Смачний і цілющий! Час запастися горохом!

Задумав раз князь  спорядити послів у далекий Царград… та на такім човні, щоб й  греки здивувалися: по сотні гребців зобіччя. Послав теслярів-молодців дуба-велета шукати. Довго їх не було, а таки знайшли. Стоїть на Дніпровій кручі, може тисячу, може й більше літ, небо підпираючи.

– Як це зрубати? – вжахнулись поселяни, – та це що батечка рідного живцем поховати! Як рік недорідний, як рік непогідний – він же нам жолуді на хліб дає, від голоду милує.

Послав тоді князь дружину бойову. Ті до волхвів… Так, мовляв, і так…

– Ну, що ж, – кажуть ті, – якщо князь не боїться Перунового древа зачіпати, ми не вборонимо, хай сам рубає!

Розгнівався князь, а що робити – не знає. Купці-греки нарадили.

– Хоч і могуч ваш Бог, але грошики могутніші! Знайдеться такий чоловік, що знає їм лік!

Й спохитився один плюгавець на злото княже.

– Я його, – хвалиться, – добре зготую! Обкорую, ще й пги княжі палати по Славуті пгивеслую.

Ось вибрав він такий день, що всі в полі, на роздоллі – Ярила славлять, яру пшениченьку сіють, й мов той тать-злодій при дубові став. Раз загнав сокиру в могутній стовбур, удруге. Глянув опасливо  на небо: ані хмаринки. «Мабіть, або Пегун грімає, або його й зовсім немає!» – засміявся щербозубо й заходився рубати, велета підсікати. Тільки не завважив, що з крони високої змайнув Лелека – віщий птах, та й у височінь стрімко полинув.

Довго сік плюгавець тіло могутнє. А таки підсік.

Гунув об зем дуб, аж світ здригнувся. Обітер піт з чола жадібний на гроші та й удруге не завважив, що синичка жалібно, мов на мороз, цвінькає, а заходився гілля відсікати, щоб зіпхнути стовбур просто із кручі в воду. Та й утретє не завважив, що жайворонки поховалися, вороння в купи позбивалося. Тільки відсік вершину могутнюю, як упала йому крапля на руку правую, а друга, – на тім’я голеє, а третя – зливою непроглядною, холоднючою світ закрила вмить. Він тоді під колоду грубезную від дощу ховатися. А земля мокне, слизне од води бурхливої… Як ковзнеться дуб з кручі – не встиг жадібний на гроші і відскочити…

А дощ у град перейшов. Забіліла земля зеленая. Поховалися птахи, полякалися звірі, посмутніли люди. Почали вони Бога просити… Бога благати – змилуватися над краєм безневинним. А небо лиш хмари сірі супить, градом білим сікучи.

Тільки одне дівчатко-цвірінчатко не злякалося.

В постолиці вбралося: коли ще таке трапиться, посковзатися, як весна зелена буяє? Розмайнуло рученята, градинка-крижинка йому в долоню й упала.

– Ой, так вона ж замерзла! Ой, так вона ж закригла, біднесенька! – та давай ту крижинку-круглинку в долонях відхукувати, до серденька тулити.

Розчулився Громовержець. Усміхнувся Перун-Сивовус до тої хатини, до тої дитини, до краю безвинного, йому любого. Торкнув сонячним промінчиком градинку. Була вона холодною крижиною, а вмить стала – горошиною. І від дитячої щирості, від тепла в долоньках паросточок проклюнувся зелений-зелений.

* * *

Це легенда – застереження. Вона мовить про появу гороху-хліба, що замінив жолудя, але й застерігає: ніякий гріх не лишається безкарним.

Горох дуже давня культура, її знаходять в житлах первісних людей. Й зернами, й невеличкими хлібенятами.

За що ж шанували горох наші предки?

Та це ж справжній витязь! Воєрідна полівітамінна таблетка. В цій смарагдовій намистиці є вітаміни: С, А, В1, В2, РР. останні два заслуговують на особливу увагу, адеж вони запобігають накопиченню в організмі радіоактивних відколків. В горосі є солі: натрію, калію, фосфору, заліза.

Горох зі свининою був улюбленою козацькою стравою. Це і їжа, і ліки водночас. Він знижує вміст цукру в крові при діабеті. Хворим бажано споживати не лише стручки, а й молоде листя. В салатах, присмачений, він апетитний. А відвар стручків з горохом заразом добре розчиняє каміння в нирках. Ну а якщо нариває чиряк – потовчіть горох, замісіть на кисляку тісто, прикладіть до тої капості. Біль стихне, гній за ніч вийде.

Автор Іван Просяник.

Література, яку можна замовити тут.

СЕКРЕТИ КАРПАТСЬКОГО ТРАВНИКА. МИКОЛА СЕРЕДА

УЖИТКОВА КУЛЬТУРА ЕТНОСУ І ЗДОРОВ’Я. ЄВГЕН ТОВСТУХА.

РОДЕ НАШ КРАСНИЙ. ВІДУН РУВИТ.

МІСТИФІКАЦІЯ ТИСЯЧОЛІТЬ. ВІДУН РУВИТ

УРОКИ ЗДОРОВ’Я В ШКОЛІ ВІДАННЯ. ВІДУН РУВИТ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap