"Та не Україну ти нині любиш — себе в Україні… А ти полюби її за голодні сироти, за заплакані вдови. За вічне її страждання. За страждання полюби! За всю оту кров, що пролили Павлюк, Кривоніс, Богун… і всі інші, безіменні. Надто отих, чиї й хрести погнили, і могили позападали. Вже...
Зрада оплачується тільки кров’ю.
Слова які боїться вимовити більшість, дія яку боїться кожен зрадник. Особливо вовки у овечій шкурі, ті що, вдягли вишиванки та розмовляють Українською, але не перестають грабувати Україну. Рубати ліси, нищити природу, красти під час війни на якій гинуть кращі сини та доньки України. Література, яка може Вас зацікавити: МЕЧ АРЕЯ....