Сучасні інциденти: боягузтво проти беззахисних
Вчергове відкриваю сьогодні інтернет і читаю, що група поляків ображала українців: жінку та її неповнолітню доньку, називали «українськими курвами», а жінку, яка захищала свою дитину, ще й вдарили. Віднедавна відбувається цілий ряд таких конфліктів — майже щодня. Причому об’єктом образи поляки обирають або беззахисних жінок і дітей, або чоловіків у ситуаціях, коли, наприклад, поляків п’ятеро, а українець один. У Вроцлаві одного українця било десять поляків. За неписаними законами честі — це не чоловіки, і навіть не люди. Я звернув увагу, що жодної зворотної реакції від українців щодо поляків, яких чимало в Україні, не було. Той, хто знає ментальність українського народу, не здивується: українець не буде бити жінку чи матюкати дитину, не буде кілька чоловіків бити одного поляка. Максимум у конфліктній ситуації він запропонує позмагатися один на один. Звідки ж тоді у поляків така хижа, звіряча звичка мерзенного патологічного боягуза — принижувати й ображати того, хто в силу різних причин не може дати гідну відсіч?
Історична пам’ять: Сагринь та Павлокома
Як могли поляки нищити мирних людей у Сагрині, використовуючи озброєних відморозків з підрозділів Армії Крайової та Батальйонів Хлопських? Лише протягом 10 березня 1944 року було вбито від 800 до 1240 українців, включно з жінками та дітьми, а саме село було повністю спалене. Чому в жодного поляка не здригнулася рука в селі Павлокома 1–3 березня 1945 року, коли польським підрозділом Армії Крайової під командуванням Юзефа Бісса було вбито 366 цивільних українців, (переважно чоловіків, а також жінок і дітей)? Щоб виправдати ці звірства, польська пропаганда вигадала казки про так звану Волинську трагедію — про немовлят, нібито наколотих на вилах, та дітей і жінок, нібито втоплених у колодязях. Цур вам і Пек, безмозглі виродки! Українці не воюють із дітьми та жінками, а такі дикунські дії чітко простежуються саме у московитів і поляків. В українських і польських архівах спецслужб є матеріали про переодягнених совіцько-московських НКВДистів, які одягали форму УПА або польських військових формувань і вбивали людей, щоб на віки посіяти люту ненависть між народами. Чи знає про це польська влада? Звісно. Вона навіть оприлюднювала ці факти під час зустрічей з українськими істориками, такими як Володимир Сергійчук. Але Навроцький хоче виграти вибори, а сказати щось позитивне своєму народу не може, бо тупий, як сибірський валянок. От він і пішов шляхом злополучного Орбана, вирішивши виграти виборчі перегони на темі ненависті до України. Сучасному польському керівництву така правда не вигідна. Бачу лише одного адекватного урядовця — Дональда Туска, та й тому лакеї намагаються закрити рот.
Спадковість поведінки та міжнародний контекст
Так, українці виганяли польських окупантів, і не лише з Волині, але це була не різня, а національно-визвольна боротьба — очищення України від бидла, яке роками знущалося над нашими людьми. Проте, на відміну від поляків, мирних людей вони не чіпали. І не лише українці помічали у поляків спадковий ген якоїсь неприродної жорстокості. Наприклад, британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль брезгливо назвав Польщу «гієною Європи» — країною без честі, без культури, без еліти — після того, як Польща, в 1938 році, разом із німецькими нацистами рвала на частини Чехословаччину. А через рік , тими ж “союзниками” була захоплена і Польща. З нікчемами ніхто не рахується і рівними їх не вважає. Поляки називають Степана Бандеру фашистом, забуваючи, що в час війни він був у німецькому концтаборі. Зате польський колаборант, бригадефюрер ССС і генерал-майор військ СС Броніслав Камінський (Bronisław Kamiński) настільки звіряче придушував Варшавське повстання проти фашистів, що сам Гімлер, шокований лакейським нелюдством і мародерством поляка, наказав його розстріляти.
Політичні маніпуляції та історичні претензії
Литовці теж не забули, як у 1920-му році Пілсудський потайки наказав «врятувати» Вільнюс, удаючи повстання, щоб захопити схід Литви і приєднати ці землі до Польщі. 7 жовтня 1920 року Польща і Литва у Сувалках підписали угоду про взаємний кордон, за якою Вільнюс, попри переважаюче польське населення, відходив литовцям. Наступного дня понад 15 тис. вояків, які неправомірно привласнили собі титул Другої Речі Посполитої, вдаючи повстання проти такого договору, вирушили на місто, зайняли його втретє і тримали до вересня 1939-го. Керівник цього зброду, Желіговський, був поляком, народженим у Литві. Сама ж Литва була малою батьківщиною і для Пілсудського — він народився у селі Залавас. Зате, воюючи з мирними людьми, поляки дуже трепетно плазують перед сильними. Польща Пілсудського була вірним лакеєм Гітлера — навіть у Німеччині був офіційний траур, коли здохла та потвора. Забули поляки і про теракт московитів, коли була вбита еліта Польщі на чолі з президентом. Якщо Москва сильніша — то потрібно їй служити і догоджати. Це така філософія у польського плебсу при владі. Тому вони й почали гавкати на Україну, і той орден общипаної курки, а не білого орла, був лише приводом. В Україні іменем Бандери давно названі сотні вулиць, площ і проспектів, стоять пам’ятники, спокійно розвіваються жовто-блакитні та червоно-чорні прапори — і це ніколи раніше не викликало в поляків такого надривного припадку. Майбутні вибори та страх перед московією є справжніми причинами цієї шизофренії, яка може призвести до того, що Польща остаточно припинить своє існування як нація і країна.
Висновок:
Заклик до розуму
Звісно, є надія, що розумні, мислячі люди, які є в Польщі, припинять цю вакханалію політичних пройдисвітів. Але їх така меншість — десь на рівні статистичної похибки. Який вихід? А він єдиний. Полякам потрібно і вдень, і вночі молитися на Україну і не гавкати в наш бік. Натомість — сприяти в отриманні Україною всього необхідного для перемоги над московією. В іншому випадку, якщо путінська дика орда посуне на Польщу, вона розірве цю країну за лічені тижні. І ракети полетять не лише в бік Любліна, а й на всі польські мирні міста. Думайте, сусіди!
ПЕРЕКЛАД ПОЛЬСЬКОЮ
GEN OKRUTNOŚCI I PAMIĘĆ HISTORYCZNA
Współczesne incydenty: tchórzostwo wobec bezbronnych
Znowu otwieram dziś internet i czytam, że grupa Polaków obrażała Ukrainek — kobietę i jej niepełnoletnią córkę, nazywała je «ukraińskimi kurwami», a kobietę, która broniła swojego dziecka, jeszcze uderzyła. Ostatnio dochodzi do całego szeregu takich konfliktów — prawie codziennie. Przy czym obiektem obrazy Polacy wybierają albo bezbronne kobiety i dzieci, albo mężczyzn w sytuacjach, gdy na przykład Polaków jest pięciu, a Ukrainiec jeden. We Wrocławiu jednego Ukraińca biło dziesięciu Polaków. Według niepisanych praw honoru — to nie są mężczyźni, a nawet nie ludzie.
Zauważyłem, że żadnej reakcji odwrotnej ze strony Ukraińców wobec Polaków, których niemało jest w Ukrainie, nie było. Kto zna mentalność narodu ukraińskiego, ten się nie zdziwi: Ukrainiec nie będzie bił kobiety ani przeklinał dziecka, nie będzie kilku mężczyzn biło jednego Polaka. Maksymalnie w sytuacji konfliktowej zaproponuje walkę jeden na jednego. Skąd więc u Polaków taki drapieżny, zwierzęcy nawyk podłego patologicznego tchórza — poniżać i obrażać tego, kto z różnych powodów nie może dać godnego odpierzenia?
Pamięć historyczna: Sahryń i Pawłokoma
Jak mogli Polacy niszczyć pokojowych ludzi w Sahryniu, używając uzbrojonych zbirów z oddziałów Armii Krajowej i Batalionów Chłopskich? Tylko w ciągu 10 marca 1944 roku zabito od 800 do 1240 Ukraińców, włącznie z kobietami i dziećmi, a samo wieś zostało całkowicie spalone. Dlaczego u żadnego Polaka nie drgnęła ręka we wsi Pawłokoma 1–3 marca 1945 roku, kiedy polski oddział Armii Krajowej pod dowództwem Józefa Bissa zabił 366 cywilnych Ukraińców (głównie mężczyzn, a także kobiet i dzieci)?
Aby usprawiedliwić te zbrodnie, polska propaganda wymyśliła bajki o tak zwanej tragedii wołyńskiej — o niemowlętach rzekomo nabitych na widły i dzieciach oraz kobietach rzekomo utopionych w studniach. Precz z wami, bezmózgi bydlaki! Ukraińcy nie walczą z dziećmi i kobietami, a takie dzikie czyny wyraźnie prześladują się u Moskali i Polaków.
W ukraińskich i polskich archiwach służb specjalnych jest dużo materiałów o przebranych sowiecko-moskiewskich enkawudzistach, którzy przebierali się w formę UPA lub polskich formacji wojskowych i zabijali ludzi, aby na wieki zasiać nienawiść między narodami. Czy wie o tym polska władza? Oczywiście. Nawet ogłaszała te fakty podczas spotkań z ukraińskimi historykami, takimi jak Wołodymyr Serhiyczuk. Ale Nawrocki chce wygrać wybory, a powiedzieć coś pozytywnego swojemu narodowi nie może, bo jest głupi jak syberyjski filc. Poszedł więc śladem nieszczęsnego Orbana, decydując się wygrać wybory na nienawiści do Ukrainy. Taka prawda nie jest opłacalna dla współczesnego polskiego kierownictwa. Widzę tylko jednego odpowiedniego urzędnika — Donalda Tuska, ale i jemu lokaje próbują zamknąć usta.
Dziedziczność zachowania i kontekst międzynarodowy
Tak, Ukraińcy wypędzali polskich okupantów, i nie tylko z Wołynia, ale to nie była rzeź, lecz walka narodowowyzwoleńcza — oczyszczanie Ukrainy od bydła, które przez lata znęcało się nad naszymi ludźmi. Jednak w przeciwieństwie do Polaków, pokojowych ludzi nie tknęli.
I nie tylko Ukraińcy zauważali u Polaków dziedziczny gen jakiejś nienaturalnej okrucieństwa. Na przykład brytyjski premier Winston Churchill z obrzydzeniem nazwał Polskę «hieną Europy» — krajem bez honoru, bez kultury, bez elity — po tym, jak Polska razem z niemieckimi nazistami rozrywała Czechosłowację na kawałki. Polacy nazywają Stepana Bandery faszystą, zapominając, że w czasie wojny był w niemieckim obozie koncentracyjnym. Za to polski kolaborant, brygadeführer SS i generał-major wojsk SS Bronisław Kamiński tak zwierzęco tłumił Powstanie Warszawskie przeciwko faszystom, że sam Himmler, wstrząśnięty służalczym bestialstwem i rabunkiem Polaka, kazał go rozstrzelać.
Manipulacje polityczne i roszczenia historyczne
Litwini też nie zapomnieli, jak w 1920 Piłsudski potajemnie rozkazał «uratować» Wilno, udając powstanie, aby zdobyć wschód Litwy i przyłączyć te ziemie do Polski. 7 października 1920 Polska i Litwa podpisały w Suwałkach umowę o mutualnej granicy, według której Wilno, mimo przeważającej polskiej ludności, odchodziło do Litwinów. Następnego dnia ponad 15 tys. żołnierzy, którzy bezprawnie przywłaszczyli sobie tytuł Drugiej Rzeczypospolitej, udając powstanie przeciwko takiemu traktatowi, ruszyli na miasto, zajęli je po raz trzeci i trzymali je do września 1939. Kierownik tego zgrzybiałego tłumu, Żeligowski, był Polakiem urodzonym na Litwie. Sama Litwa była małą ojczyzną dla Piłsudskiego — urodził się we wsi Zułów.
Za to, walcząc z pokojowymi ludźmi, Polacy bardzo czule pełzają przed silnymi. Polska Piłsudskiego była wiernym lokajem Hitlera — nawet w Niemczech była oficjalna żałoba, gdy ta potwora zdechła. Polacy zapomnieli też o zamachu Moskali, kiedy w samolocie została zabita elita Polski na czele z prezydentem. Jeśli Moskwa jest silniejsza — to trzeba jej służyć i dogadzać. Taka jest filozofia polskiego plebsu u władzy. Dlatego zaczęli szczekać na Ukrainę, a ten Order oskubanej kury, a nie białego orła, był tylko pretekstem. W Ukrainie imieniem Bandery dawno nazwano setki ulic, placów i prospektów, stoją pomniki, spokojnie powiewają żółto-niebieskie i czerwono-czarne flagi — i to nigdy wcześniej nie wywoływało u Polaków takiego histerycznego ataku. Przyszłe wybory i strach przed Moskwą są prawdziwymi przyczynami tej schizofrenii, która może doprowadzić do tego, że Polska ostatecznie przestanie istnieć jako naród i kraj.
Wnioski: Apel o rozum
Oczywiście jest jeszcze nadzieja, że rozumni, myślący ludzie, którzy są w Polsce, powstrzymają tę bakanalię politycznych oszustów. Ale ich jest tak mało — gdzieś na poziomie błędu statystycznego.
Jaki jest wyjście? Ono jest jedno. Polacy muszą i dniem, i nocą modlić się do Ukrainy i nie szczekać w naszą stronę. Zamiast tego — sprzyjać w otrzymaniu przez Ukrainę wszystkiego, co potrzebne do zwycięstwa nad Moskwą. W przeciwnym razie, jeśli putinowska dzika horda ruszy na Polskę, rozerwie ten kraj w ciągu kilku tygodni. I rakiety polecą nie tylko w stronę Lublina, ale i na wszystkie polskie pokojowe miasta.
Myślcie, sąsiedzi!
ПЕРЕКЛАД АНГЛІЙСЬКОЮ
THE GENE OF CRUELTY AND HISTORICAL MEMORY
Modern Incidents: Cowardice Against the Defenseless
I open the internet again today and read that a group of Poles insulted Ukrainians — a woman and her underage daughter, called them “Ukrainian whores,” and struck the woman who was defending her child. Recently there has been a whole series of such conflicts — almost daily. Moreover, the targets of abuse are chosen by Poles to be either defenseless women and children, or men in situations where, for example, there are five Poles and one Ukrainian. In Wrocław, one Ukrainian was beaten by ten Poles. By the unwritten laws of honor — these are not men, and not even human beings.
I noticed that there has been no reciprocal reaction from Ukrainians toward Poles, of whom there are many in Ukraine. Anyone who knows the mentality of the Ukrainian people will not be surprised: a Ukrainian will not beat a woman or swear at a child, nor will several men beat up a single Pole. At most, in a conflict situation, he will offer to fight one-on-one. Where, then, do Poles get this predatory, beastly habit — the wretched pathological cowardice of humiliating and insulting someone who, for various reasons, cannot fight back?
Historical Memory: Sahryń and Pawłokoma
How could Poles destroy peaceful civilians in Sahryń, using armed thugs from units of the Home Army (Armia Krajowa) and the Peasant Battalions (Bataliony Chłopskie)? On March 10, 1944 alone, between 800 and 1,240 Ukrainians were killed, including women and children, and the entire village was burned to the ground. Why did not a single Pole’s hand tremble in the village of Pawłokoma on March 1–3, 1945, when a Polish Home Army unit under the command of Józef Biss killed 366 civilian Ukrainians (mostly men, but also women and children)?
To justify these atrocities, Polish propaganda invented fairy tales about the so-called Volyn tragedy — about infants allegedly impaled on pitchforks and children and women allegedly drowned in wells. To hell with you, brainless bastards! Ukrainians do not wage war against women and children — such barbaric acts are clearly characteristic of Muscovites and Poles.
In the Ukrainian and Polish archives of the security services, there is ample evidence of Soviet-Muscovite NKVD agents who disguised themselves in UPA uniforms or Polish military formations and killed people in order to sow eternal hatred between the two nations. Does the Polish government know about this? Of course. They even publicized these facts during meetings with Ukrainian historians such as Volodymyr Serhiychuk. But Nawrocki wants to win the election, and he cannot say anything positive to his own people because he is as thick as a Siberian valenki. So he followed the path of the ill-fated Orbán, deciding to win the election on the platform of hatred toward Ukraine. Such truth is inconvenient for Poland’s current leadership. I see only one adequate official — Donald Tusk — and even him the lackeys are trying to silence.
Inherited Behavior and International Context
Yes, Ukrainians drove out the Polish occupiers — and not only from Volyn — but this was not a massacre; it was a national liberation struggle, a cleansing of Ukraine from scum that had tormented Ukrainians for years. Unlike the Poles, however, civilians were not touched.
And it was not only Ukrainians who noticed the inherited gene of some unnatural cruelty in Poles. For instance, British Prime Minister Winston Churchill disdainfully called Poland “the hyena of Europe” — a country without honor, without culture, without an elite — after Poland, together with the German Nazis, tore Czechoslovakia apart. Poles call Stepan Bandera a fascist, forgetting that during the war he was in a German concentration camp. Meanwhile, the Polish collaborator, SS-Brigadeführer and Major General of the SS troops Bronisław Kamiński (Bronisław Kamiński) so brutally suppressed the Warsaw Uprising against the fascists that Himmler himself, shocked by the servile inhumanity and plunder of this Pole, ordered him to be shot.
Political Manipulations and Historical Claims
The Lithuanians have not forgotten either how, in 1920, Piłsudski secretly ordered the “rescue” of Vilnius by staging a fake uprising, in order to seize eastern Lithuania and annex these territories to Poland. On October 7, 1920, Poland and Lithuania signed an agreement in Suwałki regarding their mutual border, under which Vilnius, despite its predominantly Polish population, was to go to Lithuania. The next day, more than 15,000 soldiers who had unlawfully appropriated the title of the Second Polish Republic, feigning a rebellion against the treaty, marched on the city, seized it for the third time, and held it until September 1939. The leader of this rabble, Żeligowski, was a Pole born in Lithuania. Lithuania itself was the birthplace of Piłsudski — he was born in the village of Zułów.
Yet, while fighting against civilians, Poles crawl very tenderly before the strong. Piłsudski’s Poland was a faithful lackey of Hitler — there was even an official day of mourning in Germany when that monster died. Poles have also forgotten the Muscovite terrorist attack that killed Poland’s elite, including the president. If Moscow is stronger — you must serve and please it. Such is the philosophy of the Polish plebs in power. That is why they started barking at Ukraine, and that Order of a plucked chicken — not a white eagle — was merely a pretext. In Ukraine, hundreds of streets, squares, and avenues have long been named after Bandera, monuments stand, and yellow-and-blue and red-and-black flags fly peacefully — and this never previously provoked such a hysterical fit in Poles. Upcoming elections and fear of Muscovy are the real causes of this schizophrenia, which could lead to Poland ceasing to exist as a nation and a country.
Conclusion: An Appeal to Reason
Of course, there is still hope that the reasonable, thinking people who do exist in Poland will put an end to this orgy of political charlatans. But they are such a minority — somewhere at the level of a statistical margin of error.
What is the way out? There is only one. Poles should pray to Ukraine day and night and stop barking in our direction. Instead, they should support Ukraine in obtaining everything necessary for victory over Muscovy. Otherwise, if Putin’s barbaric horde moves on Poland, it will tear this country apart in a matter of weeks. And missiles will fly not only toward Lublin, but at every Polish city.
Think, neighbors!
