ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ГАДЮКИ
Ой чи не в того лукомор’я зелена лоза —
Зелену лозу вітер сушить,
Вітер сушить — листи розносить:
Оден листочок у море впав,
Другий листочок до сердечка припав,
Третьому листочку рани лічити,
Рани лічити — рани курувати —
опубліковане ще Срезневським — може, підправлене; для порівняння друге:
На морі на лукомор’ї стоїть купа,
А на тій купі лежить гадюка,
Я тую гадюку посічу, порубаю
І щиреє серце (ім’я) замовляю .
Царице Лага, царице Лагице,
Збирай своє військо гадюцькеє й гадежське,
Збирай і спинай зуби, губи і уста
Од звіриного лиця,
На синім морі озираємна,
На озираємні грушевина,
На грушевині гніздище,
На гніздищі цариця Лага.
Од білої кості,
Од червоної крові
Сина божого (ім’я) .
ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ТУГИ (РІДНОЇ МАТІНКИ В РОЗЛУЦІ З МИЛИМ ДИТЯТКОМ)
Розридалася я рідна, онука Даждбожа, у високому теремі батьківському, з червоною ранкової зорі, під чисто поле глядючи, на захід ненаглядного Дитятки свого ясного сонечка – такого-то. Досиділа я до пізньої вечірньої зорі, до сирої роси, в тузі, в біді. Чи не взмилилось мені трощити себе, а придумалося заговорити тугу люту, гробову. Пішла я в чисте поле, взяла чашу шлюбну, вийняла свічку заручну, дістала плат вінчальний, почерпнула води з загірної Студенця. Стала я серед лісу дрімучого, окреслилась чертою призорочною і возговорила гучним голосом:
Заговорюю я своє ненаглядне дитятко, такого-то, над чашею шлюбною, над свіжою водою, над платом вінчальним, над свічкою обручкою. Умиваю я своє дитятко під чисте личко, втираю платом вінчальним його уста цукрові, очі ясні, чоло думне, скроні червоні, висвітлюю свічкою його каптан, його шапку соболину, його підпояс візерунковий, його коти шиті, його кучері русяві, його обличчя молоденьке , його ходу хорта.
Будь ти, моя дитино ненаглядна, світліше сонечка ясного, миліше весняного дня, світлішим джерельної води, біліше ярого воску, міцніше каменю Алатиря. Відводжу я від тебе: риси страшні, відганяю вихор бурхливого, віддаляю від лісовика одноокого, від чужого домовика, від злого водяного, від відьми київської, від злої сестри її Муромської, від Моргун-русалки, від треклятої баби яги-, від летючого змія вогняного , відмахую від ворона віщого, від ворони-каркуні, затуляю від Кощія-Ядуна, від хитрого чорнокнижника, від замовного чарівника, від ярого волхва, від сліпого знахаря, від баби-відуньї.
А будь ти, моя дитино, моїм словом міцним – в нощи і опівночі, в годині та в півгодини, в дорозі і доріженька, уві сні та на яву – укритий від сили вражия, від нечистих духів, схований від смерті нанрасния, від горя , від біди, збережений на воді від затоплення, укритий у вогні від сгоренія. А прийде час твій смертний, і ти вспомяні, моє дитятко, про нашу любов ласкаву, пра наш хліб-сіль розкішний, обернися на батьківщину славну, удар їй чолом седмеріжди сім, розпрощався з рідними та кревними, припади до сирої землі і засни сном солодким , непробудним.
А будь моє слово: сильніше води, вище гори, важче золота, міцніше пального каменю Алатир, могутнє богатиря. А хто надумає мого дитятко обморочило і обрисів, і тому втекти за гори Араратські, в безодні найнижчих, в смолу кипучу, в жар палючій. А будуть його чари – йому не в чари, морочанье його не в морочанье, узорчанье його не в узорчанье.
ЗАМОВЛЯННЯ НА ПРИБОРКАННЯ ГНІВУ (РІДНОЇ МАТІНКИ)
На великий день я народився, тином залізним відгородився і пішов я до своєї рідної матінки. Загнівалась мати моя рідна, ламала мої кістки, щипала моє тіло, топтала мене в ногах, пила мою кров. Сонце ясне, зірки світлі, небо чисте, море тихе, поля жовті – всі ви стоїте тихо й сумирно, так була б тиха і смирна моя рідна матінка по вся дні, по вся годинники, в ночі і полуночі.
Як бджола поноску носить, так би рідна матінка плодила добрі словеса за мене, свого рідного сина.
Як віск тане і палає від імені вогню, так би горіло і тануло серце моєї рідної неньки.
Як лебідь по лебідці тужить, так би моя рідна матінка сумувала за мною, свого рідного сина.
Як Студенець ллє по вся дні воду, так би текло серце рідної матінки до мене, свого рідного сина.
ПРИМІВКА НА ПРИБОРКАННЯ ЗЛИХ СЕРДЕЦЬ
Сідаю в сани я, криті бобрами, і соболями, і куницями. Як лисиці та куниці, бобри і соболі чесні і величаві між панами і відунами, між світом і селом, так мій нарождений син був би чесний і величний між панами і відунами, між світом і селом. Їду на гадині я, вже поганяю, а сам дуж, у панів і суддів повен двір свиней, і я тих свиней з’їм. Суд судом, століття століттям! Сію мак. Розійдуться всі судді, а тія сидять, що мене їдять. Мене не з’їдять, у мене ведмежий рот, вовчі губи, свинячі зуби. Суд судом, століття століттям! Хто мій мак буде підбирати, той на мене буде суд давати. Сховаю я свій мак в залізну кладь, а кину кладь у океан-море. Океан-море не висихає, кладі моєї ніхто не виймає, і маку мого ніхто не підбирає. Суд судом, століття століттям! Замикаю зуби і губи злим сердцям, а ключі кидаю в океан-море, в свою залізну кладь. Коли море висохне, коли мак з кладі поїдять, тоді мені не бувати. Суд судом, століття століттям!
ЗАГОВОРИ ВІД СКОРБОТИ
Місяць, ти місяць, срібні ріжки, золоті твої ніжки. Зійди ти, місяць, зніми мою зубну скорботу, забери біль під хмари. Моя скорбота ні мала, ні тяжка, а твоя сила могутня. Мені скорботи не перенести, а твоїй силі перенести. Перерахувати скорботи. Місяць, ти місяць, заховай від мене ці скорботи!
ЗАГОВОР НА ЗЛОДІЯ.
На морі на океані, на острові тому на Буяні, стоїть скриня залізна, а в тій скрині лежать ножі булатні. Підіть ви, ножі булатні, до такого і сякого злодія, і рубайте його тіло, коліть його серце, – щоб він, злодій, повернув крадіжку такого-то, щоб він не приховав ні синя пороху, а видав би все сповна. Будь ти, злодій, проклятий моїм сильним змовою в землю пекло, за гори Араратські, в смолу кипучу, в золу горючу, у тварь болотну, в греблю млинову, в будинок бездонний, в глечик банний; будь прибитий до притолку осиковим кілком, висушений трави сухими, заморожений у пущі льоду, окривавлений, хромий, очманілий, одурений, обезручений, оголодавший, охлявший, валяйся у багнюці, з людьми не знайся і не своєю смертю помри! Хай буде так!
ОД ПЕРЕЛОГІВ:
За лісом-перелісом там хатка стоїть,
А в хатці престол стоїть,
На престолі рукавиці гаманиці мені,
А перелоги — дідькови в роги:
Iдіть собі на мха, на болота,
На cухиї очерета,
На нициї лози.
Де півні не співають,
І півнячий голос не заходить —
Там вам питіння і їдіння,
І розкоші ваші.
КОЛИ ЩОСЬ ЗАГУБИШ
(прив’язати мотузку до ніжки столу і тричі промовити)
Чорт, Чорток! На тобі твоє, віддай моє!
або:
Чорте, Чорте! Погрався — віддай!
ХОВАЮЧИ ГРОШІ (СКАРБ)
Чорте, Чорте! На тобі гроші.
Щоб ці гроші такі руки відкопали,
які й закопали!
ЗАМОВЛЯННЯ НА ГРОШІ
Відкритий світ широкий,
Відкриті землі близькі і далекі,
Світить на них Сонце
І дощ поливає,
А гроші звідусюди йдуть до мене,
На справі чесні,
На життя заможне,
Як сонце йде до віконця,
Як хмара йде до неба,
Як дощ іде до землі.
Упорядкував Віталій Креслав
Книга “Старовинна Магія Українців” може бути замовлена тут.