Сімейна обрядовість.

«Чоловік тричі дивним буває – коли народжується, одружується і помирає»

В обрядовості українців виокремлюють також сімейні свята. Українська сімейна обрядовість охоплює звичаї та обряди, в яких тісно сплелися дії, символи, атрибути, що виникли в різні епохи і мали забезпечити щастя, багатство та благополуччя сім’ї, захистити її членів від злих сил. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов’язані з біологічним циклом існування людини: народженням, одруженням, смертю. Відповідно, сімейна обрядовість – пологова, весільна, поховально-поминальна – освячувала перехідні чи етапні моменти в житті громади та окремої людини (вікові ініціації). Ритуали вікових ініціацій належать до великої групи обрядів переходу, метою яких було дати можливість людині перейти від однієї соціальної чи вікової групи до іншої. В ході ритуалів ініціації поетапно відбувалося відокремлення людини від старого оточення, розрив її з минулим, входження до суспільства й колективу заново, але вже в новому статусі. 

«Чиє весілля, того й музики!»

Весільна звичаєвість є розгалуженою системою обрядів, що супроводжує створення нової сім’ї. Об’єднує три цикли: передвесільний (сватання, заручини, оглядини, домовини, підготовка до святкування), власне весілля та після весілля. Обрядодії, які розтягувалися в часі від декількох місяців до півроку, мали на меті: познайомити між собою родини сватів, добре підготувати утворення нової господарської одиниці і ввести її в громаду, підготувати саму молоду подружню пару до нових суспільних і сімейних обов’язків.

Великою кількістю обрядів обставлена підготовка до весілля. Основними тут були дівич-вечір, випікання головного обрядового хліба – короваю та запросини гостей, які робили окремо в оселях молодої та молодого, оскільки рід ще не поєднався. Після цього розпочиналося власне весілля – драматичне дійство, що супроводжувалося музикою, співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята.

До архаїчних елементів весілля належить «комора» – цикл обрядів шлюбної ночі, який зустрічався навіть до середини ХХ століття. Він мав на меті демонстрацію цнотливості молодої (перезву). Важливими елементами весілля є покривання молодої, розподіл короваю та обдаруванням гостей («перепій»). Всі ці етапи весілля є обрядами переходу: приєднання молодої до громади жінок; приєднання невістки до родини чоловіка. Важливою складовою весільної обрядовості є також вінчання – освячення шлюбу, яке залишається актуальним досі. Весільні обряди були своєрідним «посвяченням» двох молодих людей у повноправні дорослі члени громади.

Джерело: https://authenticukraine.com.ua/manners-ordinances-celebrations

Дівич вечір.

Література, яка може Вас зацікавити:

ГЕНЕАЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВЕСІЛЛЯ. ЗОРЯНА МАРЧУК

Монографія присвячена одному з найскладніших питань у дослідженні української обрядовості – походженню та еволюції основних весільних ритуалів.                                                   

 На основі присутніх в усному фольклорі рис реліктових форм шлюбу авторка робить спробу реконструкції генеалогії українського весільного обряду.   

                 

ВЕЛЕСОВА КНИГА. ВОЛХОВНИК

ВОЛХОВНИК: ПРАВОСЛОВ РІДНОЇ ВІРИ.

ВЕЛЕСОВА КНИГА. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ.

ВЕЛИКИЙ КОД УКРАЇНИ – РУСІ. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ.

СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО     

   ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН – ТОМ II

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap