Від редакції сайту.
Зелені Свята, або Русалії в українській традиції вираховуються так: 7 тижнів від Великодня Даждьбожого, весняного рівнодення. В 2026 році з 4 по 11 травня.
(за книгою Євгена Товстухи «Фітоетнологія українців» (розділ «Травень») — фрагменти.
« Місяць травень в українців опікується Дажбогом, якого релігієзнавці називають головним персонажом дуже давніх (ще скіфських) міфопоетичних генетичних матриць.
Дажбог – Бог Сонця, світла, добра, лісів, садів та гаїв. Його малювали у вигляді антропоморфного Сонця на вітрилах кораблів. І, як доводять об’єктивні історики, це сонце годиться вважати первісним гербом міста Києва.
Дажбог – творець життя і буття. Духа (величного культурно-духовного світу) і матерії – всього того, що людині потрібно щоденно: їжа, одяг, вода, тепло, взуття, помешкання тощо.
У численних календарних піснях :
«… Поруч із людьми діють персонажі природи – фауни і флори, як – галочка, яструб, орел, зайчик, козлик, перепілка, селезень та вишні-черешні, груша, верба, калина, мак, огірочки…, а також персоніфікофані явища і навіть абстрактні поняття, як весняна вода, зелений шум, туман, весна, зима, і сама „Веснянка” – пісня в образі дівчини. Тут повно любовних тем і пророкувань шлюбного парування між людьми, а все разом овіяне радістю й світлом» (О.Кошиць «Про українську пісню і музику» ).
Зустрічаємо ми тут і звертання до Дажбога :
Весна доньку кличе,
Дай Дажбоже!
– Дай, донько, ключі
одімкнуть Землицю,
Дай Дажбоже!
Одімкнуть Землицю,
випустить травицю,
Дай Дажбоже!
На раннєє літо, на
буйнеє жито,
Дай Дажбоже !..
У травні місяці наш народ шанував Зелені свята, здоров’я, дівочі чари, молодість та пильнував вроду…
Зелені свята відзначає наш народ упродовж тижня. Це особливі, шановані у пам’яті далеких Пращурів, свята. Вони, як правило, припадають на кінець травня або на початок червня.
Трійця у стародавніх українців означала пошанування Сонця, буяння зеленого світу, пошанування води. Християнська церква, щоб затьмарити правічну пам’ять нашого народу, пов’язує Трійцю з іменем бога отця, сина та духа святого. Але це всього-на-всього зовсім недалеке часове нашарування.
Згадане свято, як і Великдень та Купайла, вглибає у далекі тисячоліття і заховує в собі пошанування Сонця, Зеленого дива, Води та Землі… веде у загадковий світ лікарських рослин, які в кінці травня, у червні та на початку липня зростають, цвітуть, набираються особливих цілющих соків землі…
Поряд з багатьма прагматичними заходами та порадами у народних святах часто домінують і чисто міфопоетичні персонажі. Згадаємо принагідно про русалок. Русалки-мавки, особливі красуні.
Народна поетична уява витворила їх казковими водяними істотами в образах гарних дівчат з розпущеним розкішним волоссям. Живуть вони за своїми особливими законами. У них навіть є свій Русалчин Великдень. Вони вродливі й лагідні, та необачних можуть залоскотати до смерті, якщо молода особа чи діти не триматимуть у руці пучечок полину гіркого. Полин гіркий використовували як оберіг від русалок у хатах, дворах, господарських приміщеннях…
Свято пильнують у неділю, понеділок та вівторок. Та й у п’ятницю і суботу починається значна і клопітка підготовка до Зеленої неділі. До схід сонця у п’ятницю жінки вже квапляться до лісу, щоб відшукувати та збирати лікарські рослини…
Дівчата утаємничено проводять замовляння цілющої роси і протирають обличчя, шию, перса, живіт, стегна, щоб стати привабливими, свіжими та спокусливими…
Величезну кількість справжніх пісенних шедеврів створив наш народ до Зелених свят. Усі вони славлять розквіт весняної природи:
Вишні-черешні розвиваються,
Синєє озеро розливається,
Сонечко ясне усміхається,
Силоньки житечко набирається…
Сім днів відзначали наші пращури Зелені свята. Число сім – магічне. Воно складається з двох також магічних чисел: три – триєдність світу, чотири – чотирибічність…»
/ Євген Товстуха
«Фітоетнологія українців», 2002 рік/
_____
Євген Степанович Товстуха (1934 — 2021) — український науковець, лікар-фітотерапевт, письменник.
Опубліковано 15 фундаментальних праць з української народної медицини та фітотерапії.
У 1990 році вперше у світовій практиці (офіційно) створив «Фітоцентр» — амбулаторна установа для надання лікувальної та профілактичної допомоги засобами фітотерапії.
/підготовлено на основі узагальнення фрагментів книги Євгена Товстухи
«Фітоетнологія українців»—
«Джерела Дивосвіту»
Рекомендую прочитати також :
Про «розмаїте язичництво», або Мова Небес.
«Живильні» рослини, «драглі» та лікувальні купелі взимку
Замовляння, або Сила Слова.
Замовляння води
*** Ілюстрація :
«Сіяч» («Дажбог») — фрагмент.
Кінець 1990-х – початок 2000-х років.
Художник
Петро Качалаба.
____________
Джерело :
Євген Товстуха
Фітоетнологія українців.
Видавництво: Українська академія оригінальних ідей, 2002.
Легендарна книга Івана Франка, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/sotvorennia-svitu-ivan-franko/
СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО
Цей твір написаний Іваном Франком наприкінці 1904 року й надрукований ним в «Новім Громадськім Голосі» в першій половині 1905 року дуже обмеженим тиражем – близько 500 примірників. В своїй праці автор насмілився дати критику на загальноприйнятий погляд на давню історію Світу, що опирається на жидівський «Ветхий завіт». У значній частині гебрейських книг Бог подається богом самих тільки жидів; він велить їм без пощади вбивати людей іншої національності і дуже гостро застерігає їх, щоб не піддавалися богам всіх інших народів. Вчитуючись пильно в ті «святі» жидівські книги, люди побачили далі між ними численні суперечності. В одній книзі про якусь річ говориться так, а в другій про ту саму річ – інакше. Де ж, власне, та Богом об’явлена правда? Поява книжечки викликала в суспільстві велике сум’яття. Попи загули, як гніздо шершнів, а старші наші «інтелігенти» вважали за відповідне дотримуватися гробової мовчанки щодо «страшної» книжечки – й за всяку ціну не пустити її в руки гімназійної молоді. Вкінці ж – попи дійшли до «спасенної» здогадки збутися «ворога» за одним махом: «тихесенько, без гомону» вони викупили весь невеликий наклад надрукованих примірників – й спалили їх… А на захист болюче покривдженого письменника ніхто не відважився підняти голос. Уцілів єдиний примірник, який Іван Франко передав як подарунок професору Сушку. Дякуючи цьому подарунку маємо щастя прочитати цю унікальну працю.
Це видання в твердій палітурці.
