Корпус першоджерел
Джерело №1
Густинський літопис
Дата:
початок XVII століття.
Це найдавніше українське джерело, яке прямо говорить про Купала.
Текст (у сучасній передачі)
Купало — Бог плодів земних, якому в час жнив і перед збиранням плодів приносили подяку.
Коментар
Саме цей уривок став основою майже всіх пізніших описів Купала як Божества.
Однак потрібно пам’ятати:
Густинський літопис написаний приблизно через шістсот років після хрещення Русі.
Тому він є пізнім історичним свідченням, а не джерелом язичницької доби.
Джерело №2
«Синопсис»
1674 рік.
Також згадує
Купала
серед язичницьких Богів.
Коментар
Текст значною мірою повторює традицію Густинського літопису.
Нових історичних фактів практично не додає.
Джерело №3
Церковні повчання XV–XVII століть
У багатьох українських та білоруських повчаннях засуджується святкування
Купайла
або
Купала.
Наприклад, згадуються:
- нічні вогнища;
- стрибки через вогонь;
- плетіння вінків;
- пісні;
- танці.
Коментар
Ці тексти не називають Купала Богом.
Вони засуджують саме народне свято на Його честь
Джерело №4
Українські народні пісні
Записані:
- Павлом Чубинським;
- Володимиром Гнатюком;
- Михайлом Максимовичем;
- Борисом Грінченком;
- іншими етнографами.
Приклади
ой на Купала…
або
Купайло,
де ти зимувало?
Коментар
У піснях Купало часто постає як персоніфікований образ свята або обрядовий персонаж.
Джерело №5
Народні обряди
Етнографи XIX століття описали:
- купальські вогнища;
- пускання вінків на воду;
- пошук квітки папороті;
- купання;
- очищення вогнем;
- прикрашання деревця («Марени», «Купайлиці»).
Коментар
Усі ці обряди є безсумнівно давніми за походженням.
Археологія
На сьогодні
не знайдено:
- написів
Купало
або
Купайло;
- ідолів із таким ім’ям;
- жертовників із посвятою Купалу.
Що достовірно відомо про Купала
На підставі джерел можна стверджувати лише таке:
✔ свято Купала існувало в Україні та інших слов’янських землях протягом багатьох століть;
✔ церковні письменники неодноразово виступали проти цього свята;
✔ українські етнографи записали велику кількість купальських пісень і обрядів;
✔ найдавніша письмова згадка Купала як Божества міститься лише в Густинському літописі XVII століття;
Основні джерела
- Густинський літопис (початок XVII ст.).
- «Синопсис» (1674).
- Церковні повчання XV–XVII ст. проти купальських звичаїв.
- Етнографічні записи:
- Павла Чубинського;
- Михайла Максимовича;
- Володимира Гнатюка;
- Бориса Грінченка.
Науковий підсумок
На відміну від Перуна, Велеса чи Дажбога, Купало насамперед засвідчений як назва народного свята й комплексу обрядів, а не як Божество в ранніх письмових джерелах. Пізні літописи й хроніки вже подають Купала як язичницького Бога, але ці свідчення віддалені від дохристиянської доби на кілька століть. Тому сучасна наука не має єдиної відповіді, чи був Купало самостійним Божеством, чи персоніфікацією літнього обрядового циклу.
Цікаве спостереження
Історія Купала показує, що інколи свято виявляється давнішим за пояснення його походження. Давні обряди очищення вогнем і водою, вшанування літнього сонцестояння та магія родючості безсумнівно мають глибоке коріння. Проте письмові джерела не дозволяють із певністю сказати, чи стояло за ними окреме Божество на ім’я Купало. Саме тому в нашому корпусі ми розглядаємо дві речі: безперечно давнє народне свято Купала і образ Бога Купала.
МОЛЬФА СРІБНА
Найпотужніший магічний Оберіг!
Замовити можна тут: https://sribnovit.com/product/molfa/
Дає можливість почуватись людині повністю захищеною від несанкціонованого стороннього впливу. Будь–яка неправедна ворожа дія, направлена проти господаря Мольфи, повертається зловмиснику.
1. Що таке “Мольфа”?
Мольфа – це зачарований, себто одухотворений предмет, який використовується у магічній практиці карпатських мольфарів. Дехто з дослідників вважає, що саме від слова “мольфа” і походить слово “мольфар”. Однак, це не так. “Мольфа” – присвійне від “мольфар”, тобто річ мольфара. Нею може стати будь-яка заговорена віщуном річ, чи та, що використовується у побуті (стрічка, клапоть тканини), чи то виготовлена власноруч, наприклад – мосяжні персні, медальйони, згарди або знайдена мольфаром річ, іноді тваринного походження (зуб, перо птаха, кості тощо).
Ці мольфи виготовлені зі срібла.
2. Хто може робити Мольфу?
Робити їх мають право лише певні люди, які наділені даром Відання, в певний час і в особливому стані. Навіть точна копія Оберегу не має тієї сили і тієї дії, яку має Мольфа, яка дає Магічний захист.
3. Від чого захищає оберіг?
Оберіг захищає від стороннього злого впливу, який в народі називають навроченням, порчею, зглазом, прокляттям, від передчасної і неприродньої смерті, від зброї, від важкого психологічного стану, коли людина довго знаходиться в депресії, або агресії, а також просто необхідні для дітей.
