Стуса ще за життя визнала літературна Європа, а його творчість було висунуто на здобуття Нобелівської премії.

Василь Стус є одним з найяскравіших представників руху шістдесятників.

Хрущовська “відлига” стала для Стуса тією відправною точкою, з якої він почав свою активну творчу і політичну діяльність. За власні переконання про необхідність збереження і розвитку української культури Василь Стус піддавався репресіям з боку радянської влади.

4 вересня 1965 разом з Іваном Дзюбою та В’ячеславом Чорноволом перед громадським переглядом фільму “Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “Україна” поет публічно виступив з протестом проти хвилі арештів української інтелігенції.

Василь Стус належить до тієї славної плеяди імен, без яких важко уявити досягнення української літератури XX століття.

Його ще за життя визнала літературна Європа, а творчість Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії, проте життя поета передчасно і трагічно обірвалося у радянських таборах.

Василь Стус був не тільки поетом і патріотом, але і борцем, правозахисником, членом української Гельсінської групи захисту прав людини, а девізом його життя стали слова: “За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу боротися до смерті”.

ТЕРПИ, ТЕРПИ…

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

ВАСИЛЬ СТУС – ЯК ДОБРЕ ТЕ, ЩО СМЕРТІ НЕ БОЮСЬ Я…

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

У 2005 році Василь Стус отримав звання Героя України (посмертно)

Книга про самовідданних Героїв, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/kholodnyi-iar-iurii-horlis-horskyi/

ХОЛОДНИЙ ЯР. ЮРІЙ ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ

Холодний Яр — це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але сильні духом можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом.

На жаль, по цей бік межі мало хто знає, що після того, коли московська червона орда захопила Україну, над Дніпром існувала своєрідна «республіка», яка під українським національним прапором провадила запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. То були села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині.

Книга розповідає про збройну боротьбу за Українську державу під жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: «Воля України — або смерть!»