***Одлітають знову журавлі у вирійПід осінню пісню вітра уночі,І з плачем одчайним в каламутті сірімНа добраніч дзвонять золоті ключі. Там на перехресті чорної дорогиНа хресті розп’ято малинові дні:Догоріло літо свічкою убогоНа вітрами збитій і рудій стерні. І ніхто не плаче … І ніхто не тужить…І ніхто не скаже: – О,...
Чарівне кохання.
Палиш, палиш мене дотла, Мій милий чародію. Щоб я ніколи не змогла, Те що з тобою смію… О, Боже, як же ж ти кохав, Мій ясеню високий! З якою ніжністю вливав Мені цілющі соки! Журбу мою міцно в’язав Ти дужими руками. Ніхто мене так не кохав Ні днями , ні...
Осінній сум.
Заплутався сум осіннійу вербових косах:це вже осіньвже осінь… Тіло арфою вигнулося в дощі струменіло:о, холодно тілу,холодно тілу… Під пальцями вітру скрапували сумні звуки:де твої руки…де твої руки… Я стояла мовчуща і сива,в вербу вростала:літа не стало,літа не стало… Верба заколисалау сни вербові:прощай, любове,прощай, любове… Над головою в небо вглибалижуравлині печалі:куди ми причалим…куди...