Корпус першоджерел
Джерело №1
«Повість временних літ»
980 рік
Джерело
«Повість временних літ»
Оригінал
И постави кумиры на холму вне двора теремнаго:
Перуна древяна…
Хърса,
Дажьбога,
Стрибога,
Симарьгла,
Мокошь.
Переклад
І поставив кумири на пагорбі за теремним двором:
Перуна,
Хорса,
Дажбога,
Стрибога,
Симаргла,
Мокош.
Коментар
Це перша безсумнівна письмова згадка Дажбога.
Він входив до офіційного пантеону князя Володимира.
Більше літопис нічого про нього не повідомляє.
Джерело №2
«Слово о полку Ігоревім»
Дата:
кінець XII століття.
Оригінал
…погыбашеть жизнь Даждьбожа внука…
та
…О Руская земле!
Уже за шеломянем еси.
…въстала обида…
…Даждьбожа внука…
(У різних виданнях орфографія може дещо відрізнятися.)
Переклад
…гине доля Дажбожого внука…
або
…русичів, нащадків Дажбога…
Коментар
Це найважливіший текст про Дажбога.
Вперше народ Русі названо
«Дажбожими внуками».
Саме ця фраза стала основою для висновку багатьох дослідників, що Дажбог сприймався як прародитель або покровитель руського народу.
Джерело №3
Іпатіївський список
Усі згадки Дажбога повторюють текст «Повісті временних літ».
Нових відомостей не містить.
Джерело №4
Лаврентіївський список
Також містить пантеон Володимира.
Текст майже тотожний.
Джерело №5
«Хроніка» Іоанна Малали
(давньоруський переклад)
Тут міститься дуже цікава вставка.
Після розповіді про Геліоса перекладач додає:
…Сонце цар, син Сварога,
єже єсть Дажбог…
Переклад
Сонце-цар,
син Сварога,
тобто Дажбог.
Коментар
Це одна з найцінніших пам’яток.
Саме звідси походить твердження, що
Дажбог — син Сварога.
Дуже важливо зазначити, що це не оригінальний текст Іоанна Малали, а вставка, зроблена давньоруським перекладачем. Вона свідчить про тогочасне ототожнення біблійно-античного сюжету з місцевою язичницькою традицією.
Джерело №6
«Слово святого Григорія»
У деяких списках згадується Дажбог серед язичницьких Богів.
Джерело №7
«Слово Христолюбця»
Також у низці редакцій містить перелік язичницьких Богів, серед яких названо Дажбога.
Джерело №8
Археологія
На сьогодні
не знайдено жодного напису
«Дажбог».
Також
не знайдено ідола
із написом
«Дажбог».
Усі археологічні реконструкції залишаються гіпотетичними.
Що достовірно відомо про Дажбога
З письмових джерел можна встановити лише таке:
✔ входив до державного пантеону князя Володимира;
✔ згадується у «Повісті временних літ»;
✔ у «Слові о полку Ігоревім» русичі названі «Дажбожими внуками»;
✔ у давньоруському перекладі «Хроніки» Іоанна Малали Дажбог ототожнюється із Сонцем і названий сином Сварога.
Основні першоджерела
- «Повість временних літ» (Лаврентіївський, Іпатіївський, Радзивіллівський списки).
- «Слово о полку Ігоревім».
- Давньоруський переклад «Хроніки» Іоанна Малали.
- «Слово святого Григорія».
- «Слово Христолюбця».
Науковий підсумок
На відміну від Перуна та Велеса, Дажбог майже не описаний у джерелах. Проте дві згадки мають виняткове значення для історії української духовної культури: його включення до державного пантеону та називання русичів «Дажбожими внуками». Саме вони становлять основу всіх подальших наукових досліджень образу Дажбога. Наступні реконструкції його функцій як сонячного Божества значною мірою спираються на ці тексти та їх порівняння з іншими слов’янськими традиціями.
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b3%d1%96%d1%8f-%d0%b1%d0%be%d0%b3%d1%96%d0%b2-%d0%b4%d0%b0%d0%b2%d0%bd%d1%8c%d0%be%d1%97-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8/
Генеалогія Богів давньої України
«Лише народ, який пам’ятає своїх Богів, розуміє власну історію та культуру.»
Перш ніж народилася літописна історія, народилася пам’ять.
Вона жила у священних дубах, у шумі степового вітру, у світлі Сонця, у переказах волхвів і народних піснях.
Ця книга запрошує читача до подорожі у світ давньої духовної традиції України — до образів Богів, які протягом століть були невід’ємною частиною культурної пам’яті нашого народу.
Перед вами не просто перелік імен. Це спроба зібрати воєдино відомості з різних джерел, простежити взаємозв’язки між образами Божеств, їхніми функціями, символами та місцем у традиційному світогляді.
Це книга для тих, хто прагне глибше зрозуміти духовну історію України, відкрити багатство її міфологічної спадщини та побачити її в широкому історико-культурному контексті.
