Таким вважали свого часу непримітну на перший погляд брошуру „Біблійне оповідання про сотворення світу в світлі науки”. Вона настільки шокувала галицьких клерикалів, що брошуру просто знищили.
Задум написати брошуру на таку дражливу тему виник у Франка тоді, коли в його руки потрапили найсвіжіші праці німецьких археологів про відкриття у Вавилонії, Сирії, Палестині та Єгипті. Можна лише уявити собі, наскільки була вражена цими відкриттями людина, яка віддавала чимало свого часу біблійним студіям.
Дослідження, яке називають скорочено „Сотворення світу”, вийшло з-під пера вже знаного письменника і ученого, як кажуть, за одним подихом. Однак і надрукувати його наважилася всього одна львівська газета, „Новий Громадський Голос”. На світ з’явились якихось три чи п’ять сотень примірників, та й тими священики розпорядилися по-своєму: скупили невеличкий тираж і спалили.
Зразу ж після цього акту вандалізму Франко, за свідченням очевидців, впав у глибоку меланхолію. Як писав його сучасник, „темна ніч сповила ґеніяльний ум одного з найбільших мислителів останньої доби, й з неї він не пробудився вже аж до останка свойого многострадального життя”.
Полемізуючи в „Сотворенні світу” з недостатньо освіченими „новими та ярими” панотчиками, Франко піднімає на глузи їхній погляд на Дарвіна як на безбожника, що наважився доводити, буцімто людина походить від мавпи.
А по-друге, в творах Дарвіна ви не знайдете прямої вказівки на походження людини від мавпи. Дарвін лише доводив, що люди походять від якихось предків, будова тіла яких нагадувала теперішніх мавп. Іншими словами, що теперішні люди й мавпи мали мільйони років тому спільних предків.
У цих „мільйонах років” якраз і проліг глибокий розкол між Франком і священиками. Адже всякий, хто знає біблійну історію, заперечить – мільйони років тому не існувало ні землі, ні сонця, ні неба. Сказано ж у Святому Письмі, що небо й землю Бог сотворив не далі як 4.000 років перед Різдвом Христовим, отож від сотворення світу до нинішніх днів минуло всього 6.000 років.
„Але сьогодні вже кожному ясно, – наважився написати Франко, – що ті біблійні обрахунки не мають ніякої вартости і були зроблені в дуже пізних часах жидівськими рабинами. В Єгипті та Вавилоні за останніх сто літ понавикопувано… богато записок, будівель і взагалі слідів людського життя, навіть літописів старих царів, із яких вичислено, що 4.000 літ перед Христом у тих краях не тілько жили вже люди, але стояли укріплені міста, були держави, було вже відоме письмо, значить, ті люди мусіли вже прожити там богато сот або й тисяч літ розвою”.
Ба більше, автор „Сотворення світу” поставив під сумнів факт виліплення чоловіка з глини, оживлення його одним хухом у ніздрі й постання жінки з чоловічого ребра! Усі ці дива, запевняв автор, суперечать законам природного життя! А так звані Мойсеєві книги не можуть бути символами божої премудрості, оскільки це твори людей! Тут церковному клірові й справді було чого, погодьтеся, накинутися на бідолашного автора.
Хоча Франко всього лише сумлінно, якнайпростішими словами передав те, що довели європейські вчені, які не бачили підстав приписувати Мойсеєві ні Книгу Буття, ні Книгу Виходу, ні решту книг. Ніде ж у них не вказано: це написав Мойсей. Навпаки, про Мойсея всюди згадано в третій особі, як про сторонню людину, а в останній книзі навіть міститься оповідання про смерть і похорон Мойсея. А коли вчені віднайшли 1902 року звід законів вавилонського царя Кгаммурабі, що панував 2.000 років до Христового Різдва, вони впевнилися – Мойсеєві закони просто перенесені з вавилонського зводу. Хіба можна було вірити після цього в казки про Боже об’явлення пророкові Мойсеєві?!
У Канаді ця книжечка нашого мислителя вийшла коштом простого українського робітника Івана Ковалюка. Робітник-чорнороб пожертвував на її видання весь свій злиденний заробіток, що був величезною, як для нього, сумою – 1.200 доларів.
А кілька років тому „Сотворення світу” надрукували окремою книжечкою в Чернівцях, заслуга в чому Павліни Волинець з США. Звичайно, її вже ніхто не наважився, як 1905 року, спалити.
Джерело: Найнебезпечніший твір Івана Франка : [про працю „Біблійне оповідання про сотворення світу в світлі науки”] / Д. Карп’як // Західний кур’єр. – 2006. – 7 верес. (№ 39). – С. 17.
Книгу можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/sotvorennia-svitu-ivan-franko/
СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО
Цей твір написаний Іваном Франком наприкінці 1904 року й надрукований ним в «Новім Громадськім Голосі» в першій половині 1905 року дуже обмеженим тиражем – близько 500 примірників. В своїй праці автор насмілився дати критику на загальноприйнятий погляд на давню історію Світу, що опирається на жидівський «Ветхий завіт». У значній частині гебрейських книг Бог подається богом самих тільки жидів; він велить їм без пощади вбивати людей іншої національності і дуже гостро застерігає їх, щоб не піддавалися богам всіх інших народів. Вчитуючись пильно в ті «святі» жидівські книги, люди побачили далі між ними численні суперечності. В одній книзі про якусь річ говориться так, а в другій про ту саму річ – інакше. Де ж, власне, та Богом об’явлена правда? Поява книжечки викликала в суспільстві велике сум’яття. Попи загули, як гніздо шершнів, а старші наші «інтелігенти» вважали за відповідне дотримуватися гробової мовчанки щодо «страшної» книжечки – й за всяку ціну не пустити її в руки гімназійної молоді. Вкінці ж – попи дійшли до «спасенної» здогадки збутися «ворога» за одним махом: «тихесенько, без гомону» вони викупили весь невеликий наклад надрукованих примірників – й спалили їх… А на захист болюче покривдженого письменника ніхто не відважився підняти голос. Уцілів єдиний примірник, який Іван Франко передав як подарунок професору Сушку. Дякуючи цьому подарунку маємо щастя прочитати цю унікальну працю.
Це видання в твердій палітурці.
