Колись, кажуть, чи може воно й справді так було, жила дівчинка-сирітка. І роботяща й метка, тільки що ані тата, ані нені. Підмітив якось бровар, вона роботи не цурається, та й каже: «А ходи-но, горличко, до мене на услуженіє! Не зобижу!» Пішло дівча. Десь там в шинку, чи що, пиво розливає, людей частує. Та підмітило воно, що бровар в пиво й воду доливає. Не витерпіло – сказало про це на людях. А бровар в крик, а бровар в зик:
– Чи ж п’яному правду знати? Іди собі, дівчино, геть! Я тебе за дочку мав, одягав, годував, а ти он якої! Не треба мені такої!
Десь вона там ходила, бродила, аж купець її взяв. Старається вона і в хаті, і в прихаті лад дає. Він її біля краму й поставив. А вона й підмітила, що в купця аж на два пальці аршин менший княжого. Та людям про це й сказала. Розгнівався купець.
– У купецтві правда ні до чого. Я тебе за дочку мав, одягав, годував, а ти он якої! Не треба мені такої!
Побивалася вона, бідна, по людях, аж поки до пекаря не дістала. Та так уже йому годить. Не навтішається той сиріткою. Але вона підмітила раз, що він в чистеньке борошно й з черв’яками підмішує, та й винесла правду на люд. Як упаде пекар в гнів:
– Це для волхвів одур гріх, а для дурнів чи не все одно з чого пиріг! Іди! Не треба мені такої.
До кого вона не попроситься – всі в один голос: «Не треба!» Кравцю – бо гнилими нитками свити шиє. Шевцю – прілою шкірою підошви підбиває. А молочнику – й подавно.
Йде вона, за слізьми світу білого не бачачи. Коли це – глип – перед нею Бабуся.
– А чого ж ти, серденько, плачеш? – запитує.
Дівча й розповіло, що всюди воно не треба, бо правдоньку над усе любить.
– Так правдонька ж твоя святая! – осміхнулася Бабуся, – ось і будеш ти в мене донечкою зватися, Правдонькою величатись. А щоб люди про тебе не забували, на ось зернину колючую, ходи та сій. Всюди, де виросте – Нетребою її наречуть. Але дуже треба вона людям буде, бо помічна страх.
Нетреба звичайна (народні назви – туриця, волове дерево, зобник, родина айстрові)
Ця рослина дуже популярна в хутірськім лікарстві від грибків, екзем, висипів. Тато брали 1 частину подрібненої рослини, зеленої, але вже з плодами, що сформувалися, 0,5 частини прополісу, 3 частини несолоного свинячого нутряного смальцю. Кип’ятили на окріпнім ключі півгодини, постійно помішуючи. Гарячим цідили через капронову дрібну цідилку. Зберігали в погребі. Мастили на ніч вражені місця. Але можна подрібнену, перемелену через м’ясорубку рослину прикладати на ніч, прибинтовуючи полотнинкою до парші. Водночас вживаючи неміцний навар рослини всередину. 1 ст.л. на 300 мл. окропу. Кип’ятять на слабкім вогні 10 хвилин. Настояти вкутаним до охолодження. Випити за день.
Проте рослина має і надзвичайно потужні протимікробні, потогінні, жарознижувальні, заспокійливі властивості. Тому тато неспроста додавали її під час простуд до алтеї, дягелю, оману порівну. 2 ст.л. на 1 л. молока. Напарити в духовці 5-6 годин. Вимліле молоко додати. Пити гаряче з медом, ковтками. Міцним наваром нетреби полощуть горло при обкладанні. В нім же парять ноги при шпорах.
Проте найцінніша золотинка рослини – йод, зробила її неоціненною по Чорнобильській диверсії. Адже виявилось – нетреба лікує воло. То ж далі мова піде саме про народні способи зцілення від цієї недужі.
Дифузно – вузлове воло
Взяти два листочки нетреби й дві шишечки-колючки посередині стебла. Залити 300 мл. окропу. Настояти годину вкутаним. Вживати через 15 хв. по їжі, двічі на день, 150 мл. протягом трьох місяців. Зробити на два тижні перерву й повторити. Загалом 10 місяців. Щодень нову настоянку. Для запобігання недузі щовесни й щоосені п’ють нетребу по два тижні. У перерві між курсами обов’язково вживати йодомісткі сполуки та споживати морську капусту.
Дифузне воло
По 5 частин нетреби, ламінарії, 3 частини сухоцвіту болотяного, по 2 частини трави розхідника, конвалії, полину, плодів горобини чорної, ягід шипшини, чебрецю, по 1 частині м’яти перцевої, деревію. 3 ст.л. в горщик на 0,5 л. окропу на ніч у духовку. Випити за день. За 30 хв. до їжі. Теплим.
Дуже важливо врівноважити рівень гормонів щитової залози, адже немає жодної функції в тілі, за якою б вона не слідкувала. Негаразди з щитовидною – скаче тиск, збивається ритм серця, напружені нерви. Ось тому в прогалинах між вживанням основних ліків бажано пити валер’янку, глуху кропиву, глід, ягоди шипшини.
Нетреба, або ж волова трава, належить до рослин Бога Волоса, про це й промовисто говорить й давньоруська назва зела – туровиця. Та, на мою думку, те, що дійшло до нас з могутньої проукраїнської волховської академії, – то лише 10 частина багатющого надбання, винищеного абрамістичною церквою разом з Волхвами-зелейниками. Збирають рослину в час зеленого плоду. Лише середню частину. Сушать, уже подрібнивши, на добре провітрюванім горищі.
Підготовлено за матеріалами Івана Просяника, сина Гарасима Просяника.
Схоже за темою:
ПРОСТІ ЛІКИ ВІД ПОШИРЕНИХ ХВОРОБ
Книгу “НОВІТНЯ ФІТОТЕРАПІЯ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.” можна замовити тут.