Жінка проклята в християнстві не лише через гріх Єви, а й за
те, що здатна спокусити чоловіка своїм тілом без допомоги забороненого плоду. Статеве життя і статеве виховання були віднесені християнськими ідеологами до антибожої діяльності і до гріха тому, що під час перебування Адама і Єви в Еденському саді вони жодного разу там не жили статевим життям. Боротьба християнської церкви з цим “гріхом” призвела до того, що постала величезна кількість жіночих і чоловічих монастирів, де чимало гарних представників українського народу перетворено в “живих трупів”.
Адже черниця ніколи не зможе виконати головного Божого призначення жінки на Землі — не народить дитя і не пригорне його до материнських грудей.
У народі існує казка про Страховисько, якому люди кожного
року віддавали найкрасивішу дівчину поселення. Люди з часом
так звикли до цього, що й перестали боротися з тим Страховиськом за своїх красунь. Важко сказати, чи було в минулому таке. Та нині роль цього “страховиська” виконуть християнські монастирі, які забирають з народу вже і дівчат, і парубків…
Дивно, як можуть в одній іконі “богоматері” уживатися дві
протилежні релігійні ідеології: і материнство, і “непорочність” одночасно?
Але коли з’ясовуєш, що монастирське життя є найкращим
способом сповідувати християнство, то розумієш, що ікона юдейки Марії — це портрет єдиної і останньої жінки, яка через християнство потрапила на “небо” лише за те, що була матір’ю..
Апостол Павло категорично обмежує права жінок-християнок,
забороняючи їм говорити в церкві і навіть повчати чоловіка. І пояснює це тим, що жінка — це слуга Сатани, яка походить від грішної Єви, що подала Адамові в Раю плід із забороненого дерева.
Звинувачення жінки в “сатанізмі” призвело до того, що жінка-християнка почала всіляко “лізти зі шкіри”, щоб довести, що
вона вже виправилася і перегнала чоловіків за рівнем духовності.
Тому бачимо церкви, переповнені жінками. Але доки буде існувати біблійне християнство, доти жінка буде відчувати на собі надуману “провину” Єви. Байдуже, що, по-суті, ніякої провини не було, але біблійне християнство завжди буде до жінок невблаганне.
Чимало проповідників говорять, що Ісус своєю смертю “списав”
усі попередні людські гріхи. Але з послань Павла довідуємося, що жінкам “гріх Єви” не був прощений навіть після смерті Ісуса, бо Павло продовжує звинувачувати жінку в цьому гріхові
Отже, там, де питання одруження чи заміжжя, а тим більше
статевого життя жінок з чоловіками не ставиться взагалі, там і
зникає питання продовження роду. Зрозуміло, що народ, який
щиро і чесно сповідуватиме це Ісусове “християнство”, дуже
швидко припинить своє існування.

Український геній і пророк Тарас Шевченко добре розумів , що християнська ідеологія є диким збоченням, яке люто ненавидить сімейні цінності
Переконайтесь у цьому самі:

ГІМН ЧЕРНИЧИЙ

Удар, громе, над тим домом,

Над тим Божим, де мремо ми,

Тебе ж, Боже, зневажаєм,

Зневажаючи співаєм:

Алілуя!

Якби не Ти, ми б любились,

Кохалися б та дружились,

Та діточок виростали,

Научали б та співали:

Алілуя!

Одурив Ти нас, убогих.

Ми ж, окрадені небоги,

Самі Тебе одурили

І, скиглячи, возопили:

Алілуя!

Ти постриг нас у черниці,

А ми собі молодиці…

Та танцюєм, та співаєм,

Співаючи, примовляєм:

Алілуя!

ГІМН ЧЕРНИЧИЙ

Джерело тексту:

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 299). Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «20 июня».

Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 20 червня 1860 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. Переписавши текст до «Більшої книжки», Шевченко зробив виправлення в рядку 7. Назву дописано пізніше (чорнилом іншого відтінку). Зберігся список у рукописному «Кобзарі», що належав Г. В. Богданенкові, а згодом В. С. Степаненкові (ІР НБУВ, І. 1869).

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 241).

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%b1%d1%96%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%be%d1%97-%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b8/

Основи біблійної “етики”

Ця книга є шедевром світового рівня. Жоден автор, за останні 2000 років не написав простою, доступною мовою наскільки глибокого, аналітичного і беззаперечного дослідження , яке цитатами самої ж біблії показує всю аморальність, ницість, підлість і жорстокість цієї невротичної писанини. Читаючи цю працю , складається враження, що ця книга, як грамотний і принциповий суддя, потужними аргументами доводить всесвітньому злочинцю його винуватість у страхітливих злочинах проти людяності, у створенні інквізиції, лютому нищенні не лише вчених, художників, лікарів, астрономів, а й в дикунському нищенні їхніх праць , в гальмуванні розвитку наукових і мистецьких шедеврів, у нетерпимому і по звіряче жорстокому ставленні до іншої, альтернативної думки, щодо християнського патологічного психозу. Після прочитання цієї книги, свідомий українець чітко усвідомить, що комуністична, нацистська, імперіалістична ідеологія є лише дрібними породженнями, нікчемними сектами юдаїзму. Жодна відома світовій цивілізації система не натворила скільки бід і нещасть людству, а пролитої юдохристиянством крові вистачить, щоб наповнити нею всі існуючі на нашій планеті океани. Цей твір здирає лицемірну овечу шкуру з лютої істоти, з потворно-хижим оскалом і доводить, що нічого гіршого в історії людства не існує, для розвитку держави, людини і нації, ніж ця чорна мордокнига, в якій все можливе зло возведене в ранг святості .
Просвітлення нам усім, українці!
Читаймо!