Вербиця . В цьому році-14 березня.
Зі Святом, Українці!
Наші славні Предки обожнювали вербу, вважаючи її священною, Світовим Деревом
Світове дерево — Дерево Життя, Райське дерево, Дерево пізнання — відображає триєдину вісь Всесвіту. Своїм обширом воно охоплює три царства: небо Богів, землю людей, підземний світ Предків. Кожне з трьох царств населене священними тваринами, птахами, небесними світилами. Угорі, в кроні Світового древа — сонце, місяць і зорі та різні птахи: соколи, голуби, орли, соловей, зозуля. Посередині, біля стовбура — бджоли, куниці, домашні тварини. А внизу, біля кореня — бобри, риби, змії. Дерево, як і Всесвіт, — Триєдине.
Світове Дерево, як і образ нашого Бога Світовида, орієнтоване на чотири сторони світу — північ, південь, схід, захід, якими опікуються Боги: Мокоша, Дажбог, Лада і Перун. Отже, Дерево Життя освячене також і числом чотири.
Числові значення Дерева Життя при додаванні складають священне число сім, а при множенні три на чотири отримаємо священне число дванадцять. Саме ці числа, як символи космічної будови Всесвіту, найчастіше згадуються в міфологічних та казкових сюжетах українського фольклору: три яблука, чотири вітри, сім зірок, дванадцять джерел тощо.
А ось як у стародавньому літописі зберігся рідновірський опис Дерева Життя: «А посеред Раю Древо Животноє, єже єсть Божество, і приближається верх того древа до Небес. Древо те златовидне в огненній красоті; воно покриває гіллям увесь Рай і має ж листя від усіх дерев і плоди також. Ісходить від нього сладкоє благоуханіе (пахощі), а від кореня його течуть молоком і медом дванадцять істочників».
Образ Райського дерева знає найдавніше Святе письмо аріїв — Рігведа: Райський сад, що існує в центрі Сварги, оточує з усіх боків палац Перуна. Тут ростуть дерева, які виконують усі бажання. Та найшанованішим серед них є дерево із золотою корою — Вербиця, яка наповнює всю Сваргу солодкими пахощами. Це улюблене дерево жони Перуна — Перуниці-Блискавки. Сад можуть відвідувати не тільки Боги і хоробрі воїни, які загинули на полі бою, а й інші смертні герої, на запрошення самого Перуна.
Водночас наше Дерево Життя символізує центр світу, святе місце, бо ж росте воно біля вівтаря в центрі Священного гаю.
Дерево Життя — це і жіноче, і чоловіче начала. Верба тісно пов’язана з Богинею Матір’ю, яка дає Живу Воду, чи небесне молоко (Дана, Мокоша, Берегиня). Чоловіча сила, притаманна Дереву Життя, це образ Бога-Батька — дуб, явір, виноград, плющ, кедр.
Життєва сила Дерева Життя може бути зосереджена як у самому дереві, так і в його гілках (виноград, вербовий прут), або в плодах (яблуко, вишня). Хльоскання вербовою гілкою є магічним побажанням здоров’я:
Не я б’ю — Верба б’є,
За тиждень — Великдень,
Недалечко — червоне яєчко!
У серцевині Дерева Життя заховані саме Життя і найвища його мета — безсмертя. Українська рідна віра найвище шанує священну Вербу (іву) як знак перемоги Життя над Смертю, адже «Життя не може померти», воно може тільки залишити дерево, тварину чи людину.
А ось таємне знання наших Пращурів про Сотворення світу: Сварог посадив Дерево Життя, яке стало початком подальших народжень. По-різному поєдналися в ньому елементи світу — чотири безначальних речі: земля, вода, вітер і вогонь.
Тоді Сварог сотворив людину: землю змочив водою, вітром вдихнув у неї душу — живий вогонь. Так, з волі Сварожої, з’явилася Людина. Недаремно українці кажуть, що «дітей знаходять на вербі». На зоряному небі видно цю Вербу — Чумацький шлях (Молочну стежку).
Отже, Вербу з повним правом можна назвати українським деревом-тотемом, від якого походять люди. У найдавніші часи верба символізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Бездітні подружжя приносили вербі пожертви і просили, щоб верба обдарувала їх дітьми.
Відрізана гілочка верби навіть без коріння приживається в будь-якому ґрунті і виростає в дерево.
Верба символізує вічне повернення на кола свої, де є кінець і початок — воскресіння душі. Цей поетичний образ є в поезії Лесі Українки:
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, —
стане початком тоді мій кінець…
Автор: Галина Лозко.
Література з питань Магії, яка може Вас зацікавити: УКРАЇНСЬКІ МАГІЧНІ ЗАМОВЛЯННЯ. МАГІЯ ДЛЯ СУЧАСНИХ УКРАЇНЦІВ. БОЄСЛАВ ВОЛХОВНИК: ПРАВОСЛОВ РІДНОЇ ВІРИ. Література з історії та дохристиянської віри наших Предків: ВЕЛЕСОВА КНИГА. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ. ВЕЛИКИЙ КОД УКРАЇНИ – РУСІ. СЕРГІЙ ПІДДУБНИЙ. СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО МЕЧ АРЕЯ. ІВАН БІЛИК ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ. ВОЛОДИМИР ШАЯН – ТОМ II ІЛЮСТРОВАНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНОСТІ. ЧАСТИНА ПЕРША. ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕВСЬКИЙ, ЛЕОНІД ОСАУЛЕНКО. Могутній Оберіг, який може Вас зацікавити: МОЛЬФА СРІБНАНайпотужніший магічний оберіг! Дає можливість почуватись людині повністю захищеною від несанкціонованого стороннього впливу. Будь–яка неправедна ворожа дія, направлена проти господаря Мольфи, повертається зловмиснику. 1. Що таке “Мольфа”? Мольфа – це зачарований, себто одухотворений предмет, який використовується у магічній практиці карпатських мольфарів. Дехто з дослідників вважає, що саме від слова “мольфа” і походить слово “мольфар”. Однак, це не так. “Мольфа” – присвійне від “мольфар”, тобто річ мольфара. Нею може стати будь-яка заговорена віщуном річ, чи та, що використовується у побуті (стрічка, клапоть тканини), чи то виготовлена власноруч, наприклад – мосяжні персні, медальйони, згарди або знайдена мольфаром річ, іноді тваринного походження (зуб, перо птаха, кості тощо). Ці мольфи виготовлені зі срібла. 2. Хто може робити Мольфу? Робити їх мають право лише певні люди, які наділені даром Відання, в певний час і в особливому стані. Навіть точна копія Оберегу не має тієї сили і тієї дії, яку має Мольфа, яка дає Магічний захист. 3. Від чого захищає оберіг? Оберіг захищає від стороннього злого впливу, який в народі називають навроченням, порчею, зглазом, прокляттям, від передчасної і неприродньої смерті, від зброї, від важкого психологічного стану, коли людина довго знаходиться в депресії, або агресії, а також просто необхідна для дітей.
