Волелюб Добжанский
Друзі! Дуже прошу – знайдіть час, ознайомтесь, будь ласка, з дописом, аби прийняти раз і назавжди обгрунтоване і відповідальне рішення та надалі не суміщати ці АБСОЛЮТНО НЕСУМІСНІ СВЯТА!
Ось і майже прийшов до нас у всій своїй величі та могутності ВЕЛИКДЕНЬ! До юдейсько-християнської Пасхи ще далеченько. В той же час зустрічаємось з явищем, коли чимало людей не бачать різниці між ВЕЛИКОДНЕМ, ПАСХОЮ і ВОСКРЕСІННЯМ ХРИСТОСОВИМ, вважаючи їх різними назвами одного і того ж свята, практично синонімами. Чи дійсно це так? Аби мати вичерпну відповідь на це питання, просто порівняймо сутність, час і місце виникнення цих свят, притаманні святам обряди тощо.
ВЕЛИКДЕНЬ – встановлене Творцем правічне свято Весняного Сонця і Природи, що відроджувалась після зимового сну, як свято Перемоги Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, Сонячного Світла Весни над Темрявою Зими, Тепла над Холодом. Безпосередньо початок Свята Великодня визначається астрономічним положенням Сонця весною, коли день стає довшим за ніч. На широті Києва це найчастіше 18 березня, але в 2024 році така урочиста подія станеться 17 березня. Період святкування охоплював цілий цикл свят, пов’язаних одне з одним за своєю суттю, але різних за обрядом та часом проведення, змістом, значенням тощо. Так окрім свята Вербиці, яке за тиждень передувало Великодню (а цей тиждень так і звався – Вербний тиждень), святкувались також окремо Навський Великдень, Рахманський Великдень, Русальний (Солов’їний) Великдень, Поминальний тиждень тощо. Кожне з цих свят є оригінальним і неповторним за обрядовістю.
Час виникнення свята ВЕЛИКОДНЯ, як і більшості наших Звичаєвих свят, дослідники визначають на наших землях не менше як у 7000 років. Наші Предки (за свідченням санскритолога В.Кобелюха – вічная йому Пам’ять і СЛАВА) ще 7528 років тому мали Сонячний календар (КОЛОДАР), який вже враховував ці Знання. Може тому і звалася на санскриті наша Земля як «МОГУТНЯ ДЕРЖАВА СОНЦЯ», а не якась «окраїна», як намагаються це трактувати окремі так звані «історики». Уже в цей час була відома космогонічна сутність свята, склалася його унікальна та багатюща обрядовість, включаючи святкування Вербиці, розписування писанок, випікання короваю (Великодної Бабки) тощо. Важливо наголосити, що свято ВЕЛИКОДНЯ притаманне саме Україні і повної аналогії йому в інших країнах немає.
Великодні урочистості охоплюють цілий місяць, що засвідчує непересічне значення Свята, величну роль весняних обрядів в житті народу. На жаль, на сьогодні втрачений цілісний урочистий обряд всього свята, розвиток його в часі протягом тисячоліть тощо. Маємо лише окремі уривки святкового циклу, причому суттєво спотворені в подальшому нашаруваннями вірувань і релігій інших народів. На черзі повна втрата назви свята, його сутності та часу святкування в разі ототожнення ВЕЛИКОДНЯ з Пасхою-Воскресінням. Від нас залежить подальша «еволюція» СВЯТА ВЕЛИКОДНЯ: чи повернеться його одвічна первинна могутність, чи, навпаки, щезне навіки в тіні міфічних ПАСХ-ВОСКРЕСІНЬ.
ПЕСАХ або ПАСХА: найдавніше з єврейських свят. В основу свята покладений біблійний міф про вихід юдеїв з 400 річного єгипетського рабства. Назву «пасха» святу дало гебрайське слово «pesach» (перескочення). При цій події, за Біблією, бог Яхве повбивав в «єгипетській землі кожного перворідного відлюдини аж до скотини». Щоб не зачепити своїх бого(яхво)обраних і не понищити юдейські сім’ї, він наказав їм помазати свої двері кров’ю жертовного ягняти. Ці будинки він обминув (перескочив) і на відзнаку цього наказав юдеям в усі часи святкувати святу Пасху-перескочення (Книга Виід,12. 1-14)
Датування Виходу юдеїв з Єгипту значно різняться, тому висувалися різні припущення про те, під час правління якого фараона стався Вихід. Коливання суттєві: від фараона Яхмоса I (1550-1525 до н.д.) до Сетнахта (1189 – 1186 до н.д.) – тобто 300-350 років! Але, завважмо, ця подія відбулася мінімум через 4000 років після того, як наші Предки почали святкувати Великдень. Вдумайтеся в ці цифри!!!
Песах починають святкувати на 14 день весняного місяця нісан. Це перший місяць біблійського року в іудейському календарі, що відповідає приблизно березню-квітню григоріанського літочислення. Святкування на території Ізраїлю продовжується 7 днів (перший і останній дні – офіційні вихідні). В інших країнах святкування продовжується ще на добу. У 2024 році іудеї зустрінуть Песах ввечері на заході Сонця в неділю, 23 квітня.
Величезне значення має і святкова вечеря, називається вона седер. Перед трапезою обов’язково читають пагоду (єврейське письмо про те, як народ залишав Єгипет). Під час цього, кожен, хто сидить за столом, повинен випити чотири чаші найкращого вина, діти в цей час п’ють виноградний сік. На столі обов’язково має бути спеціальна страва під назвою кеар, на яку господиня дому розкладає символічні продукти: варене яйце; баранину на кісточці; будь-який весняний овоч, найчастіше використовують картоплю. Так само на столі, обов’язково повинен бути присутнім пісний хліб з пшеничної муки – маца. За легендами, саме його євреї їли в часи рабства та під час виходу з Єгипта. На столі також повинна бути гірка зелень (базилік, перець, салат) яка символізується з важкістю праці єврейського народу. А під час їжі зелень вмочують у солону воду, яка є символом сліз і моря, яке євреї перетнули, коли пішли з Єгипту під проводом Мойсея.
Як бачимо, Песах-Пасха за своєю суттю, часом і місцем виникнення, часом святкування, обрядовістю не є і не може бути українським святом. І ще! Пасха, на відміну від ВЕЛИКОДНЯ, розділила людей: це свято вже ніколи не відзначатимуть єгиптяни! Хіба що як чорний день своєї історії.
ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОСОВЕ: Це святозародилося більш ніж через тисячу років після іудейської Пасхи. Хай не шокує цей факт сучасних християн, але апостоли й перші християни святкували свою християнську Пасху в один день з євреями (корні ж релігій одні). Але день не був радісним, а днем смутку і посту, оскільки цей день був для перших християн лише річницею Христових мук і смерті. Лише згодом Пасха стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий — для воскресної і радісної Пасхи. Тому у II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресіння, яку святкували вже наступної неділі після єврейської Пасхи. У зв’язку з подвійним святкуванням хресної і воскресної Пасхи між християнами почалася тривала і завзята суперечка про сам день святкування Пасхи, почав змінюватися погляд на саме свято.
Собор у Нікеї (325 р.), який проголосив Ісуса Христоса богом, припинив також ці суперечки. Відповідно до постанови Собору, усі християни мають святкувати Пасху в неділю після першої повні місяця, після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде й єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю.
Від 1582 року, як відомо, Церкви Західної та Східної традиції святкують Воскресіння за різними календарями. Православна та Греко-Католицька Церкви дотримуються юліанського календаря. Римо-Католицька Церква 1582 року перейшла на новий календар, відомий під назвою «григоріанського» або «нового стилю». За григоріанським календарем весна починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Воскресіння. Також трапляється, що в Католицькій Церкві Великдень припадає разом із єврейською Пасхою, а іноді — навіть і скорше від неї. Трапляються роки, коли усі християни святкують Великдень разом. У 2024 році католицька Пасха (Воскресіння) буде відзначатися 31 березня, а православна Пасха (Воскресіння) – 5 травня. Різниця – більше місяця!!! І це ж ВОСКРЕСІННЯ однієї тієї ж людини – ІСУСА ХРИСТОСА. Чи є більше безглуздя? Чи не яскраве це свідчення штучності події? От що робить ВІРА, коли нехтують ЗНАННЯМИ!
В Україні це свято почало впроваджуватися лише після насильницького хрещення Русі. Оскільки найбільш шанованим і визначним весняним святом на землях України був Великдень, то була запущена «легенда», що “Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило Сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде Сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп’яли Христа – дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…» І ось така неоковирна легенда за підтримки влади і церкви за століття дала свої результати – багато людей сьогодні не бачать різниці між Воскресінням і Великоднем.
В той же час бачимо, що ні місце виникнення цього християнського свята, ні суть його, ні час святкування, ні церковна обрядовість не мали при своєму виникненні ніякого відношення до України.
Підсумовуючи слід зазначити наступне: якщо Пасха і Воскресіння мають між собою деякі спільні моменти (мають змінну дату святкування, яка визначається положенням Місяця, а не Сонця; сутність цих свят стосується окремих історичних подій, що розділяє людей; мають спільні іудейські корні; більш-менш близькі за часом виникнення), то з Великоднем вони не мають нічого спільного.
Сутність, час святкування Великодня визначені Богом-Творцем, його Законами (для тих, хто не вірить в Бога – законами Природи), вони незмінні в часі і житимуть поки існуватиме Світ. Вони не ділять людей на якісь групи, оскільки стосуються всього Людства без винятку. Можна тільки дивуватися та захоплюватися мудрістю Наших Предків, які знали космогонічну сутність свята ВЕЛИКОДНЯ на весь період існування Сонячної системи, незалежно від чиєїсь волі, змін у політичній чи релігійній орієнтації.
Натомість в основу свята Пасхи покладені події з історії певного народу, доповнені відповідними міфами, а основу свята Воскресіння становить вже історія лише однієї людини (може й видатної) того ж таки народу і знову ж, приправлена різноманітними міфами. Ці свята навіть не мають постійної дати відзначення – вони змінні в часі, що для історичних фактів виглядає нелогічним. Ці свята штучно ділять людей, протиставляючи один народ (одну релігію) проти другого (другої).
Наведені дані свідчать про повну світоглядну, часову, територіальну та обрядову несумісність свята ВЕЛИКОДНЯ з ПАСХОЮ та ВОСКРЕСІННЯМ. Українці, у кожного, безумовно, є вибір,що святкувати. Святкуйте ПАСХУ, але тоді вживайте пісну мацу, а не Великодню Бабку, яку чомусь назвали Паскою. Ще років 200 тому за таку образу було б непереливки тому, хто на це насмілився. Здавна посуд, в якому випікалася Великодня Бабка звався «бабник», а не пасківник. Хочете святкувати Воскреіння – Ваше право. Але тоді про писанки і крашанки забудьте – вони ще нещодавно були заборонені церквою. І про пісні-веснянки забудьте, і про ігри, хороводи – усе це перекриває перед пасхальний піст. Українці часом обурюються, що Росія привласнила собі прадавню назву України та її історію… Справедливо обурюються! І тут же вперто не помічають, що християнство привласнило собі не тільки Великдень, але й усі без винятку наші правічні Звичаєві свята, спотворивши їх при цьому до невпізнання. Держава, натомість, зберігає ще імперські російсько-радянські свята, дуже повільно з ними розлучаючись. Зміни, безумовно відбуваються: пішло, слава Богу, у забуття так зване «свято жовтневої революції» 7 жовтня (хто про нього зараз згадує – навіть колишні комуністи мовчать); йде у забуття так званий «чоловічий день» 23 лютого; більшість суспільства розуміє усю надуманість і ницість «жіночого свята» 8 березня, яке вже не спасе штучно поєднане «день матері» та «день весни»; свідомі люди розуміють, що доречніше відзначати «День пам’яті» по загиблих у 2-й світовій віні, аніж «День Перемоги», який навіть Сталін відмінив як недоречний (а що вже казати про Україну, кращі діти якої майже 20 років після отої «Перемоги» відстоювали незалежність своєї країни у нерівній, завідомо програшній, але необхідній боротьбі)… На скільки затягнеться цей процес прозріння?
В кого ми перетворилися??? Мій добрий знайомий Іван Гаврилович Братченко (Вічна йому Слава і Пам’ять) так визначив духовний стан більшості нашого сьогоднішнього суспільства:
Прийняли рабство як прогрес
Юдейського ґатунку:
Раби Христа, КПРС.
Грошей, Речей і Шлунку!!!
Чи не настав час переоцінки духовних цінностей? Повернімо на почесне місце свій одвічний, дарований Богом Звичай, станьмо українцями – дітьми Божими, а не рабами чийогось господа, ворожої ідеології, або ж грошей, речей і шлунку! Зробімо крок від віри до ЗНАНЬ. Святкуймо ВЕЛИКДЕНЬ