Уявіть собі таку ситуацію. Ви спілкуєтесь із людиною, яка доводить Вам, що України нема, не було і не буде. Що в нашої держави нема мови, культури, а всі ми є “население”, а не нація, і взагалі, ми “один советский народ”. Ви, оторопівши від тих слів запитуєте, а звідки Ваш опонент те все знає, які він має джерела з історії, щоб таке говорити? А він Вам починає цитувати класиків марксизму-ленінізму, праці придворних радянських істориків, та адептів “русского мира”.
Сам він , звичайно ж не історик, не археолог, не мовознавець, але любить сидіти вечорами над тими книгами, які протхнулися нафталіном, і в прямому, і в переносному значенні, та пише свої “наукові” статті. До речі, те ж саме роблять і деякі новоявлені кандидати і доктори наук. Навіщо щось досліджувати, вивчати, мислити, коли є інтернет, імена відомих у минулому науковців, та своя, часто хвора фантазія? Вибрав якусь тему, бажано із присмаком сенсації. накидав купу цитат і джерел, пообрізав ті думки авторів, які не вписуються в твою концепцію і зклепав статтю, чи дисертацію.
Теж саме і з деякими сучасними трактувальниками нашої минувшини. в них авторитети-це неукраїнці та українофоби Петро Толочко, Леонід Залізняк, А.Никитин, та чужоземні дослідники. Але це не важливо для авторів, головне, щоб було побільше розумних слів, купа прізвищ, посилання на їхні праці, що і про що він там писав, і тоді можна подивитися в дзеркало і побачите себе, генія у всій красі.”Чукча тепер не читач, а писач”,-як у тому бородатому анекдоті. Можна було б посміятися і поставити діагноз таким статтям і авторам, якби вони писали про якісь питання, які б не мали великого значення у формуванні світогляду українців. А от коли беруться за поважні теми-то треба давати відповідь.
Вашій увазі одна з таких статтей, яку ми розберемо буквально по абзацах.Зрозумівши алгоритм таких писань, ми отримаємо потужний імунітет і надалі будемо вчасно зупиняти таких свідомих, чи несвідомих паплюжників українських явищ.
Автора цього ляпсусу поки що не вказуємо, є сподівання, що людина схаменеться і почне мислити. Умовно назвем його так:
Автор:О.О.
Звідки походить трипільська культура та чи походять українці від трипільців
99% шанувальників язичництва впевнені, що трипільці – предки українців і навіть ведуть нове літочислення від ери Трипілля. Але, що відповідають українські та румунські фахівці: археологи, доктори і кандидати історичних наук, протоісторики про генезу та генетику творців культури Кукутень: “У своїй доповіді на XI Археологічному з’їзді 16 серпня 1899 р. В.В. Хвойка зупинився на питанні походження Трипільської культури. Він висловив досить оригінальну думку, нині майже забуту. Йшлося про те, що простір зайнятий нині Егейським та Мармуровим морями, свого часу, а саме в дольодовикову епоху, являв собою сукупність чудових долин, з багатьма річками та височинами, вкритими лісом. Клімат був чудовий, сприяв зосередженню населення. Саме тут слід шукати прабатьківщину “довгоголового племені”, яке через утворення Егейського моря, мусило шукати іншого місця для проживання” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).
“очевидно, що трипільська культура виникли в результаті тривалого культурно-історичного процесу та взаємодії багатьох народів, що населяли VII–IV тис. до н.е. Анатолію та Південно-Східну і Центральну Європу” (М.Ю. Відейко Енциклопедія Трипільської цивілізації).
( Від редакції коментар. Вікентій Хвойка не був ні істориком, ні археологом і міг говорити свої припущення як завгодно. Шана йому за те, що знайшов і оприлюднив зразки Трипільської цивілізації. Щодо того, що прийшла ця цивілізація з Анатолії, то покажіть в тій місцевості такі самі величні трипільські протоміста, які є в Україні. До речі, останніми роками М.Ю. Відейко почав серйозно вивчати питання Трипілля і відмовився від тези, що це явище неукраїнське.) “Отже переселенці із Анатолії, які належали до середземноморського антропологічного типу, принесли свою власну мову та навички відтворювального господарства на Балкани, далі розселилися на північ у Подунав’ї, а далі долиною Дунаю – на Захід у Центральну Європу та на Схід на правобережну Україну” (М.Ю. Відейко Енциклопедія Трипільської цивілізації).
(Коментар редакції. Отже, Анатолія принесла нам ще й нашу мову! Та ще й навички! А нічого, що в санскиті і в сучасній українській мові так багато спільних слів? Тато-тато, нана-мама і т.д. Де була та Анатолія, коли наші Предки вже мали колесо і побілену хату? )
“найбільш вірогідний район формування Прекукутень – захід Трансильванії. Саме там, на думку Г. Думитреску, могли синтезуватися прекукутенські традиції, які ведуть до культур Кріш, Вінча та Тиса (у їх румунському варіанті)” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).
“На думку С. Марінеску-Билку, боянські племена просунулися до Молдови, і культура типу Прекукутень I виникла в результаті їхнього контакту з носіями культури лінійно-стрічкової кераміки. Певну роль у генезі Кукутень-Трипілля, на її думку, мали також такі культури, як Вінча, Тордош, Хаманджія” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).
“У 1955 р. в авторефераті кандидатської дисертації К.К. Черниш при вивченні матеріалів ранньотрипільського поселення Ленківці на середньому Дністрі дійшла висновку про те, що Трипільська культура належить до одного з варіантів найдавнішої землеробської культури яка поширена на території Балканського п-ва, в нижньому Подунав’ї, у Подністров’ї, в Побужжі” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).
( Коментар редакції. Тут все зрозуміло, так як на території Румунії є трипільські протоміста, то румунські вчені тягнуть цю культуру до себе. Всі інші версії, приведені в цитатах вище є більш ніж сумнівними і нічим не підтвердженими. Хтось кудись пішов, через якісь території, щось там приніс, чи загубив є лише рефлексіями тих, хто це писав. )
“С.М. Бібіков грунтовно доводить належність Трипільської культури до кола землеробського населення Балкан та Середземномор’я” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).
“На прикінці 30-х років, Є.Ю. Кричевський, з одного боку послідовно довів зв’язок Трипілля з неолітичними культурами Південно-східної Європи, Подунав’я, Балкан” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).
( Коментар редакції. Тут все зрозуміло, так як на території Румунії є трипільські протоміста, то румунські вчені тягнуть цю культуру до себе. Всі інші версії, приведені в цитатах вище є більш ніж сумнівними і нічим не підтвердженими. Хтось кудись пішов, через якісь території, щось там приніс, чи загубив є лише рефлексіями тих, хто це писав. ) Інші за історію вивчення трипільської культури зразки для генетичного аналізу .
2010 року було представлено перші результати. Ще через три роки висновки отримали підтвердження в результаті порівняльного аналізу філогенетичних витоків неолітичних попередників трипільців в Центральноєвропейському-Балканському регіоні. Було встановлено, що трипільці несли в собі материнські генетичні лінії, характерні для всієї землеробської неолітичної ойкумени, започаткованої ще на території Малої Азії – прабатьківщині європейського сільського господарства” (A.G.Nikitin et al. (2010) Comprehensive site chronology and ancient Mitochondrial DNA analysis from Verteba cave – a trypillian culture site of eneolithic Ukraine. Никитин А. Г. Генетические корни трипольцев: что мы узнали после восьми лет исследований // Stratum plus. – № 2. – 2014.).
(Коментар редакції. Це найкумедніший абзац у цій статті, який свідчить про те, що пан Никитин не має ніякого уявлення про трипільців. Справа в тому, що захоронень трипільців НЕ ІСНУЄ ВЗАГАЛІ! Єдине пояснення цьому феномену є припущення, що в Трипільській цивілізації померлих не закопували в землю, а спалювали. Археолог Юрій Шилов розповідав, що знайдено лише кілька кістяків того часу, і, очевидно що тих людей спіткала несподівана смерть, яка не давала можливості похоронити по звичаю, наприклад когось завалило землею , під час якогось стихійного лиха. Де ті никитини брали матеріал для ДНК? Навіть гіпотетично, то таких досліджень мало б бути не одна тисяча, в порівнянні з різними регіонами України та інших держав. Це просто феєричний ляп психічно та інтелектуально неповносправного маразматика!)
“Українська мова та культура принципово різняться від культури та мови стародавніх народів Близького Сходу, а значить, і їхніх родичів трипільців. Очевидно, певні елементи культури трипільців стали складовою частиною традиційної української культури. Однак прямими пращурами українців трипільська людність ніяк не могла бути” (Наукова конференція “Україна: людина, суспільство, природа”/Л. Залізняк “Чи були трипільці українцями”).
“З одного боку, українці не можуть бути “зараховані” до нащадків трипільців антропологічно. Це помітно у зіставленні українського типажу з трипільськими статуетками – українцям не властиве ні спадисте чоло, ні великий ніс. Досить вагомий аргумент, що заперечує будь-яку причетність українців до Трипілля, зводиться до того, що протягом трьох з половиною тисячоліть – історичного проміжку між зникненням трипільської цивілізації й появою “перших легітимних” українців – на спільній території і тих й інших відбулося стільки всього, що від “трипільського духу” не залишилося нічого. Крім того трипільці не були індоєвропейцями і мали відмінний від сучасних українців антропологічний тип близький до суч. вірмен.
Н..Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”, 2007 р./”Хто такі трипільці”.
М.Ю. Відейко Енциклопедія Трипільської цивілізації, том 1, 2004/Н.Б. Бурдо “Походження Трипільської культури”.
A.G.Nikitin et al. (2010) Comprehensive site chronology and ancient Mitochondrial DNA analysis from Verteba cave – a trypillian culture site of eneolithic Ukraine.
Никитин А. Г. Генетические корни трипольцев: что мы узнали после восьми лет исследований // Stratum plus. – № 2. – 2014.
(Коментар редакції. Гей, проповіднику, стривай! Твої слова-старезна ряса! В середині 90 років, минулого століття, в Києві відбулась міжнародна конференція по Трипіллю. Приїхали представники приблизно з 40 країн світу. Десь у половини з них телефони дзеленькали відому мелодію”сім сорок”, іудеї представляли Швецію, Польшу, та деякі інші країни. Пейсаті поприїжджали, щоб довести семітське походження Трипілля, бо на фігурках трипільців носи дуже великі . Супер науковий аргумент! Олександр Поліщук показав на конференції малюнок нашої Баби Яги, з величезним носом, як її зображують у наших казках і запитав, чи не варто її перейменувати в тьотю Хаю? На цій конференції, Олександр Поліщук і Юрій Шилов врятували честь Української нації. Семіти , та їх прихильники з українських “наукових ” кіл міцно отримали по зубах. На основі історії, археології, символіки, побуту, основ землеробства, було неспростовно доведено, що трипільці нізвідки не прийшли, нікуди не розходились в екзотичні країни, а жили тут завжди, продовжуючи традиції, культуру, звичаї своїх попередників і започатковуючи нові етапи розвитку праукраїнців.
. Символіка і стиль їхніх виробів ідентичні Мізинським, які вироблялись на 5000 років раніше, а з трипільських часів ми маємо орнаменти, символи на сучасних вишивках і писанках. це і Сварги, і Алатирі, і Меандри, і багато інших, духовно споріднених зображень. Знайдені трипільські житла і храми свідчать, що в багатьох регіонах України стиль жител, їх розміщення, внутрішній дизайн, кофігурація дожили до наших часів, у вигляді хат під соломою і очеретом, які ще подекуди збереглися в наших селах. Мова Колядак і Щедрівок, Веснянок і Купальських пісень ні з яких мов не перекладалась і , не- зважаючи на церковнослов’янщину,та інші чужі впливи, збереглась у своїй чарівності і повнозвучності до нашого часу. Символи праукраїнських Богів виглядають так, на старовинних зображеннях, наче їх малювали, чи різьбили сучасні люди. Тому різні бридкі домисли, які намагаються нам довести, що праукраїнська культура є випадковою, чужою, не має тяглості поколінь, прийшла з Анатолії, з жидівського близького сходу, від вірмен, є черговою спробою дискредитації нашої нації, її приниженням. Всі, кому заважає Україна і її прадавня культура намагалися прищепити нам меншовартість .Німець каже, ви моголи, як писав Кобзар, але турок і далі намагається писати нам історію
Турок і в прямому, і в переносному значенні.)
Нова історична доктрина України. Дивитись можна тут.
Автор-Волхв Срібновіт.
Зі зразками пізнавальної літератури можна ознайомитись тут.