ПОВЧАННЯ ВОЛХВІВ

Допоки зорі сяють, співами воздаємо хвалу Богам нашим і вогнищу Перуна, який вирушає на ворогів і, тричі велично восславивши батьків та дідів наших, що вже на небесах, отари наші ведемо на трави. Коли ж в інші поля переганяємо їх, знову Богам хвалу воздаємо та «во славу» співаємо і так ведеться нам до самого полудня.

А далі, до вечора, велично славимо Бога Хорса, що золоторунне колесо днів наших крутить. І суринію, напій із молока і трав, прямо на сонці настоянний та крізь вовну проціджений, до самого вечора п’ємо. А як надійде вечір, вогнище вже розкладено, тож, запалюючи їх, співаємо славу вечірню Даждьбогові, який був для наших дідів тим, чим мають бути вуха і очі.

І сотворивши молитву, відходимо до сну, разом з яким відходимо у велику таємницю.

…Це ж бо ніч розумних людей проявить і хоробрих на дусі зміцнить. І вони йдуть до вранішнього сонця, вдивляючись у береги ріки, на яких мають оселитися, – де наша Мати-Слава визначить та обома крильми освятить.

Тож, коли вже здобули ту землю, то бороніть її від язигів та гунів, а, водночас, і супроти готів повертайте стріли свої та мечі відточені.

Молячись, передусім, маємо поклонятися Триглаву й співами молитовними хвалу велику роздавати йому. Та не забудьмо у хвалі своїй Бога Сварога, старійшого серед Богів наших, який був засновником усього роду Божеського. А ще для всього роду людського був віщою криницею, з якої вода життєдайна і влітку витікає з джерела свого, і взимку теж не замерзає. А всі ми, на землі сутні, живемо, воду ту живущу, п’ючи, і питимемо аж поки до лук райських не прибудемо.

Тим часом Перуна, Громовержця та Бога війни і боріння, всіляко у молитвах своїх попросімо, аби не переставав крутити колесо живого явлення. Це він, коли виникає така потреба, веде нас стезею праведною на битву. І він же править разом із нами тризну велику по всіх полеглих, які здобувають собі вічне життя у небеснім Воїнстві Перуновім.

Відтак проголосимо славу Богові Світовидові – що є Богом Прави, тобто законів земного буття і потойбіччя, та Яви – сутності усього реального буття нашого, тому й оспівуємо святість його. Це ж бо йому завдячуючи, вміємо сприймати світ, і в самій Яві, реальному світі буття нашого перебуваємо.

І це Світовид оберігає нас від Нави – Світу Померлих, тому й восхваляємо його у піснях своїх і танцях, тому й звертаємося до нього, як до Бога нашого, який і землю, і сонце наше, і зірки втримує, сотворяючи міцний надійний світ, що постає у славі Світовидовій. Слава ж Богові нашому! У скорботі серця свого відречемося від злих діянь наших аби прилучитися до великого добра. Тож відпустімо рабів своїх та обнімімося поміж собою. А, зробивши це, скажемо: «Тепер бо вже знаєте нас. Як розумом усвідомили, так і вчинили, як уміємо». Це ж бо велика таємниця є, така, як сам Сварог.

Перун і Світовид – ті обоє панують у небі. Й обіч них Білобог із Чорнобогом змагаються. Тримаючи водночас небо, аби світові перевернутому не бути. А за ними обома стоять на сторожі неба Хорс, Велес і Стрибог. Далі за ними – Вишень, Лельо та Літич.

За матеріалами Богдана Сушинського, “Велесова книга предків”