Чому князь Святослав Хоробрий не в пошані у вітчизняних і європейських істориків?

«Віра християнська – юродство єсть» князь Святослав.

Постать князя Святослава Хороброго настільки мляво і поверхово висвітлюється вітчизняною історією, не даючи вичерпних відповідей на багато питань, які б дали нам розуміння доби Святослава. Ось деякі з них:

Чому князь Святослав майже не залишався в Києві, а постійно ходив в військові походи?

Чому Святослав називав нижнє Подунав’я серединою земель своїх?

Чому Святослав відкидав християнство?

Князь Святослав жив в добу коли віра християнська набирала силу. Візантійська імперія, взявши на озброєння християнство, розширювала кордони своєї держави. При цьому надбання попередніх цивілізацій знищувались, а історія їхня перекручувалася. Знищувалися давні рукописи, згадаймо спалення Олександрійської бібліотеки, скульптури і мозаїки. Візантія де не могла взяти силою, застосовувала золото.

Ви не знайдете ні в одній енциклопедії, ні в одній історичній праці пояснення, що ж Святослав забув на Дунаї? Пояснення банальні, мовляв, Святослав був завойовник тому й ходив в далекі походи.

Але свідчення діянь Святослава залишились і залишили їх візантійські хроністи. Одним з яких був Лев Диякон, який бачив своїми очима князя Святослава під час його зустрічі з імператором Візантії Іоаном Цимісхієм у 971 році ,після битви під Доростолом. Ось як Лев Диякон описує князя Святослава: « Показався і Святослав, що приплив по ріці на скіфському човні. Він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола(поголена), але з одного боку її звисало пасмо волосся(оселедець) – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, Він поговорив трохи з імператором( Іоанном Цимісхієм) про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами(сколотами)». Цей опис князя Святослава люблять цитувати наші історики. Михайло Грушевський навіть назвав Святослава козаком на престолі. Але, що далі написав Лев Диякон чомусь мало згадують. Зверніть увагу! Лев Диякон називає воїнів Святослава скіфами (скитами): «Скіфи Святослава шанують таїнства еллінів, приносять за язичницьким обрядом жертви і здійснюють возливання по померлих, навчившись цьому чи то у своїх філософів Анахарсіса і Замолксіса, чи то у послідовників Ахілла». Тут хочу наголосити, що переговори з імператором Іоаном Цимісхієм князь Святослав вів сидячи в човні, цим самим він показував свою неповагу до нього. Основною умовою миру в війні з Візантією, за Левом Дияконом, Святослав висунув – звільнити Елладу, нащадком якої він є: «Я піду з цієї багатої країни не раніше, ніж отримаю велику грошову данину і викуп за усі захоплені мною протягом війни міста, і за усіх полонених . Якщо ж ромеї (греки) не захочуть заплатити за те, що я вимагаю, нехай тоді підуть геть із Європи, на яку вони не мають права. А йдуть собі до Азії, а інакше нічого їм сподіватися на мир ». В часи князя Святослава греки себе не ототожнювали з еллінами, вони вважали їх язичниками і всіляко їх поборювали, знищували їхню культуру, палили давні пергаменти, розбивали скульптури. І все це робилося під прапором християнства. Тому – то Святослав Хоробрий так боровся з розповсюдженням християнства, він чудово розумів його роль в експансіоністських намірах Візантії. Князь Святослав намагався зупинити розповзання християнства, задушити його в візантійському кублі. Коли йому докоряли, що він рідко буває у Києві, а більше сидить на Дунаї, то він відповідав: «Не подобається мені в Києві жити. Хочу жити в Переяславці на Дунаї, бо то єсть середина землі моєї! Адже там усіляке добро сходиться: із греків – тканини, золото, вино й овочі різні; а з чехів та угрів – срібло й коні; із Русі – хутро, віск, і мед, і раби». Але Візантія виявилася підступнішою і зіграла на випередження; там де не змогла перемогти в воєнному протиборстві – пустила в хід золото. Те, що князь Святослав знав, що греки прийшли в Елладу з Азії, підтвердив вже в наші часи видатний мовознавець Костянтин Тищенко. В одній з своїх лекцій він наголошував, що греки і грецька мова з’явилися в Елладі з території Бактрії, а це сучасний Узбекистан. Це були племена скотоводів, які із своїми отарами прикочували в Малу Азію, а звідтіля перебралися в Європу. Та й кожна людина, в котрої розвинене критичне мислення, може порівняти сучасних греків з еллінами. Греки чорні, звідкіля і назва (грек – грак – чорний), з горбатими носами і кучерявим волоссям. Натомість, поглянемо на античні скульптури, де зображений зовсім інший тип людини. Просто ті, хто впроваджував християнство, використали греків в своїх політичних інтригах і фальшуванні історії. Греки, як політична нація з’явилися на європейській мапі тільки в XIX ст. За прикладом далеко ходити не треба. Візьмемо Московію, де німці, починаючи з царя Петра I, захопили владу, згадайте німецький десант, який привезла з собою німкеня Катерина II. Відтоді всі завоювання, нищення культурної спадщини і фальшування історії, робилися руками «великого русского народа». Особливо дісталося Україні, її давня і велична спадщина: культура, історія і мова нещадно нищилися і випалювалися вогнем. Допитливий читач поцікавиться корінням і витоками цієї ненависті. А коріння заховано в далекій історії, коли союз антів і сколотів під проводом антського вождя Болемира в 375 році розбив і вигнав з нашої землі племена готів, предків сучасних німців. А пізніше великий цар скитів Аттила завоював майже всю Європу і брав данину золотом як у Візантії, так і в папи римського. Хіба таке приниження забувається? Після падіння Римської імперії було створено Велику Священну Римську імперію німецької нації в 962 році, яку благословив папа римський. Відтоді почався агресивний наступ на слов’янський і античний світ. Про це дуже докладно описав в своїй історичній розвідці «Аттила. Русь IV – Vв. Свод исторических и народных преданий» російський історик шведського походження Олександр Вельтман, за що його не дуже шанують на московії. Знищувалося і фальшувалося все, що було до цього, епічні міфи і легенди перероблялися під готську історію, так слов’янська Європа перетворювалася на готичну. Звідсіля і нехіть сучасної Європи нам допомогати в війні проти московії, і не зрозуміла любов і прихильність Ангели Меркель до вбивці путіна. Вони нас бояться, бояться що ми все згадаємо і спитаємо за все!

Тепер зрозуміло, що антична цивілізація на теренах України існувала безперервно від часів Гомера і Ахілла. Князь Святослав Хоробрий був останнім представником її. Після його смерті обірвалася ціла історична епоха античності на нашій землі.

Павлоградський культурологічний клуб «Українська цивілізація» Заремба М. А.

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b8%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%ba%d0%be%d0%b4-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8-%d1%80%d1%83%d1%81%d1%96/

Великий код України-Русі.

Це про книжки Сергія Піддубного пишуть, що «одна сенсація наздоганяє іншу». Найнеймовірніші, найдивовижніші з них – дуже чітко і аргументовано спростувують наявні у світовій історіографії погляди на відомі історичні пам’ятки далекої минувшини.

В 2020 році було перевидано унікальну книгу “Великий код України-Русі”. Її можна сміливо назвати родовідною книгою нашого народу. Вперше в історіографії докладно розглядаються давньоукраїнські основи – Боги, герої, племена, держави, мова, дохристиянська релігійна система.

До дослідження автор залучив широкий пласт літератури: праці Гомера, Гесіода, Есхіла, Геродота, Світонія, Біблію, Велесову Книгу і багато інших джерел.

Доводи та висновки автора грунтуються також на численних світлинах артефактів, пам’ятників, святилищ, на стародавніх картах тощо.