Корпус першоджерел
Джерело №1
Саксон Граматик
«Gesta Danorum»
кінець XII — початок XIII століття.
Це головне джерело.
Саме Саксон Граматик залишив найдетальніший опис культу Світовида.
Опис храму
У місті Аркона стояв величний храм.
У ньому знаходилася величезна дерев’яна статуя.
Оригінальний зміст
Світовид мав
чотири голови
і
чотири шиї.
В одній руці тримав
ріг.
Поруч висів
меч.
Біля храму утримувався
білий священний кінь.
Переклад
Чотири голови дивилися
на всі сторони світу.
Щороку жерці наповнювали ріг вином.
За рівнем вина визначали,
яким буде наступний урожай.
Коментар
Це найдетальніший опис будь-якого слов’янського Бога, який дійшов до нас із середньовічних джерел.
Джерело №2
Гельмольд Бозау
«Chronica Slavorum»
XII століття.
Гельмольд також згадує
Світовида
як
найшанованішого Бога слов’ян.
Коментар
Він зазначає,
що всі інші Боги
ніби підпорядковувалися йому.
Джерело №3
Кнутлінга-сага
(XIII століття)
Описує
захоплення Аркони
датським королем Вальдемаром І у 1168 році.
Після захоплення міста
ідола
Світовида
було
знищено.
Коментар
Це історичне підтвердження подій, описаних Саксоном Граматиком.
Джерело №4
Археологія
У Арконі знайдено:
- залишки храмового комплексу;
- культові споруди;
- укріплення;
- предмети ритуального призначення.
Сам дерев’яний ідол не зберігся.
Джерело №5
Опис жерців
Саксон Граматик повідомляє,
що головний жрець
раз на рік
заходив до храму,
затримував подих,
щоб не осквернити святиню людським диханням,
і проводив ворожіння.
Це унікальна інформація.
Жодного іншого слов’янського храму
не описано так докладно.
Джерело №6
Білий кінь Світовида
Найвідоміший елемент культу.
Священного коня
використовували
для передбачення війни.
Його проводили
між списами.
За тим,
як кінь переступав,
жерці визначали,
чи буде похід успішним.
Що достовірно відомо про Світовида
✔ мав великий храм у Арконі;
✔ мав чотири голови;
✔ тримав ріг;
✔ поруч знаходився меч;
✔ культ обслуговували жерці;
✔ існував священний білий кінь;
✔ проводилися регулярні ворожіння;
✔ у 1168 році храм був зруйнований данцями.
Основні першоджерела
- Саксон Граматик — «Gesta Danorum».
- Гельмольд Бозау — «Chronica Slavorum».
- «Кнутлінга-сага».
- Археологічні дослідження Аркони.
Науковий підсумок
На відміну від більшості слов’янських Богів, Світовид засвідчений надзвичайно добре. Ми маємо не лише його ім’я, а й описи храму, статуї, жерців, ритуалів, священного коня та навіть історію знищення святилища. Завдяки цьому Світовид є одним із найкраще документованих Богів слов’янського світу.
Збруцький ідол (Світовид) — це одна з найвизначніших і найвідоміших пам’яток слов’янського язичницького культу.
Статуя є унікальною, оскільки на відміну від більшості однофігурних слов’янських ідолів, вона втілює цілісну космогонічну модель Всесвіту в уявленнях давніх слов’ян.
1. НАУКОВИЙ ОПИС ЗБРУЦЬКОГО СВІТОВИДА
- Матеріал та параметри: Висічений із місцевого сірого вапняку. Це чотиригранний квадратний у перетині стовп заввишки 2,67 м і вагою близько 1 тонни.
- Завершення (Шапка): Усі чотири грані у верхній частині об’єднані однією спільною круглою шапкою округлої форми. Під нею висічено чотири обличчя, що дивляться на чотири сторони світу (Північ, Південь, Схід, Захід). Саме через чотириголовість знахідку пов’язали з божеством Світовидом (Святовитом).
- Триʼярусна структура (Модель Всесвіту): Кожна з чотирьох граней розділена по вертикалі на три горизонтальні яруси (рівні), що уособлюють три світи:
- Верхній ярус (Небо / Світ Богів): Зображено високі постаті божеств у повний зріст.
- На чільній грані: Богиня родючості (імовірно, Лада / Мокоша) із турячим рогом достатку в руці.
- На другій грані: Жіноче Божество з перснем/колесом (імовірно, Дана або Мокоша).
- На третій грані: Чоловіче Божество війни та грому (імовірно, Перун) із мечем-афінаком біля пояса та конем біля ніг.
- На четвертій грані: Чоловіче Божество без атрибутів (можливо, Сварог або Дажбог).
- Середній ярус (Земля / Світ Людей): Зображено ритуальний хоровод із чотирьох постатей людей (чоловіків та жінок), які тримаються за руки. Постаті людей розміром значно менші за Богів.
- Нижній ярус (Підземний світ / Нав): Зображено вусате чоловіче Божество (імовірно, Велес / Чорнобог), що стоїть на колінах і тримає на своїх піднятих руках «землю» (середній ярус).
- Верхній ярус (Небо / Світ Богів): Зображено високі постаті божеств у повний зріст.
- Датування: Більшість дослідників датують пам’ятку IX — XI століттями н. е. (доба Київської Русі).
2. ІСТОРІЯ ЗНАХІДКИ
- Де і коли знайдено: У серпні 1848 року під час спекотного літа та засухи, коли рівень води в річці Збруч різко впав. Знайдено біля села Личківці (поблизу смт Гусятин, Тернопільська область).
- Хто знайшов: Шапку скульптури, яка стирчала з води і нагадувала «голову утопленика», помітили пастушки місцевого маєтку — Микола Бартошевський та Іван Халаман.
- Порятунок артефакту: Пастухи повідомили про знахідку урядника, а також інженера К. Беньковського (управляючого маєтком місцевого шляхтича Костянтина Заборовського). За наказом Беньковського за допомогою трьох пар волів та мотузок скульптуру витягли з дна річки на берег.
- Подальша доля:
- Перший час висічений стовп валявся у господарському дворі.
- Узимку 1849 року власник маєтку К. Заборовський подарував артефакт графу та меценату Мечиславу Потоцькому.
- Потоцький усвідомив історичну цінність ідола та відправив його у травні 1851 року до Кракова.
- Де перебуває зараз: Оригінал Збруцького ідола з 1851 року і досьогодні зберігається у Краківському археологічному музеї (Польща).
Повнорозмірні гіпсові та кам’яні копії Світовида встановлені в багатьох містах України, зокрема в Києві (у сквері між Софійською та Михайлівською площами), Тернополі, Львові та Гусятині.
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b3%d0%b5%d0%bd%d0%b5%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%b3%d1%96%d1%8f-%d0%b1%d0%be%d0%b3%d1%96%d0%b2-%d0%b4%d0%b0%d0%b2%d0%bd%d1%8c%d0%be%d1%97-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8/
Генеалогія Богів давньої України
«Лише народ, який пам’ятає своїх Богів, розуміє власну історію та культуру.»
Перш ніж народилася літописна історія, народилася пам’ять.
Вона жила у священних дубах, у шумі степового вітру, у світлі Сонця, у переказах волхвів і народних піснях.
Ця книга запрошує читача до подорожі у світ давньої духовної традиції України — до образів Богів, які протягом століть були невід’ємною частиною культурної пам’яті нашого народу.
Перед вами не просто перелік імен. Це спроба зібрати воєдино відомості з різних джерел, простежити взаємозв’язки між образами Божеств, їхніми функціями, символами та місцем у традиційному світогляді.
Це книга для тих, хто прагне глибше зрозуміти духовну історію України, відкрити багатство її міфологічної спадщини та побачити її в широкому історико-культурному контексті.
