На таблицях перелік шахрайств і божевільних вигадок, існування яких в церковних інституціях, для задурювання віруючих людей, підтверджено наукою.

Але краще б такими дослідженнями займалася кримінальна поліція , щоб церковні пройдисвіти отримували цілком реальні терміни ув’язнення.

Нормальні країни не можуть дозволяти існування злочинних , махінаторських утворень, які знущаються над здоровим глуздом і над людьми зі слабкою психікою, з метою отримування надприбутків, які набуваються злочинним шляхом.

Володимир Маркін

Джерело: стаття «Сучасне мракобісся»

Мені довелося бути в Києві під час ввезення до Києво-Печерської лаври мощей Андрія Первозванного. Неймовірна кількість паломників зібралася тоді для поклоніння: люди по черзі прикладалися губами до заскленого куба, крізь який просвічував якийсь зморщений плямистий череп. Цією дією вони порушували всі мислимі гігієнічні норми. Видовище було невимовно жахливим і викликало у мене тільки одну думку: невже все це відбувається в ХХI столітті?

Однак ця «потужна» вистава практикується церковниками регулярно і повсюдно, збираючи мільйони релігійних некрофілів. Ну а як ще їх назвати?

При цьому, якщо скласти всі рештки, культові предмети та частини тіл, що розкидані по всьому світу і виставлені на огляд релігійної пастви, то їхня сумарна кількість багаторазово перевищить реальні розміри цих об’єктів, якби вони існували насправді.

Виробництво та клонування «святинь»

Церковна братва століттями займається масовим виробництвом і широким розпродажем «святих мощей». Про це є багато свідчень, але віруючих це не зупиняє: їхній розум затьмарюють емоції, а емоціями управляє церква.

Культ святих мощей у християнстві почав поширюватися після Нікейського собору 325 року. Тобто протягом майже трьохсот років прах найближчих сподвижників Христа нікого не цікавив. Зрозуміло, тим, хто проводжав свідків життя Ісуса в останню путь, не спадала на думку ідея складати докладні плани поховань або ж, замість поховання, здавати тіла покійних на зберігання послідовникам нової віри. Тому набуття справжніх мощей перших святих стало, м’яко кажучи, справою вкрай скрутною.

Ні про яку достовірну ідентифікацію не могло бути й мови. Спробуйте-но зараз відкопати якесь поховання часів Ярослава Мудрого чи Володимира Мономаха і з абсолютною точністю ідентифікувати останки. І ще далеко не факт, що ці останки взагалі збережуться як такі. Наприклад, на території біля Ефеса трупи не піддавалися природній муміфікації, а 900 років — це період практично повного розкладання.

Але мощі знаходили, причому в неабияких кількостях. Так, у Андрія Первозванного виявилося 5 тіл, 6 голів і 17 рук. У святої Анни — 2 тіла і 8 голів. Стільки ж голів і у святого Пилипа. У Іоанна Хрестителя — 10 тіл і 7 «справжніх голів» (і це при тому, що, згідно з християнською легендою, тіло Іоанна було спалено разом з відрізаною головою).

Ось продовження вибіркового і далеко не повного списку мимовільного «клонування» мощей:

Бенедикт: 3 тіла і 4 голови;
Еразм: 11 тіл;
Доротея: 6 тіл;
Стефан: 4 тіла і 8 голів;
Вільгельм: 7 тіл і 10 голів;
Олена: 4 тіла і 5 голів;
Ісайя Пророк: 3 тіла;
Ієронім: 2 тіла, 4 голови і 63 пальці;
Юліана: 20 тіл і 26 голів;
Лука: 8 тіл і 9 голів;
Петро: 16 тіл;
Федора: 4 тіла і 6 голів.

Повний перелік дублікатів займе ще кілька сторінок.

Редагування історії та давні культи

Жодне канонічне Євангеліє не дійшло до наших днів у первісному вигляді. Не збереглося не тільки оригіналів, а й точних копій з них, і навіть копій з копій. Протягом декількох століть священні писання неодноразово зазнавали правок. Одні абзаци зникали, інші з’являлися, треті редагувалися і стилістично опрацьовувалися. Деякі моменти, такі, наприклад, як ходіння по воді, заборона вітрам дути і вчинення цілої низки чудес, були прямо розраховані на менталітет елліністичної публіки. Багато вставок робив відомий християнський діяч Маркіон, якого згодом оголосили єретиком, але зроблені ним правки залишили в силі.

Шанування останків померлих — дуже давній культ, поширений по всьому світу. Люди поклонялися кісткам предків, черепам вождів, останкам хоробрих воїнів (як своїх, так і чужих), носили амулети з зубів, шматочків шкіри, волосся і будь-яких частин тіла. Черепи і скелети були частиною інтер’єру і, якщо так можна висловитися, ландшафтного дизайну. З цим намагалися боротися, але марно. Первісні уявлення в тій чи іншій формі воскресали знову.

Візантійський імператор Лев III (правив з 717 по 740 роки) боровся з шануванням трупів, вважаючи це язичницьким варварством. Уже давно лунають голоси з вимогою поховати мумію Леніна. Це обґрунтована і справедлива вимога. А церква поспішає поховати останки, які в ній знаходяться? Їх століттями тягають по всьому світу і збирають ще більші натовпи роззяв, ніж колись збиралися на Червоній площі біля Мавзолею.

Казус Марії Магдалини та абсурдні реліквії

Не так давно в Свято-Катерининському кафедральному соборі Краснодара на загальний огляд виставлялася кисть руки Марії Магдалини.

Марія Магдалина — одна з найбільш шанованих у християнському світі святих і один з найзагадковіших євангельських персонажів. При уважному вивченні новозавітних текстів мимоволі складається враження, що або самі автори приховували важливі відомості про неї, або все, що було з нею пов’язано, в більш пізні часи піддалося цензурі з боку церкви. Канонічні Євангелія нічого не говорять про долю Марії Магдалини після вознесіння Ісуса.

Хто, де, коли і на яких умовах ділив останки Марії Магдалини? Що це взагалі за акція? Де документи про таке хижацьке розтягування трупа частинами? Нічого цього немає, тому що ніякого розділу ніколи не було.

У Краснодарі віруючим демонструвалася тільки привезена кисть руки, яка належала, за версією церкви, Марії Магдалині. Однак монастир Сімонопетра на горі Афон — аж ніяк не єдине місце, в якому зберігаються ці мощі святої. Ось список місць, де вони нібито є:

Єрусалим;
Рим (храм Іоанна Латеранського);
Мінськ (храм Святої Рівноапостольної Марії Магдалини);
Церква Сент-Бом поблизу Марселя (там зберігається її голова);
Церква Сент-Мадлен у місті Везле (Бургундія);
Сен-Максімен (Прованс);
Монастир Есфігмен в Греції (там зберігається її ліва нога).

Одними мощами перелік святинь не обмежується. Разом з кистю руки Марії Магдалини в Краснодарі показували частинку хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос. Але якщо зібрати всі наявні по світу частинки, то з них можна скласти близько сотні хрестів. Мабуть, хрест був циклопічних розмірів, і його вершина губилася десь у стратосфері. А цвяхів, якими був розп’ятий Христос, зібрали в кількості 1 235 штук! (Бідний Спаситель!).

А ось короткий список інших християнських реліквій. Є такий ексклюзив, що хоч стій, хоч падай:

Сльози Богородиці;
Молоко Богородиці (!);
Волосся немовляти Ісуса;
Кров Ісуса, зібрана біля підніжжя Хреста;
Сльози Ісуса (!);
Сіно з ясел, в яких лежав Ісус (!);
Срібне блюдо, на якому лежала голова Іоана Хрестителя;
Посуд з Таємної вечері;
Ніготь святого Павла;
Крайня плоть Ісуса (!);
Шматки савана Ісуса;
Залишки одягу апостолів;
Камінь, на якому сидів Ісус;
Терновий вінець (зберігається в Соборі Паризької Богоматері);
Вбрання, в якому Ісуса вели на Голгофу;
Свічка, яка світила при народженні Ісуса (!);
Посудина з потом святого Михайла, зібраного після його боротьби з Дияволом (!);
Палець Святого Духа (!);
Шматок вікна, через яке архангел Гавриїл з’явився Марії;
Кістки ослиці, на якій Ісус в’їжджав до Єрусалима (у Вероні — скелет, а в Генуї — хвіст);
Ганчірки з кров’ю Святої Діви;
Мощі півня, який кукурікав Петру;
Чихи Святого Духу (!);
Коробка з останнім подихом Ісуса (!);
Кістки корів, які приснилися єгипетському фараону (!).

У листопаді 2002 року знайшлися навіть сандалі Христа (яка була якість взуття! З розуму зійти!).

Бізнес на вірі

Багато з вищеперелічених реліквій існують в абсолютно неймовірних кількостях. Так виявилося, що столів на Таємній вечері було два: один кедровий, інший дубовий. Перший знаходиться в Італії, другий — в Австрії. А посуд, що стояв на тих столах, представлений не лише окремими чашами чи тарілями, а й цілими сервізами. Якщо зібрати все разом, то можна буде зробити висновок, що Ісус на прощання закотив вельми вражаючий банкет. Лоскутів з савана Господа стільки, що загортали його не інакше як в корабельне вітрило. У кожного з апостолів, судячи з шматків їхніх вбрань, було особисте ательє. Петру кукурікав не один півень, а ціла птахофабрика. Крім того, за Ісусом і його учнями ходив натовп антикварів і збирав усе, що можна.

Молока Богородиці в європейських храмах зберігалося стільки, що, за висловом Кальвіна, навіть якби вона була коровою, то все одно не змогла б стільки давати. Навіть найбільш відомі і шановані святині при перевірці виявилися підробками. У Палермо високо шанувалися мощі святої Розалії, але при першому ж анатомічному дослідженні з’ясувалося, що це кістки… козла. Виготовленням святинь у промислових масштабах церква займалася з давніх-давен. Про це дуже добре написано в книзі Лео Таксіля «Священний вертеп».

Кадуїнська плащаниця з’явилася в християнському світі тільки в 1115 році, намальована на єгипетському полотні Х століття, а напис на ньому — не письмо апостолів, а… цитата з Корану арабською мовою. А спектральний аналіз Туринської плащаниці показав, що вона була виготовлена в XIV столітті. У березні 1990 року в Британському музеї відбулася величезна виставка про Туринську плащаницю з промовистою назвою: «Підробка. Мистецтво обдурювання».

У Києво-Печерській лаврі довгий час зберігалася пляшка з запечатаною в ній… темрявою єгипетською. А зараз було б актуальніше запечатати і зберегти пляшки з темрявою краснодарською, приклеївши на них як етикетки портрет місцевого митрополита Ісидора.

Ось і місцевий ігумен Єлисей, наприклад, абсолютно спокійно говорить про поділ мощей Марії Магдалини. Розділили і по всьому. Нормально. Нічого страшного. А тепер уявіть, яке було б ставлення до поділу тіла Володимира Ілліча, якби, скажімо, за часів Брежнєва голову вирішили б залишити в Москві, ногу відправили б у братній В’єтнам, руку подарували Еріку Хонеккеру, а ребра презентували б Фіделю Кастро?..

Цілком можливо і навіть більш ніж імовірно, що, прочитавши цю статтю, деякі скажуть, що вона ображає почуття віруючих і спрямована проти православ’я. Насправді ж така ціль не переслідувалася. Навпаки. Будь-яка віра повинна бути щирою і чистою, без театралізованого абсурду, без брехні, без дешевих трюків і підроблених чудес. Почуття віруючих ображає не опис усіх цих неподобств, а сама їх наявність. Не можна за світло віри видавати останки покійних. До освіти і просвітління умів це не має ніякого відношення.

Але релігія з духовного вчення вже давно перетворилася на галузь економіки, в своєрідний різновид шоу-бізнесу. У Краснодарі на кістки прийшли подивитися близько 100 тисяч людей. Уявіть, скільки вони залишили грошей, які не обкладаються ніякими податками. Навряд чи від такого бізнесу хтось відмовиться. Є попит на трупи — буде і пропозиція. Цілком по-земному і нічого надприродного.

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%b1%d1%96%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%be%d1%97-%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b8/

Основи біблійної “етики”

Ця книга є шедевром світового рівня. Жоден автор, за останні 2000 років не написав простою, доступною мовою наскільки глибокого, аналітичного і беззаперечного дослідження , яке цитатами самої ж біблії показує всю аморальність, ницість, підлість і жорстокість цієї невротичної писанини. Читаючи цю працю , складається враження, що ця книга, як грамотний і принциповий суддя, потужними аргументами доводить всесвітньому злочинцю його винуватість у страхітливих злочинах проти людяності, у створенні інквізиції, лютому нищенні не лише вчених, художників, лікарів, астрономів, а й в дикунському нищенні їхніх праць , в гальмуванні розвитку наукових і мистецьких шедеврів, у нетерпимому і по звіряче жорстокому ставленні до іншої, альтернативної думки, щодо християнського патологічного психозу. Після прочитання цієї книги, свідомий українець чітко усвідомить, що комуністична, нацистська, імперіалістична ідеологія є лише дрібними породженнями, нікчемними сектами юдаїзму. Жодна відома світовій цивілізації система не натворила скільки бід і нещасть людству, а пролитої юдохристиянством крові вистачить, щоб наповнити нею всі існуючі на нашій планеті океани. Цей твір здирає лицемірну овечу шкуру з лютої істоти, з потворно-хижим оскалом і доводить, що нічого гіршого в історії людства не існує, для розвитку держави, людини і нації, ніж ця чорна мордокнига, в якій все можливе зло возведене в ранг святості .
Просвітлення нам усім, українці!
Читаймо!