забезпечення колосками). В крайньому разі можемо забезпечити і Дідухами (найменші на 98 колосків, найбільші – 539 колосків, жито, пшениця, овес, ячмінь, льон). Щодо Павуки, то поговоримо пізніше.Нагадую номери телефонів для зв’язку:

Волелюб : 063-53-32-273, 099-42-98-360;Галина : 073-06-22-180

Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Література, яку можна замовити тут: