Як глупе те, що невідповідне блаженній природі!

“Краще бути натуральним котом, ніж з ослячою природою левом”.

Григорій Сковорода.

Останнім часом, найрізноманітнішими ЗМІ активно нагнітається істерія, щодо вакцинації, як панацеї від хвороб. Давайте розберемось, що таке насправді є вакцинацією і чи насправді те, що нам пропонують сьогодні можна так називати. Щоб не переплутати дійсно охорону здоров’я людей з нахабним бізнесом фармацевтичних корпорацій і їх покровителів , для яких життя народів далеко позаду по значимості, порівняно з власними прибутками.

Історія виникнення вакцинацій.

В давні часи люди не знали такого поняття-імунітет, але помітили, що коли хтось переніс в легкій формі інфекційне захворювання, то зазвичай повторно вже не хворіє. В давньому Китаї, Індії, більше 1000 років тому, народні лікарі вже робили перші щеплення. Наприклад, змочували нитку гноєм з пухирця віспи, проколювали голкою шкіру здоровій людині і пропускали під шкірою цю нитку, або втирали гній в ранку. В Україні також описаний метод, яким наші Предки намагалися запобігати інфекційним захворюванням. Коли дитина захворювала на краснуху, то народний лікар збирав у кімнаті хворого дітей приблизно такого ж віку і кілька хвилин вони мали подихати з хворим одним повітрям. Офіційно ж, перша вакцина була винайдена Едвардом Дженнером в 1796 році для захисту від віспи. Метод полягав в тому, щоб брати матеріал з пухирця людини, зараженого коров’ячою віспою, і вводити його в шкіру іншої людини з метою запобігання захворювання (щеплення від руки до руки).

З того часу і розпочинається великомасштабне, промислове виготовлення вакцин.

І з кожним роком, на відміну від започаткування щеплення, до складу вакцин потрапляє все більше додаткових компонентів, перетворюючи її на неприродну. Крім алюмінію та формальдегіду, вакцини можуть містити ртуть, антибіотики, білок курячого яйця і деякі інші інгредієнти.

У 1884 році німецький бактеріолог Фрідріх Леффлер відкрив збудник дифтерії та виснував, що головною причиною страждань та смерті хворих є не бактерія, а токсин.

Спроби розробити ефективну профілактичну вакцину впродовж наступних років провалювалися, аж поки у 1923 році ветеринар Гастон Рамон не зробив знакове відкриття.

Якщо обробити дифтерійний токсин формальдегідом, він втрачає більшу частину токсичних властивостей і стає безпечним.

Але ж, формальдегід – токсична речовина! Він може вражати нирки, викликає блювоту з кров’ю і є канцерогенним!

Формальдегід – це газ, без кольору, але з сильним запахом. Його часто використовують у виробництві будматеріалів, в косметичній індустрії, як консервант в продуктах.

Дослідження 1980 року виявили, що довготривале вдихання формальдегіду може спричинювати рак носової порожнини в щурів.

Тож наступні 10 років Національній інститут раку США та інші дослідницькі групи досліджували це питання з метою задокументувати канцерогенний вплив формальдегіду на людей.

Дослідження сфокусували на ризиках, які люди отримують під час роботи. Деякі вчені припустили, що формальдегід може бути пов’язаним з раком легень, але інші заперечили цей зв’язок і припустили: постійне вдихання фенолу, меламіну, сечовини та пилу від деревени може грати набагато більшу роль в розвитку онкології.

Дослідження Національного інституту раку виявили, що анатомісти та ті, хто займається бальзамуванням тіл, більше ризикують захворіти на лейкемію та рак мозку.

А Національний інститут професійної безпеки та здоров’я США провів дослідження працівників текстильної індустрії та винайшов зв’язок між довготривалим впливом формальдегіду та смертю від лейкемії.

За результатами цих досліджень Міжнародне агентство онкологічних досліджень в 2006 році, а потім і в 2012, визнало формальдегід канцерогенною речовиною. Описувати всі складові вакцин немає потреби, освічена людина розбереться, чи шкідлива в організмі дитини ртуть, чи солі алюмінію. Не дивно, що після таких “безпечних” процедур діти часто отримують діабет, сліпоту, порушення мови, аутизм. Кожний організм є індивідуальним, тому взагалі реклама якихось препаратів, які , як стверджують бізнесмени від медицини є панацеєю, є насправді злочином не лише щодо конкретної особистості, а й для здоров’я наступних поколінь, які вже від народження будуть мати ослаблений імунітет. Напрошується перший висновок:

Сучасні вакцини є сумішшю різних речовин, в тому числі й тих, які можуть бути надзвичайно шкідливими людському організму.

Щороку ми чуємо, що міністерство охорони здоров’я визнає медичні препарати, які роками вживали люди шкідливими і забороняє їх використання. Звісно, що ніхто з виробників за це не несе жодної юридичної, чи іншої відповідальності. А яка ж процедура передбачена з вакцинами? Ось що рекомендують британські спеціалісти:

Розробка нових вакцин вимагає значних витрат часу і коштів:

до 10 років досліджень і розробок для кожної успішної вакцини;
близько 12-18 місяців для першого нормативного затвердження препарату;
до 24 місяців на виготовлення вакцини;
374 млн-1,5 млрд, фунтів стерлінгів – вартість розробки нової вакцини;
близько 448 млн. фунтів стерлінгів – вартість будівництва біологічного виробництва.

Тобто, мінімум 10 років має йти процес дослідження і апробації. Питання, а що ж нам тоді пропонують із скоропостижно створеними вакцинами від коронавірусу? Ніхто з виробників та лікарів ніяких гарантій не дає, тому цей цирк має лише банальну бізнесову складову, яка на іншому полюсі від справжньої турботи про здоров’я людей. Роль піддослідних кроликів в обов’язковому порядку? Другий висновок звучить так:

Те, що нам пропонується під виглядом вакцин э фінансово- бізнесовою акцією, яка покалічить вироблення природного, повноцінного імунітету наших наступних поколінь.

У виникненні і поширенні інфекцій в середньовіччі не було чогось дивного, якщо поглянути на стандарти життя середньовічних міст і сіл.

Люди жили в перенаселених будинках, які не провітрювалися і в які майже не потрапляло світло.

У селах один дах ділили з худобою. Міста були засмічені нечистотами, стічні канави, в які потрапляла кров забитих тварин, були джерелом жахливого смороду. Час від часу королі та феодали змушували своїх підданих прибирати місто, але за кілька днів відновлювалася попередня ситуація.

Все це створювало середовище для поширення різних хвороб. Смерть від кору, віспи, грипу, дизентерії, пневмонії чи звичайного бронхіту не була чимось дивним. Лікарі давали рекомендації, але навіть не завжди оглядали людей. Як хірурги працювали цирульники, які пускали кров без дезінфекції, а для багатьох європейців доступними були лише послуги сільських знахарів.

Хвороба вразила Західну Європу після неврожаїв 1346-47 років, спричинених надмірно дощовим літом, тож в багатьох людей вже був слабкий імунітет через недоїдання.

“Не допомагали ані лікарі, ані ліки. Чи то сама хвороба невиліковна, чи то виною тому невігластво тих, хто лікував, але нікому не вдавалося осягнути причину захворювання”, – писав сучасник подій, італійський письменник Джованні Боккаччо у “Декамероні”. Так і сьогодні з COVID-19. Причини виникнення недостатньо вивчені, чим лікувати-невідомо, зате вакциноістерію розганяють по повній програмі. Починаючи з проплачених натяків у ЗМІ про високопоставлених “щасливчиків”, які таємно від народу вакцинуються і закінчуючи лякалками про строгі міри до тих, хто не має бажання довіряти профанам від медицини , яких нахраписто використовує фармацевтична мафія. Як і близько 700 років тому, сучасна пандемія почалася на території Китаю . В 1330-х роках а до Західної Європи хворобу привезли наприкінці 1347 року екіпажі генуезьких кораблів з Криму.

Взимку 1347/48 років епідемія почалася в італійських портових містах та на островах, у Марселі та Барселоні, а влітку 1348 року вже вирувала по всій Франції, Англії та на Піренейському півострові, діставшись 1349 року частини Німеччини та Скандинавії.

Хвороба завдавала більшого удару мешканцям міст через скупчення людей та антисанітарію на вулицях, а також щурів, чиї блохи і були переносниками чумної палички Yersinia pestis, яка викликала хворобу.

Селянам щастило, якщо до села не приїздили заражені люди. Деякі поселення намагалися не допускати чужинців.

Так само, якість питної води, через примітивну каналізацію, давала додатковий поштовх до поширення хвороб.

Висновок третій:

Дотримання елементарних норм гігієни, повноцінне харчування, здоровий образ життя, фізичні навантаження укріплюють імунітет і мінімізують ризик захворіти якимось новим вірусом.

Висновок четвертий:

Віруси здатні постійно мутувати, пристосовуючись до середовища і медпрепаратів. Тому сьогоднішнє щеплення може бути завтра абсолютно непотрібним.

Виникає закономірне питання, а що ж робити, щоб зберегти здоров’я, а не покалічити себе ще більше?

Має бути повноцінна , національна держава, яка на відміну від транснаціональних корпорацій на перше місце поставить питання не бізнесу та наживи від хабарів, а збереження життя і здоров’я нації. В першу чергу мають бути прийняті жорсткі екологічні закони, щодо відновлення і збереження якості води, землі, повітря, ліквідовані підприємства, які забруднюють навколишнє середовище, здійснено чіткий контроль за виробництвом продуктів харчування, без ГМО, гормонів, антибіотиків та шкідливих консервантів, політика повернення до природних форм життя людини має стати одним з головних напрямків ідеології держави. Наркомани та алкоголіки мають бути ізольовані від суспільства, всі новостворені підприємства мають пройти ретельний екологічний контроль, робота санепідемстанцій має бути негайно відновлена на новому, значно якіснішому рівні. Починаючи з дитячого садка, мають бути введені заняття з екологічних питань, фізична культура має стати одним з найголовніших шкільних дисциплін. Міністерство охорони здоров’я має приділити особливу увагу вивченню властивостей лікарських рослин, практики дослідження цілительських знань, які тисячами років передаються з покоління в покоління.

Висновок п’ятий:

Закони природного відбору ніхто не відміняв, люди і надалі будуть хворіти і помирати. Але потрібно зрозуміти, що не варто калічити повноцінних, здорових людей різними , найчастіше непотрібними і шкідливими медпрепаратами і прививками, під приводом начебто профілактики і лікування.

Повертаймось до Природи, в ній є все необхідне, для нормального і повноцінного життя.

Література, яка може Вас зацікавити:

НОВІТНЯ ФІТОТЕРАПІЯ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.