Як Українці намагалися скасувати закон про поділ України на російські губерніі, волості і повернутися до давніх українських назв історійних територій – ЗЕМЛІ.
6 березня 1918 р. Українська Центральна Рада прийняла «Закон про поділ України на землі».
У грудні 1917 р. М. Грушевський виступив у газеті «Народна Воля» зі статтею «Новий поділ України», де описав принципи нового поділу України, що мали затвердити майбутні Українські Установчі Збори в новій конституції УНР: замісць тодішнього поділу на губернії й повіти пропоновано поділ на землі, більші від повітів, але менші від ґуберній. Ці землі мали б слугувати виборчими округами до Українських Всенародних Зборів, основою для побудови адміністративної й судової мережі та для розвитку громадського самоврядування на основах децентралізації.
Прийнятий Малою Радою УЦР «Закон про поділ України на землі» скасував поділ України на губернії та уїзди (повіти), а територію УНР поділяли на 32 землі.
Водночас у законі було визначено лише адміністративні центри земель, а точне розмежування земель планували провести пізніше. Закон було оприлюднено у виданку «Вісник Ради Народних міністрів Української Народної Республіки» 15 березня 1918 р.
За задумом, у складі УНР передбачалося існування таких територійних одиниць: місто Київ, Деревлянська земля, Волинь, Погориння, Болохівська земля, Поросся, Черкаська земля, Побожжя, Поділля, Брацлавщина, Подністров’я, Помор’я, місто Одеса, Низ, Січ, Запоріжжя, Нове Запоріжжя, Азовська земля, Половецька земля, Донеччина, Подоння, Сіверщина, Чернігівщина, Переяславщина, Посейм’я, Посулля, Полтавщина, Самарська земля, Слобожанщина, місто Харків, Підляшшя, Дреговицька земля.
Варто зазначити, що за цим законом до УНР належали землі, які нині є поза межами України: майже вся Сіверщина, Подоння, Підляшшя та майже вся Дреговицька земля, частина Слобожанщини. Натомісць не увійшли Галичина, Закарпаття, Буковина, південна частина Одещини, Крим і частина Донбасу.
Також було зазначено, що у випадку розмежування УНР із сусідніми державами кількість земель може бути змінено.
Зорганізування місцевої влади мало відповідати новим умовам, але ЦР не встигла це здійснити. У межах адміністративної реформи, яку уряд готував навесні 1918 р., розпочали скасовувати продовольчі комітети, планували реорганізувати земельні комітети.
За часів ЦР урядові так і не вдалося створити дієву систему органів місцевої влади та галузевого керування, що спричинило до втрати політичного й економічного контролю над провінцією, без якого система державного керування виявилася малоефективною. Слабкість однієї з основних структурних ланок виконавчої вертикалі – системи місцевих органів – була однією з причин падіння Центральної Ради.
Упровадженню закону завадив прихід до влади Гетьмана Павла Скоропадського 30 квітня 1918 р, який повернувся до використання старої схеми (ґуберній, повітів і волостей). З нової книжки Олега Кареліна “Про назву України”.
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be%d1%80%d1%96%d1%8f-%d0%b7%d0%b0%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%96%d0%b7%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d1%85-%d0%ba%d0%be%d0%b7%d0%b0%d0%ba%d1%96%d0%b2-%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be-%d1%8f/
Історія запорізьких козаків. Дмитро Яворницький
