Християнство думає, що воно поглинуло язичництво, замінивши його обряди своїми. Але фактично це язичництво проковтнуло християнство, залишивши від останнього тільки порожню оболонку

Після культу мощей церковна влада стала вводити культ зображень святих. Спочатку це було зроблено тільки для того, щоб допомогти язичникам пристосуватися до християнства. Ті звикли до антропоморфних Богів і міфологічних героїв, а тут бачили перед собою на іконі щось схоже, просто називалося це по-іншому: не “герой», а «святий».

Це як цуценя до нового місця годування привчати. Сьогодні трохи відсунув миску, завтра ще трохи. Непомітно… Церковні ієрархи думали обхитрити народ такими підмінами. Але народ обхитрив їх – язичники, увійшовши в християнство, оязичили його собою. Вони стали поклонятися намальованим дошкам, як раніше поклонялися своїм дерев’яним ідолам. Перед дошками ставали на коліна, ставили перед ними світильники і приносили їм жертви (курили біля зображень ладан). Тобто поводилися один в один як в язичницьких храмах. Ну і чорт з ними! Головне, щоб гроші приносили сюди, а не туди.

Саме тоді і відбулася спеціалізація християнських святих по типу язичницьких божеств. Звертатися до Бога тепер стало можна не тільки безпосередньо, а й через «заступників» – св. Георгія, св. Миколи та ін. Процес розширення небесної ієрархії і її бюрократизації йшов повним ходом! Церковники вже на всіх парах рухалися назустріч своїй пастві. Новоявлені святі придумувалися буквально відразу для заміщення звичних парафіянам язичницьких свят.

Доходило до смішного. У Римській імперії громадяни з задоволенням святкували Новий рік, який наступав тоді 7 березня. При цьому люди вітали один одного: «Бажаю постійного щастя!» На латині це звучало так: «Перпетуум феліцітателем!» І що ви думаєте? На 7 березня хитрі церковники призначили свято двох святих – Перпетуї і Феліцітата!

… За часів Епохи Просвітництва прогресивні мислителі стали дорікати церкві у вигадках і вимагали зізнатися в підробках. Католицька церква відмовчувалася кілька століть. І тільки в шістдесятих роках минулого століття покаялася в гріхах. Церква вибачилася за інквізицію, за переслідування освіти і за фальсифікацію святих. Був оголошений повний список «лівих» святих, в числі яких опинилися такі “стовпи церкви”, як Микола Чудотворець, Катерина Великомучениця, Великомучениця Варвара та ін. Католики визнали підроблення. А ось православ’я не ризикнуло зробити цей чесний крок. І тому в Україні простодушні віруючі і досі відзначають свята вигаданих святих.

Знаменита християнська Трійця теж є не чим іншим, як язичницьким похідним, Русальним тижнем. Читачеві, далекому від релігії, потрібно, напевно, прояснити, що це таке. Догмат про християнську Трійцю – алогічний, абсурдний і внутрішньо суперечливий наслідок внутрішньоцерковних розборок і компромісів.

Олександр Ніконов “Опіум для народу”

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%b1%d1%96%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%be%d1%97-%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b8/

Основи біблійної “етики”

Ця книга є шедевром світового рівня. Жоден автор, за останні 2000 років не написав простою, доступною мовою наскільки глибокого, аналітичного і беззаперечного дослідження , яке цитатами самої ж біблії показує всю аморальність, ницість, підлість і жорстокість цієї невротичної писанини. Читаючи цю працю , складається враження, що ця книга, як грамотний і принциповий суддя, потужними аргументами доводить всесвітньому злочинцю його винуватість у страхітливих злочинах проти людяності, у створенні інквізиції, лютому нищенні не лише вчених, художників, лікарів, астрономів, а й в дикунському нищенні їхніх праць , в гальмуванні розвитку наукових і мистецьких шедеврів, у нетерпимому і по звіряче жорстокому ставленні до іншої, альтернативної думки, щодо християнського патологічного психозу. Після прочитання цієї книги, свідомий українець чітко усвідомить, що комуністична, нацистська, імперіалістична ідеологія є лише дрібними породженнями, нікчемними сектами юдаїзму. Жодна відома світовій цивілізації система не натворила скільки бід і нещасть людству, а пролитої юдохристиянством крові вистачить, щоб наповнити нею всі існуючі на нашій планеті океани. Цей твір здирає лицемірну овечу шкуру з лютої істоти, з потворно-хижим оскалом і доводить, що нічого гіршого в історії людства не існує, для розвитку держави, людини і нації, ніж ця чорна мордокнига, в якій все можливе зло возведене в ранг святості .
Просвітлення нам усім, українці!
Читаймо!