ПРЕДКІВСЬКИЙ ЗАКЛИК ДО ЄДНАННЯ
…Од вбережжя морського, од Годського моря, в давнину ми ішли ген до Дніпра і далі, родами розкидані, у засмугі-печалі, як громадили русичі горе до горя.
«На добро чи й поверне?..» — так гадали-волали ми та метались в степах поміж ордами вражими. «Ой, не стане добра, як ми разом не зв’яжемо силу родів своїх, давши їх на поталу!..»
Як до мислі не візьмемо міту святу: праотців голоси до єднання покликали!.. Дослухаймося Їх, бо не може буть інако, бо загубимо силу і славу отут…
Осідаймо в степах — там, де предки сиділи, обживаймо ті обшири, що замогли, де прапращури наші у славі жили і святою землею здавен володіли.
Огнищанами будьмо у рідному домі: висіваймо зерно, випасаймо гурти, яко гридні, а не безсловесні скоти, не оті овечата, які несвідомі…
…Тут бо Красна Зоря розсіва самоцвіти і нанизує їх на убранства свої… Яко русичі, ми привітаймо її, яко внуки Дажбожі і Влесові діти.
Яко орії давні — не греці оті, із ромейських земель, з-понад Годського моря, що в невігластві власнім немудре говорять і про нас, і про наші храмини святі.
Не вони ім’я слави, а ми несемо — і ту славу бороним, йдучи на заліза чужинецьких мечів, коли ворог налізе, — чей же ми не бики, щоб вдягати ярмо!
Хто на нас натікав — одгортали собою, — а се многажди-много було з давнини…
«За ніщо не вбивають чужинця вони», — так говорять про нас після чесного бою.
Русич гордий — за хліб же удячний завжди — не як греки, які на давця ж і злобливі… Ми у рідних степах не зайці полохливі — ми Дажбожі онуки з роси і з води!
Ми на землях своїх зроду вільно жили… І про русичів славу клекочуть орли — ті, що свідками битов були…
Автор:
Микола КАРПЕНКО
ВЕЛЕСОВА
КНИГА
Переспiви
Велесову Книгу можна замовити тут:
Велесова Книга. Переклад Бориса Яценко
Найпрофесійніший переклад сучасною українською мовою.
«Велесова книга» – це народний епос, тобто збірка різноманітних творів, які були написані (чи записані) багато століть тому.
