Ожина й малина часто ростуть разом, обіймаються, що брати. Вони разюче схожі стеблом, листом, колючками, плодами смачними. Навіть за своїм складом дуже подібні. Тільки перша – солодка й червона, а друга – кислувата й криваво-чорна. Греки вважали – то кров підземних Титанів, що повстали проти Богів. Тато кажуть: «То кров братів рідних».
Народила раз матінка двох малят-соколят. Один, що ясна днина, другий, що – нічка місячная. Ось і вирішили вони їх дідусеві, Волхву сивому показати, доленьки їхньої поспитати.
Старий Сивовус їх вітає, на коліна хлоп’яток саджає, по сонечку золотому на ретязях срібних надягає. Про долю мовчить, витирає сльозу старечу рукою тремтячою.
Йде молодиця та й дивується з тих Сововусових подарунків. А більше з його сліз нерозрадних. Коли це по шляху битім кіннота як затупотить, чужинота як засвистить. Вона, бідна, тільки й встигла одного синочка на руки вхопити. Кричала, благала, на коліна падала, слід холодний цілувала.
Ось й виросло те соколя та в шуліки хижого під крилом. На коня злету сідає, аж до хмар аркана закидає, у пса дикого кість вирве. Усе по-степовому, усе так… тільки очі кажуть – чужак, мов небо бризнуло веснянеє. Доручив йому хан Утрухан відчайдухів зграю. Як вовки люті рискали-літали, здобич шукали – поки на жменьку русичів біля порогів Дніпрових напали.
А русичі не втікають… сміливо на прю повертають. Попереду витязь, що ясна днина – білим чубом косато має, гартованим мечем сяє.
Січа зав’язалась, січа жорстокая. Та звалив того витязя степовик синьоокий. Зіскочив з коня… борню кованую, броню руськую зірвав, щоб себе обрядити… й застиг, мов Перуновою стрілою гримнутий – сонечко золотеє на ланцюжку срібному кров’ю ярою на грудях підпливає. І зблиснула степовику перед очима давно забута діброва. І засміялась матінка чорноброва – на руцях їх з братом малим підкидаючи, чукикаючи, дідусеві сивому показуючи.
– Чом, ватагу, перемогою не соколишся? Чом, ватагу, над русичем цим молишся? – зреготались довкруг обічники-поплічники.
Метнув він мертво очима, повів морозко плечима, та як рине люто настріч, шаблею смерть сіючи.
Забили його тим, зарубали. Поруч брата поклали. Ой, не матінка голосила – вовки- сіроманці, ой не рідная сльози лила – дрібен дощик уранці!
Ось і стала кров русичів малиновим та ожиновим плодом. Ягоди схожі за складом. Проте, оті незначні відмінності й визначають різні лікувальні ефекти цих дорогоцінних рослин.
Фіолетово-сизий колір ожини, зумовлює наявність в плоді великої кількості марганцю та міді, що вкрай необхідні організмові для повноцінної діяльності. Ягода багата на глюкозу, цукрозу, фруктозу, вітаміни. Вона чудово оздоровлює кров, поліпшує обмін речовин, роботу шлунку й нирок. Ягода її загальнозміцнююча та заспокійлива.
Вона добре укріплює волосся. Виводять лускатий лишай, лупу. А бабусі можуть підфарбовувати ягодами свої посивілі коси. З користю й для око, й для здоров’я. голова перестане боліти.
Недозрілі плоди мають в’яжучу дію. А стиглі – легкопослаблюючу. Особливо бажані вони при ангіні, стоматиті, як сильний бактероцидний засіб.
Але чи не найціннішим є листя ожини. Воно має сильний знезаражуючий ефект. Міцним відваром мені завжди полоскали обкладене горло, рота. Крім того, напареним листом (свіжим) можна звести лишаї, грибки, екземи. Для цього беруть.
Листя ожини, квіти нагідок, траву хвоща польового, суцвіття шипшини, траву вербени та дубової кори. В рівних частинах. Чотири ложки збору заливають двома склянками води, настоюють годину, варять 10 хв. накрито. Прикладають примочки.
Дуже поширена зараз хвороба – недокрів’я. Особливо в дітей. Тут теж в помочі стане ожина. Для цього лист збирають під час цвітіння.
Дві ложки листу ожини, дві ложки квіток глухої білої кропиви, три ложки суцвіття звіробою. Три столові ложки цього збору заливаються 3 скл. окропу. Настоюють в духовці до трьох годин. П’ють гарячим по 3 скл. на день, підсолоджуючи медом.
Ожина чудово вгамовує нерви. Гасить надмірну збудлитвість. Беруть порівну:
Листя ожини, листя меліси, траву сухоцвіту болотяного, чебрецю та глухої кропиви 1 ст.л. збору на 1 скл. води, варять 5 хв. на слабкім вогні. Приймають по 0,5 скл. при потребі.
З додаванням квітів глоду (але без чебрецю) цей навар можна застосовувати й при підвищеному тиску крові, атеросклерозі. Такий чай чудово чистить судини. Настій знімає головні болі, дарує здоровий сон, апетит.
В малині теж є глюкоза й фруктоза – каротин, солі міді, лимонна, яблучна кислоти, вітаміни В1, В2, РР. Малина чудовий вітамінний засіб. Вона значно прискорює лікування різних шлунково-кишкових хвороб. Добрий протизапальний засіб, знеболюючий. Сухі плоди та коріння мають значні жарознижуючі та сечогінні властивості. Тому вона дуже бажана при всіх легеневих захворюваннях. Застосовують її широко як протисклеротичне, й не лише люди похилого віку.
Автор Іван Просяник.
Література, яку можна замовити тут.
СЕКРЕТИ КАРПАТСЬКОГО ТРАВНИКА. МИКОЛА СЕРЕДА