Християнська історична доктрина науки історія потребує перегляду, бо занадто багато брехні в існуючій, яка народилась саме в християнській церкві, в її лаврах та монастирях.
Приведу приклад грубої брехні християнської доктрини. Християнська історія стверджує, буцім-то союз (конгломерат, об’єднання) слов’янських князівств Русь був диким та слабким, і що тільки християнство принесло посилення та велич Русі, а “князь” (хоча насправді, і це у самих християнських літописах зазначено, навіть сам цей “князь” велів називати себе каганом…) Володимир ніби-то став великим “собіратєлєм зємєль” і хрестителем народів (прим. не нагадує нічого?)…
Але достаменно відомо, що такі економічні артерії, як “З варяг у греки”, “Шовковий шлях”, пролягали саме в, і через, Русь, задовго ДО появи християн в Русі. А така “дика”, “занепала”, Русь, якимось чином могла не тільки отримувати данину з Візантії, а й навіть знищити Хозарський каганат, такий могутній конгломерат… “Дивно” якось, правда?… І таких ляпсусів християнська “історія” має безліч. Але це “чомусь” не бентнежить “світочів” академічної християнської історичної версії, яка зараз, як і сто років тому, і двісті, домінує в “наукових” колах істориків. Цих усіх кандидатів, докторів, академиків…
Та з кожним роком стає гострих для “офіційної версії” питань все більше, і настане час, коли ці питання настільки розхитають закостенілу християнську брехню, що вона рухне, а натомість прийде істина
Автор: Євген Слобожанський

Світлина: Ніколи не здавайся!

Книга про очумівшу жидву, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%bc%d0%be%d1%81%d0%ba%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be-%d1%94%d0%b2%d1%80%d0%b5%d0%b9%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b1%d0%bb/

Світова москвинсько-єврейська проблема та визвольний націоналізм. Автор-Дарій Світлий

У монографії подано результати досліджень висвітлення проблем московства і єврейства в науково-популярній, філософській, історичній, політичній, публіцистичній та художній літературі. Ці джерела формують у суспільстві певне сприймання цих проблем і висвітлюють їхні больові точки.
У контексті парадигми епохи національних держав запропоновано систему підходів для усунення цих проблем. Окреслено соціально-політичні умови, за яких ці підходи можуть бути реалізовані. Висвітлено місце і роль визвольного націоналізму та парадигми епохи національних держав у розв’язанні означених проблем.
Для широкого кола читачів.