Якщо послухати теперішніх поляків, то виходить, що поляки, які до 1943 р. жили на Волині, тільки тим і займались, що водили хороводи, співали в церковному хорі, та їли морозиво. Аж поки раптово, невідомо чому, ні за що, УПА накинулись на них, та стали масово знищувати.

Але це так лише зі слів сучасних поляків. Бо насправді все розпочалось з розвалу Російської та Австрійської імперій в 1917 – 18 рр.

Внаслідок цього українці утворили дві державності – УНР зі столицею у Києві (20.07.1917р.), та ЗУНР зі столицею у Львові (01.07.1918р.).

А 11 листопада 1918 р. поляки, після 125-и літнього перебування в складі Російської імперії утворили державу Друга Річ Посполита. Буквально з перших днів утворення ця польська держава напала на ЗУНР та розпочала широкомасштабне вторгнення в західну українську державу. Під ударами переважаючих польських сил українська галицька армія (УГЛ) відступила за Збруч, а 18.07.1919р. Польща окупувала всю територію ЗУНР. В цей час польська держава, мріючи про захват територій на сході, направила свої війська за свої межі на схід північніше Галичини. 14.02.1919р. ці війська зіткнулись з російськими військами, які рухались на захід з метою поширення більшовизму. В результаті розпочалась польсько-російська війна, яка тривала до 18.03.1921р.

Наслідком цієї війни стало захоплення поляками західної частини Волині.

Захопивши західну Волинь, яка споконвіків належала українському етносу, польська держава завезла на волинські землі величезну кількість своїх колоністів, яких назвала словом “осадники”. Ці осадники отримували всі права на українські землі, які у українців просто по наглому віднімали. А українцям польська держава утворила справжній терор, який назвала красивим словом “пацифікація”. В перекладі – замирення, умиротворення. Ця польська пацифікація супроводжувалась репресіями, насильствами, та військово-політичними каральними акціями. Аналогічну пацифікацію поляки також влаштували українцям на окупованій ЗУНР. Головною силою в проведенні пацифікації стали військові формування, а саме регулярна польська армія (пізніше Армія Крайова) та Загони хлопські. Загони хлопські – це партизанські загони, які були утворені переважно з осадників. Опинившись під польською окупацією українці вмить стали безправними, приниженими, та позбавленими засобів для існування. Українські школи закрили, українські церкви зруйнували, українські організації розпустили та заборонили, навіть висловлюватись “я мешкаю в Україні” суворо заборонили та карали побиттям за невиконання цієї вимоги. Практика побиття українців поляками набула всеохоплюючого масштабу та всіляко підтримувалась державою. Тим часом назріла друга світова війна. По причині політичної еквілібристики прийнято вважати, що розпочалась вона в 1939р. нападом на Польщу військами Германії та СРСР. Але насправді друга світова війна розпочалась на рік раніше нападом Германії та Польщі на Чехословаччину в вересні-жовтні 1938р. Німці відібрали в Чехословаччини Судетську, а поляки Тешинську область. Тобто, поляки ніяка не жертва, яку вони із себе намагаються зобразити. Вони хижаки, які здружились з Гітлером, стали йому військовими союзниками, одобрювали та підтримували його захватницьку політику, а також в союзництві з гітлерівцями розпочали реалізовувати свої захватницькі плани на практиці. Факт союзництва Польщі та гітлерівської Германії доводить те, що А. Гітлер був на офіційній жалобній месі на честь Ю.Пілсудського під час його похорон. Тим часом в умовах окупації, колонізації, та знущання українці Волині та Галичини якось прожили аж 21 рік. Але в 1943 р. українці таки не витримали, і під ногами польських окупантів та колоністів таки “загорілась українська земля”. Створена українцями УПА вилила на голови поляків всю лють та ненависть, які накопичились за 21 рік польського панування та знущання. Поляки були видворені за межі Волині та Галичини. Які із них не встигли втекти були знищенні без жалю та докорів сумління. Катюзі дісталось по заслузі. Але великі світові держави: США, Великобританія, та СРСР провели кордон з Польщею по лінії Корзона. Таким чином в Закорзонні, тобто на території Польщі, опинилась частина Українських етнічних земель.

Це Лемківщина,

Любачівщина,

Холмщина,

Підляшшя,

Західна Бойківщина.

В результаті примусових депортацій українців (1944-46 рр), які провела польська влада (операція “Вісла”) ці території були практично повністю позбавлені українського автохтонного населення.

Але, на жаль, не всім українцям Закерзоння поталанило вижити. Бо 10 – 11 березня 1944р. армія Крайова з батальйонами хлопськими на Холмщині атакували українські села:

Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків, Модринь, М’ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі, Шиховичі. Села були майже, або повністю спалені поляками. Польська каральна операція тривала два тижні. За цей час поляки вбили в цих селах 2000 мирних українців.

Поляки ніколи не прагнули мирного співіснування з українцями. Вони прагнули лише захватити українські землі, а українців, які мешкали на цих землях або асимілювати (насильно перетворити на поляків), або поневолити, або винищити

Анатолій Лінський

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%bc%d0%b5%d1%87-%d0%b0%d1%80%d0%b5%d1%8f/

Меч Арея на захисті Русі-України

Українець мусить здобути собі свободу, і нехай здохне і розсиплеться на порох клята московія! Мусить добути своє визволення з рабства національного та політичного. 

Східноєвропейці

1. У вогні перетоплюється залізо у сталь, у  боротьбі перетворюється народ у націю.
2. Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.
3. Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.
4. Настане час, і не словами будемо з’ясовувати суть – Революційне змагання — це національна  боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.Щоб мати авторитет — треба мати силу! В житті народів рішає закон сили й боротьби.
5. Найбільші зусилля і жертви — це лише наш обов’язок супроти минулих і майбутніх поколінь.
6. Хай згинуть наші імена, щоб тільки жила вічно українська нація!
7. Меч революції є политий кров’ю її ворогів і катів народу, але освячений жертвами та прапором великої ідеї.