З розділу „Київські фрески” «Прометеєва естафета» (К., 2008 р.)

*Блищать над Києвом в тумані, немов гриби, церковні бані.
Дай, Боже, сил нам вознести дух волі вище за хрести!
Тоді в столиці нашій славній знов запанує рід наш давній.
А на золочених хрестах ми розіпнем свій рабський страх!

*А кого може довго тішити підневільного блазня роль?
„Треба вижити! Треба вижити!” –був девіз мій. І він же – пароль.
Світ змінивсь. Та до справжньої волі українцям ще йти та йти.
Не змінилися наші паролі –помінялися наші кати…

*Земля і небо в каламуті.
А де ж омріяний едем?
Ніхто не скаже нам по суті,
куди ми поночі ідем.
Уже святкуєм ювілеї,
як вийшли ми із кабали,
а в нас за спинами халдеї
добро все наше розтягли.
А в кого гроші, в того сила,
а в кого сила, той і пан.
Перевертаються в могилах
Шевченко, Гонта і Богдан…