Один з найдревніших Символів в історії людства. Алатир, Різдв’яна Зірка. Символізує центр Всесвіту. Від слова Алатир похідні слова Вівтар, Олтар, особливе місце для священнодійств. Вісім променів означають 8 головних свят року, основу яких складають два рівнодення і два сонцестояння. Алатир поширений по всьому світу, його зображення є в Індії, в Мексіці , та багатьох інших країнах. Але справжнє, сакральне значення Символа знають лише в Україні, в інших державах його використовують як Оберіг. В українській традиції широко використовується в Обрядах, святах, на писанках і вишивках, як Оберіг має також особливе використання в архаїчних Магічних Ритуалах.
Алатир.
Священний «живий» камінь, що лежить у Вирії під «першодеревом світу» ПРАДУБОМ.
За легендою, Алатир походить від яйця, котре зніс Першобог давніх українців Сокіл-Род.
Алатир уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється в незліченній і безконечній кількості живих зародків і бруньок, що лежать під священним каменем і котрі щовесни Дажбог (в давніші часи Білобог) засіває землю і людство.
З священним каменем Вирію давньоукраїнські жерці — Волхви пов’язували своє вчення про безсмертя: Смерть, мовляв, вражала лише пагіння зародків, які лишаються вічно живими. В цьому волхви вбачали позитивну роль смерті: вона знищувала старе пагіння, даючи простір для розвитку нових зародків.
За легендою, на священному «живому» камені Вирію щозими спочиває, набираючись нових сил, Бог блискавки і грому Перун.
У стародавніх українців-язичників Алатир — священне місце, на якому приносили жертви Богам. За первісної доби алатирі-вівтарі містилися просто неба на верхів’ях гір, високих пагорбах і берегах рік, на лісових галявинах тощо. З розвитком будівництва, етнокультури алатирі перенесено в язичницькі храми — Капища, де зайняли почесне місце перед скульптурними зображеннями Богів. (За О. Афанасьєвим).
Шануймо рідне!
Автор: Сергій Плачинда
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%b0-%d1%8f%d1%86%d0%b5%d0%bd%d0%ba/
Велесова Книга. Переклад Бориса Яценко
Найпрофесійніший переклад сучасною українською мовою.
«Велесова книга» – це народний епос, тобто збірка різноманітних творів, які були написані (чи записані) багато століть тому. Одного автора тут бути не може, оскільки усі ті історії, обряди, молитви та інші тексти записувались різними людьми і в різні часи. Якщо ви готові зануритись у прадавню історію, тоді пропонуємо читати книгу «Велесова книга», народний епос українською мовою . Вважається, що це найперша пам’ятка української літератури, яка добре збереглась. А створена вона була ще до появи кирилиці. Велес є Богом творчості і скотарства у часи існування Київської Русі, і саме його іменем назвали цю книгу. Дослідники припускають, що написали її у 9-му столітті. Оригінальним матеріалом, на якому волхви записували тексти книги, були дерев’яні дощечки. Скільки їх могло бути тоді, невідомо, але до наших днів дійшло аж 38 штук. Це справжній скарб, який було знайдено у 1919 році на Харківщині. Сьогодні є можливість замовити книгу «Велесова книга» і можливість у сучасний спосіб торкнутись історії, дізнатись більше про походження слов’ян, їх побут і традиції, які існували у давнину. Це можливість краще пізнати самих себе.
